Справа № 128/772/13-ц
іменем України
01 березня 2013 року Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Бондаренко О.І.
при секретарі Головач Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач по справі являється її донькою та її дошлюбне прізвище ОСОБА_1. 11.06.1991 року виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області позивачу був наданий дозвіл на право виконання будівельних робіт в смт. Стрижавка, а саме: будівництво житлового будинку по вул. Заводській №156 (нині №32).
На протязі 1991-1994 років позивач за свої кошти почала будувати житловий будинок, побудувала хлів, льох з шиєю, вбиральню, відповідач та її чоловік допомагали у будівництві будинку особистою участю.
В 1995 році відповідач по справі стала пропонувати позивачу, щоб та подарувала будинок, який будувався, їй, мотивуючи тим, що будинок, в якому вони проживали на той час, був подарований позивачем та її чоловіком їх синові, а брату відповідача. При Цьому, відповідач обіцяла, що позивач буде проживати до дня своєї смерті разом з нею, на що позивач погодилася.
Для оформлення договору дарування потрібно було вирішити питання про виділення земельної ділянки під будинком на ім'я дочки, а тому в травні 1995 року позивач звернулася до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області з заявою про виділення земельної ділянки розміром 0,10 га дочці - відповідачу по справі.
Рішенням 4 сесії 22 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 25.05.1995 року земельна ділянка розміром 0,10 га була закріплена за ОСОБА_3 по вул. Заводській, №156 (нині №32) в зв'язку з даруванням позивачем незакінченого будівництвом житлового будинку.
26.09.1995 року між сторонами було укладеного договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар незакінчений будівництвом жилий будинок, готовністю 12% з господарськими будівлями, а саме: хлів «Б», льох з шиєю «В», фундамент «ф-2», вбиральню «Г» по вул. Заводській, №156 (нині №32) в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області.
Після оформлення договору дарування, незважаючи на те, що будинок був зареєстрований в КП «ВООБТІ» на ім'я доньки, позивач за свої кошти продовжувала будівництво будинку.
На той час позивач та сім'я відповідачки проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1, в будинку, який належить синову позивача, ОСОБА_4
Коли будівництво будинку було на стадії завершення, з ініціативи відповідачки, у сторін стали псуватися відносини, всі пропозиції позивача відносно будинку донька не сприймала, погіршилися відносини і з чоловіком дочки і з онуком.
Кілька місяців тому, відповідач заявила, що після прийому будинку в експлуатацію переселятися в новий будинок буде лише її сім'я, а позивачу місця в будинку немає.
В даний час позивач прийшла до твердого висновку, що відповідач по справі обманула її, оскільки заперечує проти її проживання в будинку, який будувався за її власні кошти і який вона їй подарувала, в зв'язку з чим змушена звернутися до суду з даним позовом.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_5 не з'явилися, надавши суду заяви, в яких просять розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву в якій просить розглянути справу у її відсутність, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 визнає та не заперечує щодо їх задоволення.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Як встановлено по справі, 11.06.1991 року позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на право виконання будівельних робіт одноповерхового індивідуального жилого будинку за індивідуальним проектом та інших споруд згідно з планом забудови на земельній ділянці в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області (а.с.12 - 15).
Рішенням 4 сесії 22 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 25.05.1995 року, за заявою позивача ОСОБА_6, земельна ділянка розміром 0,10 га була закріплена за ОСОБА_3 по вул. Заводській, №156 (а.с.11).
26.09.1995 року ОСОБА_1 уклала договір дарування будинку з ОСОБА_3, згідно якого позивач передала безоплатно у власність (подарувала), а відповідач прийняла дарунок - незакінчений будівництвом жилий будинок готовністю 12% з господарськими будівлями, що знаходиться в смт. Стрижавка по вул. Заводській Вінницького району Вінницької області та розташований на присадибній земельній ділянці, на якій розміщено: один незакінчений будівництвом жилий будинок, готовністю 12%, а також господарські будівлі: хлів «Б», льох з шиєю «В», фундамент «ф-2», вбиральня «Г» (а.с.9 - 10).
26.06.1993 року відповідач ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на «Тютюнник», що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІ-АМ № 447260 від 26.06.1993 року (а.с.7).
Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок, виготовленого КП «ВООБТІ» 06.10.2009 року, власником будинку №32 по вул. Заводській в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області являється ОСОБА_3 (а.с.16 - 20).
Згідно довідки Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №427 від 12.02.2013 року земельна ділянка площею 0,10 га рахується за поштовою адресою: Вінницька область Вінницький район смт. Стрижавка, вул. Заводська, буд. №32 (а.с.21).
Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом не дійсним.
Ч. 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 727 ЦК України, дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим; у разі розірвання договору дарування обдарований зобов'язаний повернути дарунок в натурі.
Оскільки в ході судового розгляду знайшов своє підтвердження той факт, що при укладанні договору дарування, який є предметом судового розгляду, ОСОБА_1 помилилася щодо обставин, які мають істотне значення; відповідач навмисно ввела її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, що визнається та не заперечується відповідачем ОСОБА_2, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є суду доведеними та такими, що підлягають до задоволення.
Розглядаючи дану цивільну справу, визначаючись щодо заявлених позивачем вимог суд виходив з того, що відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 229, 230, 727 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27, 31, 60, 79, 84, 131, 197, 208, 209, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Визнати недійсним договір дарування, укладений 26 вересня 1995 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар незакінчений будівництвом жилий будинок, готовністю 12% з господарськими будівлями по вул. Заводській, №156 (нині №32) в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області та зареєстрований в КП «ВООБТІ» 02.10.1995 року за №44.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :