м. Миколаїв
01 вересня 2016 року Справа № 814/1305/16
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючий суддя Желєзний І.В. судді Гордієнко Т.О., Біоносенко В.В.. секретар Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_2
доМіністерства освіти і науки України, пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135
провизнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти України (далі також - відповідач, МОН) з вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача від 16.05.2016 р. №І-1879, визнання протиправною дії щодо направлення заяви від 16.05.2016 р. до Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського (далі також - університет), зобов'язання розглянути заяву від 16.05.2016 р. і стягнення з відповідача відшкодування моральних збитків у розмірі 20000 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в заяві від 16.05.2016 р. він порушував питання про внесення змін до програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - Єдиної бази), але це звернення відповідач надіслав до університету, який позбавлений відповідних повноважень. На підставі викладеного, позивач вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" відповідач повинен був розглянути заяву від 16.05.2016 р. по суті. Неправомірна відмова від розгляду заяви викликали в позивача нервування, душевний біль і погіршення стану, що є підставою для стягнення моральної шкоди.
Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що містяться у справі, колегія суддів дійшла висновку, що позов належить задоволенню частково, виходячи з наступного:
У 1981 р. позивач закінчив Миколаївський державний педагогічний інститут, однак виданий диплом повернув до інституту через допущені помилки. Виданий диплом було знищено.
У 2000 р. університет як правонаступник Миколаївського державного педагогічного інституту видав позивачу диплом спеціаліста, в якому неправильно вказано кваліфікацію. Вказаний диплом також знищено на підставі акта від 02.12.2015 р.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.01.2015 р. зобов'язано університет видати позивачу диплом про закінчення інституту в 1981 р. Для виконання рішення суду університету необхідно сформувати інформацію для диплома у Єдиній базі, однак остання передбачає види документів про вищу освіту, встановлені з 1991 р.
Позивач зазначає, що не має права на отримання диплома спеціаліста, оскільки такий вид документа про вищу освіту встановлений лише з 1991 р.
16.05.2016 р. позивач звернувся до відповідача в межах Закону України "Про звернення громадян" з проханням внести зміни до програмного забезпечення Єдиної бази, щоб університет міг сформувати замовлення, вказавши вид (тип) документа про вищу освіту "диплом".
15.06.2016 р. директором департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України направлено заяву позивача для розгляду до університету.
При вирішенні справи судом взято до уваги наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 р. № 752 "Про створення Єдиної державної електронної бази з питань освіти" визначено, що Єдина база є автоматизованою системою збирання, верифікації, оброблення, зберігання та захисту даних, у тому числі персональних, щодо надавачів та отримувачів освітніх послуг з метою забезпечення потреби фізичних та юридичних осіб.
У відповідності до п. 3 постанови Єдина база є джерелом даних, що використовуються під час виготовлення документів про освіту державного зразка.
Пунктом 4 постанови передбачено, що розпорядником Єдиної бази є МОН, яке затверджує порядок її формування та функціонування, встановлює склад відомостей і даних Єдиної бази, у тому числі персональних, процедури їх оброблення, здійснює контроль за забезпеченням захисту таких даних.
Згідно п. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. № 630, МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Серед основних завдань МОН є забезпечення ведення та функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, інших державних електронних баз та реєстрів, інших інформаційних систем у сфері, що належить до його компетенції (п.п. 78 п. 3).
З викладених вище положень колегія суддів встановила, що відповідач є розпорядником Єдиної бази і саме до його компетенції належить встановлення складу відомостей і даних Єдиної бази.
Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Оскільки колегією суддів встановлено, що відповідач є розпорядником Єдиної бази, то порушене в заяві позивача від 16.05.2016 р. питання про внесення змін до Єдиної бази мало бути розглянуто і надано відповідь по суті саме відповідачем.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо розгляду заяви, визнання протиправною дії щодо направлення заяви до університету та зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача по суті належать задоволенню.
У той же час, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн.
Так, ст. 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених ч. 2 цієї статті.
Питання практики застосування положень законодавства щодо відшкодування моральної шкоди висвітлено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно з п. 4 якої позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 постанови).
Пунктом 5 зазначеної постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Позивач обґрунтовує вимогу щодо стягнення моральної шкоди нервуванням, душевним болем і погіршенням стану, що завдані неправомірною відмовою відповідача від розгляду його заяви. У судовому засіданні позивач також зазначив про виховну мету вимоги про стягнення моральної шкоди.
З урахуванням того, що позивач не надав суду жодних доказів завдання моральної шкоди, зокрема, спричинення моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, додаткових зусиль, спрямованих на організацію свого життя, суд не вважає заяву позивача про завдання йому душевного болю та погіршення стану здоров'я, що потребує санаторного лікування, обґрунтованою. Виховна мета не може бути підставою для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС України).
Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 11,70,71,86,159-163, 167 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.05.2016 року зареєстрованої в Міністерстві освіти і науки України за № I-1879.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо напрвлення заяви ОСОБА_1 від 16.05.2016 року до Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського для розгляду по суті.
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2016 року № I-1879.
В іншій частині позовниг вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Головуючий суддя І. В. Желєзний
Судді Т.О. Гордієнко
В. В. Біоносенко