79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
20.07.06 Справа № 3370
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого -судді Дух Я.В.
суддів Зданкевич З.І
Краєвська М.В.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Флотон», м. Нетішин Хмельницької області
на додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області
від 18.04.2006 року
у справі №3370
за позовом Громадської організації “З'єднання борців “За справедливість» в інтересах свого члена Товариства з обмеженою відповідальністю “Флотон», м. Нетішин Хмельницької області
до відповідача Приватного підприємства Машино-тракторна станція “Шевченківська» в особі ліквідатора Любенка Сергія Дмитровича, с. Милятин, Острозького району Рівненської області
про виділення майна з ліквідаційної маси
За участю представників:
від Позивача: не з'явився;
від Відповідача: не з'явився.
Сторони своїм конституційним правом на захист не скористалися, явки своїх представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином і своєчасно були повідомлені про час та місце проведення судового засідання.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.03.2006 року у справі №3370 відмовлено в задоволенні позовних вимог Громадської організації “З'єднання борців “За справедливість» в інтересах свого члена Товариства з обмеженою відповідальністю “Флотон», м. Нетішин Хмельницької області до Приватного підприємства Машино-тракторна станція “Шевченківська» в особі ліквідатора Любенка Сергія Дмитровича, с. Милятин, Острозького району Рівненської області про визнання неправомірними дії ліквідатора Любенка С.Д. щодо віднесення майнового комплексу “Тракторний навіс» до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, виділення майна майнового комплексу “Навіс для тракторів» з ліквідаційної маси ПП МТС “Шевченківська», зобов'язання ліквідатора підприємства-банкрута передати майновий комплекс “Навіс для тракторів» власнику ТзОВ “Флотон» і не чинити перешкод в користуванні майном.
Додатковою ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.04.2006 року у справі №3370 доповнено резолютивну частину рішення Господарського суду Рівненської області від 01.03.2006 року у справі №3370 доугою частиною, якою стягнуто з позивача -ТзОВ “Флотон» в доход державного бюджету 1 391,41 грн. державного мита.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, ТзОВ “Флотон» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану додаткову ухвалу господарського суду скасувати, посилаючись при цьому на те, що суд першої інстанції безпідставно поклав на товариство державне мита, так як останнє не є стороною по справі, позивачем фактично є Громадська організація “З'єднання борців “За справедливість», яка звільнена від сплати державного мита.
Громадська організація “З'єднання борців “За справедливість» та ТзОВ “Флотон» документально обгрунтованого відзиву на апеляційну скаргу суду не представили.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної додаткової ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що Додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.04.2006 року у справі №3370 слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, виходячи з такого :
Відповідно до ст. 84 ГПК України, рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.
Згідно вимог ст. 88 ГПК України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо, зокрема, не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.
Відмовляючи Громадській організації “З'єднання борців “За справедливість» в задоволенні позову, поданого в інтересах свого члена ТзОВ “Флотон» до ПП МТС “Шевченківська» в особі ліквідатора Любенка С.Д. про визнання неправомірними дії ліквідатора Любенка С.Д. щодо віднесення майнового комплексу “Тракторний навіс» до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, виділення майна майнового комплексу “Навіс для тракторів» з ліквідаційної маси ПП МТС “Шевченківська», зобов'язання ліквідатора підприємства-банкрута передати майновий комплекс “Навіс для тракторів» власнику ТзОВ “Флотон» і не чинити перешкод в користуванні майном, місцевий господарський суд у своєму рішенні не визначив питання про розподіл судових витрат, зокрема державного мита, від сплати якого заявник-Громадська організація “З'єднання борців “За справедливість» була звільнена.
Також вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд, дійшовши висновку про безпідставність заявлених вимог, дійшов висновку, що Громадська організація “З'єднання борців “За справедливість» не є стороню у даній справі, не є самостійним позивачем, а діє лише як повірений позивача ТзОВ “Флотон».
Склад судових витрат визначений статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, зоврема судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 “Про державне мито» (далі -Декрет) з відповідними змінами і доповненнями, яким визначено платників державного мита на території України (фізичні та юридичні особи -за вчинення в їх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами), об'єкти справляння державного мита, тобто за що саме воно справляється, розміри ставок державного мита та порядок його сплати.
Перелік юридичних та фізичних осіб, які звільняються від сплати державного мита, встановлено статтею 4 вказаного Декрету. Зміни пільг, передбачених цим Декретом щодо сплати державного мита, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок подання позову і сплати державного мита визначений Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, відповідно до статті 55 Кодексу ціну позову визначає позивач і у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Ці положення викладенні в інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженій наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року N 50, в якій визначено, що державне мито сплачується з заяви або заяви про перегляд її за нововиявленими обставинами.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито покладається якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
При цьому в разі відмови в задоволенні позову суми, які підлягають сплаті, поклаладаються на позивача.
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову -на відповідача;
при відмові в позові -на позивача;
при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріали справи, зокрема ухвала Господарського суду Рівненської області від 26.12.2002р. у справі №15/256 (а.с.15), протокол узгодження часток у спільному сумісному майні “Навіс для тракторів» (а.с.21) вказують на те, що вартість спірного майна, що є предметом позову у даній справі, становить 139141,42 грн., а тому суд першої інстанції, підставно застосувавши зазначені вище норми матеріального та процесуального права, відповідно до підпункту “а» пункту 2 статті 3 Декрету правильно визначив розмір державного мита, що підлягав сплаті до Державного бюджету з подання позовної заяви в розмірі 1 відсотка від вартості майна, що становить 1 391,41 грн., та обгрунтовано прийняв додаткову ухвалу, якою поклав на позивача-ТзОВ “Флотон», відшкодування державного мита до Державного бюджету згідно вимог ст. 49 ГПК України, в зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що Додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.04.2006 року у справі №3370 слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 88, 99, 101 -103, 106 Господарського процесуального кодексу України,-
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :
1. Додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.04.2006 року у справі №3370 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу №3370 повернути в господарський суд Рівненської області.
Головуючий -суддя Дух Я.В.
Суддя Зданкевич З.І.
Суддя Краєвська М.В.