02 вересня 2016 р. Справа № 804/5548/16
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії в м. Кривий Ріг до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Криворізької міської ради Басалай Антоніни Анатоліївни, державного реєстратора Дніпропетровського міського управління юстиції Носової Ірини Сергіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Несен Володимир Андрійович про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-
30серпня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії в м. Кривий Ріг звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Криворізької міської ради Басалай Антоніни Анатоліївни, державного реєстратора Дніпропетровського міського управління юстиції Носової Ірини Сергіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Несен Володимир Андрійович, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Криворізької міської ради Басалай Антоніни Анатоліївни №30539824, №30537152 від 20.07.2016р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;
- скасувати рішення державного реєстратора Дніпропетровського міського управління юстиції Носової Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28217958 від 12.02.2016р., згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на майно за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3;
- зобов'язати Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області прийняти рішення і зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно у вигляді домоволодіння, що складається з: житлового будинку літ. А-1 загальною площею 81,0 кв.м., житловою площею 38,2 кв.м; споруд № 1-9, І, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4.
Перевіривши матеріали вказаної позовної заяви відповідно до вимог частини1 статті 107 КАС України, суд приходить до висновку, що її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії в м. Кривий Ріг, який в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - Банк), та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №5707К78 від 04.07.2007р. з додатками та змінами, згідно з яким останній отримав кредит у сумі 50000,00 доларів США. Кінцевий строк погашення кредиту 03.07.2028р.
Задля забезпечення вимог Банку, що випливають з кредитного договору №5707К78 від 04.07.2007р., між Банком, як іпотекодержателем, та ОСОБА_4, як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір№5707Z115 від 04.07.2007р., згідно з яким в іпотеку Банку передано домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Заставне майно), та яке стане власністю іпотекодавця в майбутньому, про що іпотекодавець та ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу від 04.07.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Несеном В.А. за реєстром №1748.
Відповідно до додаткового договору №5707Z115-1 до іпотечного договору №5707Z115 іпотекодавець ОСОБА_4 підтвердив, що він є власником предмета іпотеки (вищевказаного нерухомого майна). Також у цьому додатковому договорі значиться, що предмет іпотеки перебуває у спільній власності з громадянкою ОСОБА_7, яка на момент укладання цього договору надала письмову згоду на передачу в заставу майна на умовах цього договору.
В подальшому у грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з цивільним позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа: ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання дійсним договору купівлі-продажу домоволодіння, що складається з розташованого на земельній ділянці площею 900кв.м. житлового будинку літ.А-1 загальною площею 81,0кв.м., житловою площею 38,2кв.м., споруд №1-9, І, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 25.06.2007р.; визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 04.07.2007р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Несеном В.А. за реєстром №1748; про визнання права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_9 та витребування цього майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_4, про скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер 14368111) на вищевказане домоволодіння за ОСОБА_4, припинення іпотеки за номером 5243724 згідно іпотечного договору №5707Z115 від 04.07.2007р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (Іпотекодержатель)та ОСОБА_4 (Іпотекодавець); зняття заборони відчуження №5243473 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, накладеної на підставі іпотечного договору №5707Z115 від 04.07.2007р.; скасування та вилучення з Державного реєстру речових прав обтяження у вигляді арешту нерухомого майна за номером 11629593, зареєстрованого 16.10.2015р. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №48397345 від 13.10.2015р. державного виконавця Самарського відділу ДВС ДМУЮ; скасування та вилучення з Державного реєстру речових прав обтяження у вигляді арешту нерухомого майна за номером 12213122, зареєстрованого 25.11.2015р. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №47842958 від 05.11.2015р. державного виконавця Самарського відділу ДВС ДМУЮ; про стягнення на користь позивача 15000,00грн. за невиконане зобов'язання.
Заочним рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.12.2015р. у цивільній справі №202/9348/15-ц (провадження №2/0202/5351/2015) вищевказаний позову було задоволено у повному обсязі.
12.02.2016р. заочне рішення в цивільній справі №202/9348/15-ц було виконано -
право власності на домоволодіння, за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване за позивачем у цій справі - ОСОБА_3, записи про іпотеку та заборону відчуження скасовано та вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 19.02.2016р.
Проте, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2016р. заочне рішення від 28.12.2015р. в цивільній справі №202/9348/15-ц скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.
Крім того, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.05.2016р. в цивільній справі №202/9348/15-ц скасовано ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.12.2015р. про відкриття провадження у цій справі у зв'язку із порушенням правил виключної підсудності та передано питання щодо відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2016р. в цивільній справі №202/9348/15-ц позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа: ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності повернута, позивачеві роз'яснено, що вона має право звернутися з даною позовною заявою до належного суду.
14.07.2016р. представник Банку звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Басалай А.А.виконавчого комітету Криворізької міської ради із заявами про проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_4, державної реєстрації іншого речового права (іпотеки) і накладення заборони відчуження на майно, переданого у забезпечення кредитних зобов'язань. Подані заяви обґрунтовувалися судовими документами, зазначеними вище, та іпотечним договором.
Рішеннями №30539824, №30537152 від 20.07.2016р. державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовив у проведені реєстраційних дій згідно з вказаними заявами.
Так, відносно реєстрації права власності за ОСОБА_4 Банку відмовлено з підстав того, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовим правами на нерухоме майно та їх обтяження. Також у Рішенні зазначено, що реєстратором встановлено невідповідність адреси об'єкта нерухомого майна, зазначеної у заяві, адресі вказаній у іпотечному договорі, оскільки згідно даних державного реєстру адреса майна вказана як АДРЕСА_1, в той час як в Іпотечному договорі адреса майна зазначається як АДРЕСА_1.
З питання реєстрації іншого речового права (обтяження іпотекою) рекомендовано звернутися до нотаріуса, що посвідчував договори, на підставі яких виникли права, з реєстрації яких звернувся Банк.
На звернення позивача до приватного нотаріуса Несена В.А. останній листом за вих.№41 від 08.08.2016р. повідомив, що зареєстроване ним під час посвідчення іпотечного договору обтяження іпотекою нерухомого майна ОСОБА_4 ним не скасовувалося. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію, після завершення такої дії в межах строків встановлених законом. Також приватним нотаріусом зазначено, що державна реєстрація речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. В наданих Банком копіях судових рішень - про скасування заочного рішення, про скасування ухвали суду про порушення провадження у справі, підстав для вирішення порушених Банком питань, не міститься.
У зв'язку із вищенаведеними обставинами Банк звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даним позовом. При цьому позивач зазначав, що звернення з цим позовом спрямоване на відновлення його порушених прав іпотекодержателя відносно нерухомого майна боржника-іпотекодавця ОСОБА_4 Оскільки сам боржник-іпотекодавець ОСОБА_4 не має наміру відновлювати становище, що існувало до порушення його прав, Банк вимушений звернутися до суду для захисту своїх прав щодо заставного майна.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…>питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно зі ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
У даній справі спір стосується не стільки правомірності рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Криворізької міської ради Басалай Антоніни Анатоліївни №30539824, №30537152 від 20.07.2016р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та рішення державного реєстратора Дніпропетровського міського управління юстиції Носової Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28217958 від 12.02.2016р., згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на майно за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, скільки фактичного відновлення прав Банка, як іпотекодержателя, відносно нерухомого майна боржника-іпотекодавця ОСОБА_4, які, на думку Банку, є порушеними.
Спірнеіпотечне майно неодноразово було предметом спору щодо права власностіна нього, при цьому права позивача на це нерухоме майно безпосередньо пов'язані із договірними відносинами щодо передачі його в іпотеку, водночас в рамках цивільного судочинства підіймалося питання щодо дійсного власника цього майна та наявності у боржника-іпотекодавця ОСОБА_4 права власності на це майно, а, отже, і права розпоряджатися ним шляхом передачі в іпотеку Банку.
З наведеного випливає, що спір, предмет якого охоплює перегляд рішень суб'єктів владних повноважень, якими у цій справі є державні реєстратори, стосується відносин щодо права власності на спірне нерухоме майно та договірних відносин іпотеки і з посиланням на певні конкретні обставини вказує на його належність до тих спірних правовідносин, які вирішуються за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїх постановах від 14.06.2016р. у справі №21-41а16 та від 31.05.2016р. у справі №21-678а16.
Враховуючи характер спірних правовідносин, який є цивільно-правовим, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства і має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 107, 109, 160, 165, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії в м. Кривий Ріг до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Криворізької міської ради Басалай Антоніни Анатоліївни, державного реєстратора Дніпропетровського міського управління юстиції Носової Ірини Сергіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Несен Володимир Андрійович про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що з означеними позовними вимогами він може звернутися в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення цих же осібдо адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, згідно ч.5 ст.109 КАС України, не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та у строки, визначені ст. 186 КАС України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Суддя О.М. Турова