копія
31 серпня 2016 р. Справа № 818/740/16
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Осіпової О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Прімової-Крикуненко О.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Циганенка Б.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/740/16
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури Сумської області
третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області,
про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Прокуратури Сумської області щодо не нарахування та не виплати йому заробітної плати за період з 01 липня 2015 року до 11 січня 2016 року включно відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру»;
- стягнути заборгованість із виплат заробітної плати у розмірі 50 тис. грн. (за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року та січень 2016 року) за період з 01.07.2015р. до 11.01.2016р. включно, згідно зі ст.81 Закону України «Про прокуратуру», із урахуванням індексації та вже проведених виплат, які перерахувати на зарплатний розрахунковий рахунок ПАТ КБ «Приватбанк» 4149497865774493;
- стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 50 тис. грн.
Свої вимоги мотивує тим, що наказом №7к від 11.01.2016р. в.о. прокурора Сумської області на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та п.9 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» його - прокурора прокуратури Охтирської міжрайонної прокуратури звільнено із займаної посади та органів прокуратури Сумської області у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури. Позивач зазначає, що під час його звільнення прокуратура Сумської області діяла протиправно, оскільки не провела належного нарахування та виплати йому заробітної плати з урахуванням її індексації. Зокрема, 26.10.2014 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, який регулює правові, організаційні, економічні та соціальні умови діяльності працівників прокуратури. Так, згідно з п. 33 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень за № 578-VIII від 02.07.2015, у розділі XIII «Перехідні положення», а саме п.1-1 вказано, що до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури. Відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат. Також, ч. 1 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Проте, п. 9 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, які не відповідають вимогам ст. 81 Закону України «Про прокуратуру». Водночас, відповідно до п.1 п. 13 Розділу XIII Закону України «Про прокуратуру», Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом. Проте, всупереч закону Кабінетом Міністрів України не були виконані вимоги зазначеної норми. Кабінетом Міністрів України винесена Постанова від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою визначено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисі прокуратури, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Отже, у період з набрання чинності 26.10.2014 року Закону України «Про прокуратуру» до набрання чинності змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505, розмір посадового окладу працівника прокуратури повинен був обчислюватись відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Позивач зазначає, що відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом у зв'язку з невнесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки закони України, мають вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, а також, у зв'язку з тим, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Крім того, вказує, що не нарахування та не виплата йому прокуратурою Сумської області заробітної плати згідно з вимогами ст.81 Закону України «Про прокуратуру» призвели до моральних страждань, внаслідок яких він декілька разів в 2015р. та в 2016р. перебував на лікуванні в КЗ «Охтирська ЦРЛ», а тому був змушений купувати дорогі ліки, позичати кошти у друзів. Через протиправне не нарахування та невиплату заробітної плати відповідачем розклад його звичайного життя змінився, він не міг виконувати свої службові обов'язки, що значно погіршило його психологічне та матеріальне становище, призвело до постійних суперечок з дружиною, яка була вагітною, втрати нормальних життєвих зв'язків та упродовж відпустки потребувало від нього значних зусиль для організації свого життя.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні відносно задоволення позову заперечував (а.с.69-72, 187-189), пояснивши, що відповідно до п.9 ст.81 Закону України «Про прокуратуру» фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а згідно зі ст.13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів. Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України (ст.5, ч.2 ст.8 цього ж Закону). Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» та пунктом 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» установлено, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Таким чином, Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», як спеціальні Закони, які регулюють бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, як таких, що фінансуються з державного бюджету, надають повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 763, визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, які і застосовувались прокуратурою Сумської області до усіх прокурорів прокуратур. У бюджетних призначеннях органам прокуратури України на заробітну плату, встановлених Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік» та Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік», відповідні кошти для реалізації вимог ст.81 Закону України «Про прокуратуру» не були передбачені. Прокуратура області не наділена правом самостійно, без відповідної фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, змінити кошторис видатків, оскільки головним розпорядником коштів є Генеральна прокуратура України. Таким чином, ОСОБА_1 нарахована і виплачена заробітна плата відповідно до вимог п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік», п.11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.186), надіслав відзив на позовну заяву (а.с.88), в якому зазначив, що Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області не наділено повноваженнями нараховувати та виплачувати заробітну плату працівникам органів прокуратури.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 03.04.2007р. перебував на службі в органах прокуратури Сумської області та звільнений наказом №7к від 11.01.2016р. в.о. прокурора Сумської області на підставі п.1 ст.40 КЗпП України із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та п.9 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.58-60).
Як слідує з копій розрахункових листів (а.с.74-79) та не заперечується відповідачем у справі, у період з 01.07.2015р. до 11.01.2016р. прокуратурою Сумської області заробітна плата позивачу нараховувалася та виплачувалася, виходячи з розмірів, визначених Кабінетом Міністрів України у відповідних постановах.
Вважаючи, що на момент звільнення заробітна плата не виплачена в повному обсязі, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд зазначає, що правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. № 697-VII (далі - Закон № 697-VII)
Згідно з ч. 3 ст.81 Закону №1697-VII, в редакції , яка набула чинності 15.07.2015р., посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Частиною 9 ст.81 Закону №1697-VII встановлено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ст.4 Закону №1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Незважаючи на те, що розмір заробітної плати прокурорів місцевих прокуратур встановлений спеціальною нормою - ст.81 Закону України №1697-VII, виплата заробітної плати прокурора підпорядкована нормам Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. №108/95-ВР, зокрема статті 13, згідно з якою оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Закон України про Державний бюджет регулює відносини у сфері формування та використання державних ресурсів на конкретний фінансовий рік. Виключно цим Законом визначаються будь-які видатки органів державної влади на власні потреби, їх розмір і цільове спрямування.
Відповідно до абз.2 п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що норми і положення ст.81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» не було визнані неконституційними у встановленому порядку та вони є чинними.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, зокрема Схема посадових окладів працівників прокуратур міст (крім мм. Києва та Севастополя та міст із районним поділом) (Додаток 4), у розмірах менших, ніж це передбачено ст.81 Закону №1697-VII.
Згідно з п.13 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону №1697-VII Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Проте, вимоги зазначеної норми Кабінетом Міністрів України не були виконані.
З матеріалів справи встановлено та підтверджено позивачем в судовому засіданні, що у спірний період посадовий оклад ОСОБА_1 встановлений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012р. (а.с.80), з якого обчислено надбавки та проведено розрахунок при звільненні.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Частиною 1 ст.51 Бюджетного кодексу України встановлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
На підставі вказаного, враховуючи, що Кабінетом Міністрів України не виконано покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII обов'язки щодо приведення у тримісячний строк його нормативно-правових актів у відповідність із Законом України «Про прокуратуру», а Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік» та Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» видатки на реалізацію положень ст.81 Закону України «Про прокуратуру» не передбачено, відсутні правові підстави для перерахунку та виплати заробітної плати позивачу поза межами видатків державного бюджету на оплату праці прокурорів місцевих прокуратур у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, нарахування та виплата заробітної плати позивачу за період з 01.07.2015р. до 11.01.2016р. включно здійснені відповідачем відповідно до нормативних актів, які регулюють порядок оплати праці працівників прокуратури. Відповідачем дотримано положення ст.116 Кодексу законів про працю України, будь-яка заборгованість по заробітній платі у відповідача перед позивачем відсутня, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості із заробітної плати.
Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 року у справі №21-1461а15 та від 30.03.2016 року у справі №822/504/13-а.
При вирішенні спору, суд враховує, що у рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки підстав для перерахунку грошових сум позивача після його звільнення немає, то вимоги про стягнення моральної шкоди, які є похідними від основних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати, також задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Прокуратури Сумської області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості та моральної шкоди - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складений та підписаний 06.09.2016.
Суддя (підпис) О.О. Осіпова
З оригіналом згідно
Суддя О.О. Осіпова