Іменем України
05 вересня 2016 р. Справа № 814/208/16
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомЗаступника прокурора Миколаївської області,
в інтересах держави в особіБаштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області,
до за участю: прокурора: Коткова В.А. представника позивача: Васильченко О.В. представника відповідача: Орел О.В.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,
простягнення штрафу в сумі 9 744 000,00 грн.,
Заступник прокурора Миколаївської області звернувся до адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій в сумі 9744000 гривень за організацію та проведення на території України азартних ігор, відповідно до ст.3 Закону України «Про заборону грального бізнесу».
В якості обґрунтування своїх вимог позивач та прокурор послались на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10.08.15, яким ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.2032 КК України.
Представник відповідачки в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що по-перше в теперішній час ОСОБА_3 припинила свою підприємницьку діяльність, вже не є фізичної особою-підприємцем, а оскільки відповідно до диспозиції ст.3 Закону фінансові санкції застосовуються до суб'єктів господарювання, вона вже не може бути притягнута до відповідальності, а по-друге, прокурором та позивачем пропущений строк застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачений ст.250 Господарського кодексу України .
В свою чергу прокурор та позивач зазначили, що підприємець ОСОБА_3 досі перебуває на обліку у Баштанській ОДПІ, 18.02.16 відповідачка подала податкову декларацію з акцизного податку, а тому неможливо вважати, що перестала бути суб'єктом господарювання. Також, прокурор зазначив, що відповідно ч.2 ст.99 КАС України облік строку звернення до суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки вирок набрав чинності 10.09.15, шестимісячний строк звернення до суду прокурором та позивачем не пропущений.
Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.
22.04.02 ОСОБА_3 зареєстрована державним реєстратором Жовтневої райдержадміністрації в якості фізичної особи-підприємця. Основним видом діяльності підприємця ОСОБА_3 є торгово-посередницька діяльність, організація комп'ютерних ігор, більярду.
В період з серпня 2013 року по 18 вересня 2014 ОСОБА_3 займалась гральним бізнесом, тобто здійснювала діяльність, пов'язану з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор на гральних автоматах, а саме встановила 9 гральних автоматів у нежитловому приміщенні бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та 8 гральних автоматів у нежитловому приміщенні кафе « НОМЕР_1», що розташоване за адресою: АДРЕСА_2
Водночас ОСОБА_3 домовилась з рядом інших про те, що вони цілодобово, змінюючи одна одну по встановленому графіку, будуть знаходитись в приміщенні гральних автоматів в якості операторів грального залу для здійснення обслуговування осіб, які будуть відвідувати цей гральний заклад з метою азартної гри на гроші на гральних автоматах.
18.09.14 у ході розслідування кримінального провадження за ст.203-2 КК України в зазначених вище нежитлових приміщеннях слідчими слідчого управління УМВС України в Миколаївській області проведені обшуки, під час яких вилучені гральні автомати.
28.01.15 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у зайнятті гральним бізнесом, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.203-2 КК України.
10.08.15 вироком Жовтневого районного суду Миколаївській області ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України. Вирок набрав законної сили 10.09.15.
Відповідно до ст.3 Закону України ««Про заборону грального бізнесу в Україні» до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.
Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
За таких обставин, факт організації і проведення ОСОБА_4 на території України азартних ігор є обставинами, які не потребують доказування відповідно до ст.72 КАС України.
Разом з тим, фінансові санкції до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, передбачені ст.3 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» є певним видом юридичної відповідальності.
Специфіка притягнення до відповідальності за ст.3 Закону полягає в тому, що рішення про застосування санкцій приймає адміністративний суд, в порядку позовного провадження. Тобто, у цьому випадку позовна заява органів міліції та/або органів доходів і зборів (прокурора в інтересах держави в особі цих органів) не є звернення за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, а є способом реалізації своїх владних повноважень щодо виявлення, фіксації та передачі до суду для притягнення до відповідальності порушників вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».
Розгляд справи про застосування фінансових санкцій є справою про притягнення суб'єкта господарювання до юридичної відповідальності, а у такому випадку, для кожного виду відповідальності є певні строки давності її застосування.
Фінансові санкції, передбачені ст.3 Закону, за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями.
Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Оскільки, обставини встановлені вироком Жовтневого районного суду від 10.08.15 є такими, що не потребують доказування по цій справі, необхідно погодитись з тим, що ОСОБА_3 займалась гральним бізнесом лише в період з початку 2013 по 18.09.14.
Про зайняття відповідачкою організацію азартних ігор на території України після 18.09.14 прокурор та позивач не вказують.
За таких обставин 18.09.14 це останній день вчинення відповідачкою правопорушення, передбаченого ст.3 Закону України «Про заборону грального бізнесі в Україні».
Таким чином, річний строк застосування фінансових санкцій передбачених ст.3 Закону закінчився - 18.09.15.
Але, вперше прокурор звернувся до суду з цим позовом лише 17.11.15, більше ніж через рік після виявлення та вчинення правопорушення, тобто за межами строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
Строки, передбачені ст.250 ГК України, є строками, протягом яких органи державної влади мають право реалізувати свої повноваження на притягнення до юридичної відповідальності правопорушника, а не строками звернення до суду для захисту своїх прав.
А тому на відмінність від строку звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України, який обраховуються від моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, строки застосування адміністративно-господарських санкцій обраховуються з моменту виявлення та вчинення правопорушення.
На відмінність від строків звернення до суду, передбачених ст.99 КАС України, строки давності притягнення особи до відповідальності (адміністративно-господарських санкцій) поновленню, продовженню не підлягають.
Пояснення прокурора та позивача про те, що про факт здійснення правопорушення вони дізналися лише з вироку Жовтневого районного суду, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст.250 ГК України, рік з моменту вчинення правопорушення є граничним строком застосування санкцій незалежно від того коли було виявлено правопорушення.
Крім того, Законом України «Про заборону грального бізнесі в Україні» не передбачено обов'язкової кримінальної преюдиції, а тому набрання законної сили вироком суду у кримінальному судочинстві не є обов'язковою умовою для звернення з позовами про застосування фінансових санкцій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки прокурор та позивач звернулись до суду з позовом про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності вже після спливу строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.250 ГК України, позов задоволенню не підлягає.
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на прокуратуру Миколаївській області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.
Суддя В. В. Біоносенко
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 06.09.16
Суддя В.В. Біоносенко