про закриття провадження у справі
07 вересня 2016 рокум. ПолтаваСправа № 816/732/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ясиновського І.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Петренко О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
18 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 про визнання дій щодо невнесення позивача до списків вкладників та списків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме внести позивача до списків вкладників ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", а також списків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Сторони у попереднє судове засідання не зв'явились, хоча повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів відносяться, та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Згідно частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Законом.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить визнати дії відповідачів незаконними та зобов'язати вчинити певні дії уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, які в даному випадку (як і позивач) не є суб'єктом владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України. А тому, зазначений спір не є публічно-правовим і розгляд такої позовної заяви не належить до юрисдикції адміністративного суду, визначеної статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
У свою чергу, статтею 1 Закону № 2121-ІІІ передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
У пункті шостому статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 року № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку", а саме: заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на два роки з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року включно.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги виникли на стадії ліквідації (банкрутства) банку, а отже, на них не поширюється юрисдикція адміністративних судів, тому провадження у справі необхідно закрити.
В даному випадку особа уповноважена на ліквідацію банку, має правовідносини з позивачем які безпосередньо стосуються господарської діяльності банку.
Беручи до уваги те, що спір стосується відносин, які регулюються нормами Господарського процесуального кодексу України, він підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15 червня 2016 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58986596).
Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Мотивів для відступлення від вказаної правової позиції Верховного Суду України при розгляді цієї справи, судом не встановлено та сторонами не зазначено.
За приписами пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, частиною другою статті 161, частиною першою 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачеві право звернутися із вказаним позовом в порядку господарського судочинства.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.
Суддя І.Г. Ясиновський