"29" серпня 2016 р. Справа № 920/1121/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Сіверін В. І. , суддя Тихий П.В.
при секретарі судового засідання Довбиш А.Ю.
за участю представників сторін:
прокурора: Горгуль Н.В., службове посвідчення №036152 від 29 жовтня 2015 року,
позивача: ОСОБА_1 особисто,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області (вх. №1500 С/1-42) на рішення господарського суду Сумської області від 06 серпня 2015 року у справі № 920/1121/15
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Манухівка, Путивльський район, Сумська область,
до відповідача: Манухівської сільської ради, с. Манухівка, Путивльський район, Сумська область,
про визнання права власності
Рішенням господарського суду Сумської області від 06 серпня 2015 року у справі № 920/1121/15 (суддя Заєць С.В.) позов задоволено. Визнано за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (41553, Сумська область, Путивльський район, с. Манухівка, вул. Набережна, 8, код НОМЕР_1) право власності на об'єкти нерухомого майна: Адмінбудівлю - площею основи 113,9 м. кв., загальною площею приміщень 84,2 м. кв., що знаходиться за адресою Сумська область, Путивльський район, с. Манухівка, вул. Радянська, 11 а., Зерносховище № 1 площею основи 377 м. кв., загальною площею приміщень 360 м. кв., що знаходиться за адресою Сумська область, Путивльський район, с. Манухівка, вул. Радянська, 14, Зерносховище № 2 площею основи 417,6 м. кв., загальною площею приміщень 360 м. кв., що знаходиться за адресою Сумська область, Путивльський район, с. Манухівка, вул. Радянська, 14, Зерносховище № 3 площею основи 769 м. кв., загальною площею приміщень 738 м. кв., що знаходиться за адресою Сумська область, Путивльський район, с. Манухівка, вул. Радянська, 14, Зерносховище № 4 площею основи 403,2 м. кв. загальною площею приміщень 347,7 м. кв., що знаходиться за адресою Сумська область, Путивльський район, с. Манухівка, вул. Радянська, 14, Майстерню з прибудовою площею основи 259,7 кв. м. загальною площею приміщень 243,4 м. кв., що знаходиться за адресою Сумська область, Путивльський район, с. Манухівка, вул. Радянська, 16.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції заступник прокурора Сумської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15 червня 2016 року з огляду на клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю представнику позивача ознайомитись з матеріалами справи колегією суддів було відкладено розгляд справи.
12 липня 2016 року повторним автоматичним розподілом справи №920/1121/15 у звязку з перебуванням судді Камишевої Л.М. у відпустці, було сформовно наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А.
13 липня 2016 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6981).
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13 липня 2016 року з огляду на відсутність відомостей про отримання Манухівською сільською радою повідомлення про час і місце розгляду судом справи, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, судом було відкладено розгляд справи.
22 липня 2016 року від Манухівської сільської ради надійшов відзив (вх.№7329).
25 липня 2016 року повторним автоматичним розподілом справи, у зв'язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А., для розгляду справи було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25 липня 2016 року з огляду на зміну складу колегії суддів та на відсутність відомостей про отримання Манухівською сільською радою повідомлення про час і місце розгляду судом справи, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, було відкладено розгляд справи.
У судове засідання, яке відбулось 29 серпня 2016 року, з'явились прокурор та позивач. 29 серпня 2016 року від Манухівської сільської ради надійшла заява (вх.№8400) з проханням здійснювати розгляд за їх відсутності.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.
12 лютого 2008 року між співвласниками майнових паїв, колишніми членами колективного сільськогосподарського підприємства "Большовик" і Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 було укладено договір оренди приміщень: ддмінбудівлі - площею основи 113,9 м. кв., загальною площею приміщень 84,2 м. кв., що знаходиться за адресою Сумська область, Путивльський район, с. Манухівка, вул. Радянська, 11 а., Зерносховища № 1 площею основи 377 м. кв., загальною площею приміщень 360 м. кв., що знаходиться за адресою Сумська область, Путивльський район, с. Манухівка, вул. Радянська, 14, Зерносховища № 2 площею основи 417,6 м. кв., загальною площею приміщень 360 м. кв., що знаходиться за адресою Сумська область, Путивльський район, с. Манухівка, вул. Радянська, 14, Зерносховища № 3 площею основи 769 м. кв., загальною площею приміщень 738 м. кв., що знаходиться за адресою Сумська область, Путивльський район, с. Манухівка, вул. Радянська, 14, Зерносховища № 4 площею основи 403,2 м. кв. загальною площею приміщень 347,7 м. кв., що знаходиться за адресою Сумська область, Путивльський район, с. Манухівка, вул. Радянська, 14, Майстерні з прибудовою площею основи 259,7 кв. м. загальною площею приміщень 243,4 м. кв., що знаходиться за адресою Сумська область, Путивльський район, с. Манухівка, вул. Радянська, 16. з правом викупу. Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, після виплати мешканцям села Манухівка коштів за даним договором, вказані споруди були передані згідно акту приймання-передачі від 12 лютого 2008 року.
В подальшому позивач з метою державної реєстрації права власності на вказане майно звернувся до Манухівської сільської ради та отримавши відмову у відповідній реєстрації. У зв'язку з відсутністю повноважень і підстав для такого оформлення, звернувся з даною вимогою до господарського суду.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги встановив, що матеріалами справи підтверджується факт знаходження нерухомого майна у власності позивача, а відповідачем не подано доказів перебування спірного об'єкту нерухомості у власності третіх осіб.
Не погоджуючись з відповідною позицією суду першої інстанції прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що:
1)Манухівська сільська рада є неналежним відповідачем у справі, оскільки позивачем не доведено яким чином вказаним органом місцевого самоврядування оспорюються чи не визнаються права позивача на вказане майно.
2)колишніми членами колективного сільськогосподарського підприємства "Большовик" не здійснювалось виділення часток в натурі на спірне майно, а відтак позивач отримав у власність виключно права на можливе виділення майна, а не саме майно.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам законодавства зважаючи на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 12 лютого 2008 року між співвласниками майнових паїв, колишніми членами колективного сільськогосподарського підприємства "Большовик" і позивачем було укладено договір оренди приміщень: адмінбудівлі, майстерень, складів та зерносховищ з правом викупу.
Умовами договору було визначено, що співвласники майна, що належить їм на підставі часткової спільної власності надає позивачеві майно, перелік якого наводиться в додатку 2 договору, а позивач зобов'язується сплатити вартість цього майна.
Право власності на майно попереходить після підписання акта приймання - передачі сторонами (п.1.2. договору.).
Відповідно до виписки з рішення загальних зборів пайовиків КСБ "Більшовик" від 08 жовтня 2010 року (за участі 157 осіб) у зв'язку з виконанням позивачем умов договору № 2 від 12 лютого 2008 року, виплатою основної вартості орендованого майна в сумі 261 750 грн. та виплатою оренди за користування майном в сумі 11 779 грн. було вирішено передати позивачеві пайове майно по акту приймання - передачі нерухомого майна.
Як вбачається з акту приймання - передачі нерухомого майна переданого в приватну власність з правом викупу, позивач прийняв майно, а саме адмінбудівлю площею 113,9 м. кв., вартістю 15 000 грн., зерносховище площею 377 м. кв. вартістю 12 000 грн., зерносховище площею 417,6 м. кв. вартістю 9 000 грн., зерносховище площею 769 м. кв.вартістю 9 000 грн., зерносховище площею 403,2 м. кв. вартістю 9 000 грн., майстерню площею 150,2 м. кв.вартістю 12 000 грн., прибудову до майстерні площею 109,5 м. кв. вартістю 5 000 грн. (Том 1 а.с. 73-74).
Комунальним підприємством "Путивльське бюро технічної інвентаризації" на замовлення позивача була проведена технічна інвентаризація вищевказаного нерухомого майна та були виготовлені технічні паспорти на дані об'єкти.
Так, у відповідності до технічних паспортів на нежитлові приміщення виготовлених станом на 10 лютого 2015 року та 14 травня 2015 року, отримане позивачем в оренду нерухоме майно складається з наступних об'єктів з відповідними технічними характеристиками: 1) адмінбудівля площею 113,9 м. кв. 2) Зерносховище № 1 площею 377 м. кв., Зерносховище № 2 площею 417,6 м. кв., Зерносховище № 3 площею 769 м. кв., Зерносховище № 4 площею 403,2 м. кв., 3) майстерня площею 150 ,2 м. кв., прибудова до майстерні площею 109,5 м. кв.
За твердженням суду першої інстанції виконання позивачем умов договору оренди приміщень з правом викупу зумовлює для останнього настання наслідків у вигляді набуття права власності на вказане майно.
В той же час, як вже зазначалося вище, в результаті розпаювання майна колективного сільськогосподарського підприємства "Большовик" виникла спільна часткова власність членів цього підприємства на розпайоване майно.
Пунктом 2 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 (далі - постанова КМУ) визначено, що пай - частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду. Співвласники- це члени підприємства, в тому числі реорганізованого, за якими зберігається право на майновий пай у пайовому фонді підприємства, але які не отримали його в натурі чи не передали як внесок до статутного фонду правонаступника.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.
Згідно з абз. 2 п. 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документальне посвідчення (далі - Порядок), затвердженого постановою КМУ, для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право власності на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
Згідно з п.п. 5, 6, 7 Порядку видачі та обліку Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства.
Відповідно до пункту 15 Порядку виділення майнових паїв в натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на зазначені цілі. При цьому в процесі виділення майна конкретному власнику підприємство - правонаступник одночасно з підписанням акта приймання-передачі майна робить відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
Власникам Свідоцтв майно виділяється на підставі рішення загальних зборів осіб, які мають право на майнові паї реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства, та актів приймання-передавання майна.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин законодавство передбачало окремий порядок отримання у власність майна розпайованих колективних сільськогосподарських підприємств, який в обов'язковому порядку встановлював таку умову, як виділення визначеної певним паєм частки в натурі.
В той же час, як свідчать матеріали справи, майно, що належить на праві спільної часткової власності громадянам в натурі не виділялось. Акти приймання-передачі майна від підприємства-правонаступника до власників паїв відсутні.
З наведеного вбачається, що при розпаюванні колективного сільськогосподарського підприємства "Большовик" кожен його член отримав лише право власності на пай, який засвідчує певну частину цього члена підприємства у праві спільної сумісної власності на розпайоване майно, що не було виділене в натурі.
Окрім цього відповідно до вимог ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Частинами 3, 4 ст. 364 ЦК України визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
У даному випадку виділення частки із майна, а саме об'єктів нерухомості, відбулося на підставі рішення загальних зборів співвласників майна без укладення договору, що є порушенням ст. 364 ЦК України. Докази того, що співвласники майна відмовилися укладати договір, позивачем до суду не надано.
Вказане свідчить про те, що виділення в натурі часток у праві спільної часткової власності, у встановленому законодавством порядку не здійснювалось.
Отже у відповідності до абзацу 2 пункту 14 Порядку ФОП ОСОБА_1 за договором від 12 лютого 2008 року придбав у членів КСП "Большовик" право власності не на нерухоме майно, а на майнові паї на суму 62 000,00 грн., які лише визначають певні частки у праві спільної власності на розпайоване майно, тобто вкзана угода не створює для останнього набуття права власності на майно в розумінні вимог цивільного законодавства.
При цьому, правовий статус цих часток після укладення договору від 12 лютого 2008 року не змінився, оскільки як вже зазначалося вище, виділення зазначених часток в натурі здійснено не було.
Таким чином, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, застосував лише загальні норми інституту права власності, не застосувавши норм, які регулюють порядок отримання права власності саме на майно колективного сільськогосподарського підприємства в процесі його реорганізації, які носять спеціальний характер, що призвело до прийняття помилкового рішення.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що за частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України може бути визнання права власності.
Оскільки, предметом спору у даній справі є визнання права власності на об'єкти нерухомості, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Набуття права власності регулюється главою 24 Цивільного кодексу України.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, тільки власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із представлених їм правовстановлюючих документів, а також будь-яких інших доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.
Позов про визнання права власності - це не договірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод.
Таким чином, для пред'явлення позову про визнання права власності у позивача на момент звернення до суду із відповідним позовом таке право має існувати, а інша особа - відповідач - повинна його оспорювати або не визнавати. Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи (йдеться про осіб, які не визнають, заперечують та оспорюють право власності) не перебувають із власником у зобов'язальних правовідносинах.
З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності може пред'являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.
В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, Манухівська сільська рада не тільки не оспорює право власності позивача на спірне майно, а навпаки не заперечує проти визнання права власності, що свідчить про відсутність порушення ним права або інтересу позивача, а відтак, підстави для задоволення позовних вимог, щодо визнання права власності за позивачем відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, а також не обґрунтовано нормами матеріального права наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на відсутність належних доказів на підтвердження свого права на спірне майно, а також доказів порушення відповідачем права власності позивача на спірне майно.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявністть підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її обґрунтованістю та наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального права. У звязку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 06 серпня 2015 року у справі № 920/1121/15 підлягає скасування з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 06 серпня 2015 року у справі № 920/1121/15 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 05 вересня 2016 року
Головуючий суддя Россолов В.В.
Суддя Сіверін В. І.
Суддя Тихий П.В.