Справа №591/2412/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/788/799/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Незаконне заволодіння транпортним засобом
01 вересня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження №591/2412/16к за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 05 липня 2016 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , раніше судимого 02.12.2015р. за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.,
визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15-ч.2 ст.289, ч.2 ст.289, ч.3 ст.357 КК України,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
До апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 05 липня 2016 року, в якій він просить вирок суду скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч.2 ст.289 КК України у виді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч.3 ст.357 КК України у виді арешту строком 3 місяці; на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна; в іншій частині вирок суду залишити без змін.
Даним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 - ч.2 ст.289, ч.2 ст.289, ч.3 ст.357 КК України і призначено покарання: за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.289 КК України із застосуванням ст.69 КК України - чотири роки позбавлення волі без конфіскації майна; за ч.2 ст.289 КК України - п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч.3 ст.357 КК України у виді арешту строком на три місяці; на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна. Відповідно до ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки з покладенням обов'язків не виїздити за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Обрану ОСОБА_7 міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, але не більш як на 60 днів з дня ухвалення вироку, залишено тримання під вартою.
Постановлено стягнути з обвинуваченого в дохід держави 2134грн. 33коп. витрат, пов'язаних із залученням експерта.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності вини, зазначає, що призначена судом міра покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Вказує на неправильне застосування ст.ст.69,75 КК України, необ'єктивність суду в оцінці даних, які характеризують особу обвинуваченого та обставин, які пом'якшують покарання. При цьому, зауважує, що щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, є однією пом'якшуючою покарання обставиною - дієвого каяття. Вважає, що шкода потерпілому ОСОБА_10 фактично не була заподіяна, автомобіль, яким обвинувачений заволодів, повернутий працівниками правоохоронних органів законному володільцю, тому, на думку прокурора, з вироку підлягає виключенню така ознака об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, як завдання матеріальних збитків.
Від захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_9 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, за змістом яких вона просить апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, вирок суду від 05 липня 2016 року без змін, вказуючи на необґрунтованість викладених в них доводів.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що 28 березня 2016 року, близько 00:20 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою повторного незаконного заволодіння автомобілем ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_1 , належного ОСОБА_11 , який знаходився у дворі багатоповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом розбиття скла задніх пасажирських дверцят, проникнувши до салону автомобіля, намагався запустити двигун шляхом з'єднання проводів запалення, але через відсутність акумулятора цього не зробив. Таким чином, ОСОБА_7 , виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але з причин, які не залежали від його волі, злочин до кінця не довів.
Крім того, ОСОБА_7 , перебуваючи у салоні вказаного автомобіля з сонцезахисного козирка таємно викрав свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 , яке належить ОСОБА_11 , тобто незаконно заволодів важливим особистим документом, розпорядившись ним на власний розсуд.
В цей же день, ОСОБА_7 , близько 00:40 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою повторного незаконного заволодіння автомобілем ВАЗ 2121 «Нива», д/н НОМЕР_3 , який знаходився у дворі багатоповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , та належить ОСОБА_10 , шляхом відкриття водійських дверцят, які у зв'язку із несправністю замка були не замкнені, проникнувши до салону автомобіля, з'єднавши проводи запалення, привів двигун в дію та зник на автомобілі з місця правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_7 незаконно заволодів належним ОСОБА_10 автомобілем, завдавши власнику матеріальних збитків, які згідно висновку автотоварознавчої експертизи від 29 квітня 2016 року складають 60203,48 грн.
Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, заперечення обвинуваченого та його захисника проти апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, викладених у вироку, колегією суддів не перевіряється, оскільки фактичні обставини провадження, встановлені судом першої інстанції, апелянтом не оскаржуються.
За встановлених судом фактичних обставин провадження, дії обвинуваченого ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.289, ч.2 ст.289, ч.3 ст.357 КК України.
Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання.
Так, судом було вірно враховані дані про особу винного - ставлення до скоєного, обставини вчинених ним кримінальних правопорушень та їх тяжкість. Обставиною, що пом'якшує покарання суд вірно визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування збитків, наявність на утриманні малолітньої дитини, перебування дружини в стані вагітності, обставиною, яка обтяжує покарання, визнав вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, та призначив ОСОБА_7 за ч.2 ст.289 КК України мінімальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією даної статті без призначення додаткового покарання (конфіскації майна), що також передбачене санкцією даної статті, за ч.3 ст.357 КК України - покарання в межах санкції цієї статті, і колегія суддів з цим погоджується.
Крім того, відповідно до вимог ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.
Прийнявши рішення щодо застосування ст.69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.289 КК України, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, які, на думку колегії суддів, давали суду першої інстанції підстави застосувати при призначенні основного покарання вимоги ст.69 КК України без призначення додаткового покарання, що передбачене санкцією даної статті.
З цих же підстав у відповідності до ст.75 КК України суд вважав за доцільне звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, і колегія суддів з цим погоджується.
Тому, твердження прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції ст.ст.69, 75 КК України є необґрунтованим та таким, що спростовується вищенаведеним.
Що стосується доводів прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_7 покарання, підстав для зміни вироку суду в цій частині з наведених прокурором в апеляційній скарзі мотивів, колегія суддів не знаходить, об'єктивних доказів на підтвердження необхідності призначення обвинуваченому суворішого покарання матеріали справи не містять.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд цілком обґрунтовано визнав пом'якшуючою покарання обставиною повне відшкодування потерпілим завданих збитків, оскільки в ході прослуховування судового засідання, яке відбулося 23 червня 2016 року з'ясовано, що потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_10 завдана злочином шкода, в тому числі і моральна, обвинуваченим відшкодована в повному обсязі, що також підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження заявами (а.к.п.57-58), тому, доводи прокурора про безпідставність визнання пом'якшуючою покарання обставиною відшкодування збитків, не заслуговують на увагу колегії суддів.
Не погоджується також колегія суддів з доводами прокурора про те, що щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.66 КК України, є складовою однієї пом'якшуючої обставини, оскільки щире каяття припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, в той час, як активне сприяння розкриттю злочину, означає, що винний добровільно в якійсь формі своїми активними діями надає допомогу органам слідства або суду в з'ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття. Зазначені обставини не є взаємовиключними, тому відсутні будь-які підстави для твердження про те, що вони є однією пом'якшуючою обставиною.
Такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, є й доводи апелянта про виключення з вироку вказівки про завдання обвинуваченим матеріальних збитків, оскільки суд належним чином розкрив об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, конкретизував її, вірно встановив кваліфікуючу ознаку - повторність, і колегія суддів з цим погоджується.
За таких обставин, висновок суду, з урахуванням усіх встановлених ним у сукупності обставин щодо розміру та виду визначеного ОСОБА_7 покарання за законом про кримінальну відповідальність, є достатньо обґрунтованим, призначене обвинуваченому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, є домірним скоєному, підстав для призначення більш суворого покарання за наведених прокурором в апеляційній скарзі підстав, не вбачається, а тому його апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону при досудовому розслідуванні кримінального провадження та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченої судового рішення, не встановлено.
Керуючись ст.ст.404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Зарічного районного суду м. Суми 05 липня 2016 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4