Справа № 344/348/15-к
Провадження № 11-кп/779/149/2015
Категорія ч.1ст.213КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
22 січня 2016 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого ОСОБА_3 ,
суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретар судового засідання ОСОБА_6 ,
номер кримінального провадження, внесеного 19.06.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань -1201 4090 0100 03189,
про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України,
з участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Івано-Франківського міського суду від 06 листопада 2015 року ,-
В апеляційній скарзі обвинувачений не оспорюючи кваліфікації та обставин вчинення злочину зазначає, що вирок Івано-Франківського міського суду від 06 листопада 2015 р. є незаконним і несправедливим у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок надмірної суворості. Просить вирок Івано-Франківського міського суду від 06 листопада 2015 року змінити в частині призначення йому покарання, пом'якшивши призначене покарання. Вважати його засудженим за ч.1 ст. 213 КК України з призначенням покарання із застосуванням ст. 69 КК України, до сплати штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень. Посилається на те, що перебуває у важкому матеріальному становищі.
Вироком Івано-Франківського міського суду від 06 листопада 2015 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 213 КК (в редакції Закону № 4025-VI від 15.11. 2011 р.) та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень. Вирішено питання речових доказів.
Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, не маючи дозволу виконавчої влади на прийняття, заготівлю і зберігання брухту чорного та кольорових металів, без наявності спеціально обладнаної для цього земельної ділянки, всупереч вимогам законодавства, діючого в редакції на час вчинення злочину, зокрема, Закону України №755 - IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р.,Закону України №619 - XIV «Про металобрухт» від 05.05.1999 р.,Закону України №1775 - III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р., Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №183 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів» від 31.10.2011 р., незаконно організував та відкрив у приміщенні гаража по АДРЕСА_2 пункт прийому та схову брухту чорних і кольорових металів, скуповуючи його за власні кошти в місцевих жителів. Так, 08.10.2014 року ОСОБА_7 , з метою незаконної заготівлі та подальшого отримання майнової вигоди, прийняв від ОСОБА_10 брухт чорних металів у кількості 12 кг, заплативши останньому за прийнятий металобрухт кошти в сумі 27 гривень. 16.10.2014 року на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 15.10.2014 року, працівниками міліції в ході проведення обшуку гаражного приміщення по АДРЕСА_2 виявлено та вилучено металеву вагу «РП508 Ш13 м.№12066 Нм ПВ 10 кг 1988 р. (500 кг)» вагою 93 кг, брухт чорних металів загальною вагою 567 кг та брухт кольорових металів: міді 64 кг, алюмінію 173 кг, який ОСОБА_7 прийняв за власні кошти з метою подальшого отримання майнової вигоди.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, просять пом'якшити призначене покарання, прокурора, який заперечив доводам апеляційної скарги, вважає вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені у скарзі обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку суду злочину та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 213 КК України в апеляційному порядку не оскаржені відповідно до ст. 394 КПК України.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів.
Як вбачається з вироку суду, при призначенні покарання ОСОБА_7 вищевказані вимоги кримінального закону дотримано. Так, судом враховано ступінь тяжкості злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який позитивно характеризується, є раніше не судимою особою, одружений, не працює, та обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття у вчиненому.
Дані обставини в сукупності стали підставами для призначення покарання у мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 213 КК України ( в редакції Закону № 4025-VI від 15.11. 2011 р.), що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Відповідно до вимог ст. 69 КК України призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставини, яка пом'якшують покарання, відсутні підстави для застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_7 покарання.
Наведені в апеляційній скарзі доводи обвинуваченого про відсутність у нього коштів для сплати штрафу, оскільки він тимчасово не працює, заробітна плата його дружини та доходи її батьків є невеликими, в його матері на утриманні знаходиться непрацездатний батько, тому близькі родичі не в змозі його матеріально підтримати, щоб реально сплатити суму штрафу, на думку колегії суддів не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості злочину.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом дотримано вимоги чинного кримінального закону при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були підставою для зміни чи скасування вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не встановлено. З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Івано-Франківського міського суду від 06 листопада 2015 року залишити без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ учасниками апеляційного розгляду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_5