“26» липня 2006 р. Справа № 02/3074а
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,
із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю прокурора Пидорич Д.М., представників: позивача: Пузько Л.М., Чеберяк В.Л.-за довіреністю, відповідача: Приємський В.В. -директор, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом прокурора Соснівського району м. Черкаси в інтересах держави в особі Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
до Коопзаготпрому Катеринопільського районного споживчого товариства
про стягнення 1 586 грн. 68 коп.,
Заявлено позов про стягнення з відповідача 1 586 грн. 68 коп., в тому числі 434 грн. 68 коп. заборгованості по страхових внесках до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності станом на 01.04.2006 року та 1152 грн. штрафу на підставі акту перевірки від 21.09.2005р. року та рішення № 2519 від 22.11.2005 року.
В судовому засіданні прокурор та представники позивача позов підтримали у заявленій сумі, просили позов задовольнити, заперечили проти доводів відповідача з мотивів порушення ним порядку надання санаторно-курортної путівки колишньому працівникові Манько Л.В., оскільки остання на момент надання путівки (08.07.2005р.) не була застрахованою особою; вона стала пенсіонером після звільнення із Коопзаготпрому, під час перебування на обліку у центрі зайнятості, отже вона не була пенсіонером підприємства у розумінні Закону, і набула право отримати статус ветерана праці лише в день отримання права на пенсію - 22.09.2004р.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 06.07.2006р. повністю заперечив проти вимоги позивача з мотивів відсутності порушень у діях відповідача, оскільки комісією із соціального страхування було прийнято рішення (протокол № 8 від 08.07.2005р.) і виділено путівку в санаторій ветерану праці Манько Л.В., яка пропрацювала у системі РайСТ більше 30 років, після звільнення із Коопзаготпрому її обрали звільненим головою РСТ на громадських засадах, вона заслужила отримати путівку у Коопзаготпромі.
Представник відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов, та пояснив, що Манько Л.В. є пенсіонером підприємства, є ветераном праці, хоча підтвердження про це дійсно було отримано пізніше, тому надання їй, як виняток, санаторно-курортної путівки є правомірним.
У судовому засіданні оголошувалася перерва із 12.07.2006р. по 26.07.2006р.
Оцінивши докази у їх сукупності, вислухавши доводи і пояснення прокурора та представників сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення у заявленій сумі, виходячи із наступного.
Відповідач зареєстрований як платник страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до статті 22 Закону України від 18.01.2001року № 2240-ІІІ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням» (далі - Закон).
Згідно статті 23 Закону страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування коштів здійснюється один раз на місяць, а саме у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.
Відповідач зареєстрований в Тальнівській виконавчій дирекції як юридична особа за реєстраційним номером 710060200114, чисельність станом на 01.09.2005р. -19 чоловік.
Проведеною цільовою перевіркою по питанню доцільності використання відповідачем санаторно-курортних путівок за 2005 рік провідним спеціалістом позивача було встановлено, що 08 липня 2005 року відповідачем було отримано у позивача одну планову санаторно-курортну путівку № 003335 в санаторій “Київ» м. Алушта, і рішенням комісії із соціального страхування від 08.07.2005р. вказану путівку було виділено, за відповідною заявою, Манько Л.В., яка не працювала на той час у відповідача, а була звільнена по п.1 ст. 40 КЗпП України (наказ № 28 від 14.09.2004р.), не являлася застрахованою особою. Результати перевірки оформлені актом № 89А від 21.09.2005р. В акті від 21.09.2005р. вказано про відмову посадових осіб відповідача від підписання акту.
За результатами проведеної перевірки, на підставі вказаного Акту позивачем було прийнято рішення № 2519/6 від 22.11.2005р., яким застосовано до відповідача штраф за порушення порядку витрачання коштів Фонду у розмірі 1152 грн., не прийняті до зарахування витрати у розмірі 2 304 грн. Вказане рішення було направлене відповідачу рекомендованим листом і отримане 29.11.2005р.
Вказане рішення № 2519/6 від 22.11.2005р та висновки акту не оскаржувалися відповідачем в установленому Законом порядку та строк. Заперечення направлені відповідачем із порушенням встановленого строку, тому позивачем розглядалися заперечення як лист підприємства і позивач відповідав відповідачу про законність рішення та відповідність його чинному законодавству.
Суд вважає доводи позивача правомірними, виходячи із наступного.
Відповідно до статті 4 Закону України № 2240 від 18.01.2001р. “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням», далі “Закон», право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом, мають застраховані особи, причому це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з пунктами 2, 6 статті 2 Закону застрахована особа -це найманий працівник, тобто фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням.
Як вбачається із акту перевірки та визнається відповідачем, Манько Л.В. дійсно була звільнена із Коопзаготпрому 14.09.2004р. (наказ № 28), тобто на момент отримання путівки вона не була застрахованою особою на підприємстві.
Суд вважає, що на неї не може поширюватися припис пункту 4.11. Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду від 02.06.2005р. № 55, виходячи із такого. Вказаним пунктом Інструкції комісії із соціального страхування надано право, як виняток, приймати рішення про виділення путівки ветерану праці, який перед виходом на пенсію працював на даному підприємстві.
Відповідач не заперечив той факт, що Манько Л.В. перед виходом на пенсію не працювала на Коопзаготпромі, який є окремою юридичною особою і самостійним платником внесків до Фонду. Належність відповідача за галузевою ознакою до Катеринопільського районного споживчого товариства не змінює правового статусу відповідача у розумінні Закону, для таких випадків не передбачено винятків у Законі. Манько Л.В. набула право отримання статусу ветерана праці із 22.09.2004р., з дня призначення пенсії (лист Управління праці та соціального захисту населення № 2225 від 27.09.2005р.). Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із листа управління ПФУ в Катеринопільському районі від 27.09.2005р. № 2802/03 Манько Л.В. була звільнена відповідачем за скороченням штату, перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Катеринопільському районі і отримує пенсію за віком згідно п. 1 ст. 26 Закону України “Про зайнятість населення» з 22.09.2004р., тобто після звільнення із Коопзаготпрому.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність порушення відповідачем порядку надання санаторно-курортної путівки Манько Л.В.
Зазначення у листі Катеринопільського районного центру зайнятості № 248 від 26.09.2005р. про те, що Манько Л.В. являється пенсіонером Коопзаготпрому, не впливає на висновок суду, оскільки позивачем доведено і відповідачем не спростовано невідповідність дій відповідача вимогам Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням» та Інструкції № 55.
В порушення пункту 4 частини 2 статті 27 Закону відповідач не відобразив у звіті за 2005 рік не прийняту до заліку суму 2304 грн. (вартість неправомірно виданої путівки). Станом на 01.04.2006р. проведені відповідачем витрати по коштах Фонду в сумі 1869 грн. 32 коп. позивачем правомірно зараховані в рахунок погашення заборгованості. Отже, залишок не прийнятої до зарахування суми складає 434 грн. 68 коп.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням» вимога про стягнення не прийнятих до зарахування витрат у розмірі 434 грн. 68 коп. та 1 152 грн. штрафу за порушення відповідачем порядку витрачання коштів Фонду (що складає 50% суми не прийнятих до зарахування витрат) є правомірною і обґрунтованою, тому підлягає до задоволення.
На підставі ст. 94 КАС України з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету судовий збір в сумі 15 грн. 87 коп.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160 -163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути із Коопзаготпрому Катеринопільського районного споживчого товариства (18000, Черкаська область, смт. Катеринопіль, вул. Щорса, 68, ідентифікаційний код 01786959):
а) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (18016, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 18, ідентифікаційний код 21355026) не прийняті до зарахування витрати в сумі 434 грн. 68 коп., 1 152 грн. штрафу.;
б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31110095600002 банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через державну податкову інспекцію -15 грн. 87 коп. судового збору.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня проголошення постанови, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Д. Пащенко