"31" серпня 2016 р.Справа № 915/489/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Головея В.М., Савицького Я.Ф.,
секретар судового засідання Максіміхіна Ю.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 31.08.2016:
від позивача - Зінко Т.А., за довіреністю;
від відповідача - Архипова Л.О., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2016
у справі №915/489/16
за позовом: Державного підприємства “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод”
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1
про стягнення заборгованості у розмірі сумі 21975,93 грн.
У судовому засіданні 31.08.2016 згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У квітні 2016 року Державне підприємство “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод” (далі також - позивач, ДП “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод”, Підприємство) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач) про стягнення з останньої заборгованості в сумі 21975,93 грн., з яких 11542,73 грн. - основний борг, 9568,92 грн. - інфляційні втрати, 864,28 грн. - 3% річних.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором закупівлі послуг щодо експлуатації авіаційної техніки від 19.08.2013 р. № 5/34/356 стосовно оплати наданих послуг.
У правове обґрунтування позову Підприємство послалось на ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Рішенням господарського суду суду Миколаївської області від 18.05.2016 у справі № 915/489/16 (суддя Коваль С.М.) позов задоволено частково: стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Державного підприємства “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод” основний борг у сумі 11542,73 грн., 864,01 грн. 3% річних та 9568,92 грн. - сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду щодо задоволених позовних вимог мотивовано обґрунтованістю цих вимог та їх підтвердженістю наявними у справі матеріалами. Що стосується відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 3% річних у сумі 0,27 грн., суд послався на безпідставне нарахування позивачем цієї суми.
Не погодившись з рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому, скаржник послався на виникнення вказаної заборгованості не з вини командування військової частини, яка є бюджетною установою, фінансується виключно з Державного бюджету України та не має власних фінансових надходжень.
У засіданні суду апеляційної інстанції від 31.08.2016 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що 19.08.2013 між Військовою частиною НОМЕР_2 (Замовник) та Державним підприємством “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод” (Виконавець) укладено договір закупівлі послуг щодо експлуатації авіаційної техніки № 5/34/356 (далі також - Договір), за умовами якого Виконавець зобов'язується надати послуги у терміни відповідно до Специфікації послуг (Додаток № 1 до цього Договору), а Замовник - прийняти й оплатити ці послуги.
Найменування послуг: послуги з ремонтування та технічного обслуговування повітряних і космічних літальних апаратів, код 33.16.10 - відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК016:2010, а саме: послуги щодо експлуатації авіаційної техніки (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору ціна цього Договору становить 11 542 грн. 73 коп. з ПДВ та залишається незмінною до повного виконання Сторонами зобов'язань за Договором.
Згідно п. 3.2 Договору ціна послуг визначена у відповідності з вимогами чинного законодавства та затверджена окремим протоколом погодження ціни послуг, що є додатком до цього Договору (Додаток 2) та залишається незмінною до повного виконання Сторонами зобов'язань за Договором.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що розрахунки здійснюються за фактом надання послуг на вищевказані цілі з відстрочкою платежу до тридцяти календарних днів з моменту отримання Замовником (командиром військової частини НОМЕР_2 м. Севастополь) наступних документів:
- рахунку - фактури;
- акту приймання послуг, затвердженого Виконавцем та Замовником - Додаток 3 до Договору.
У пункті 4.4 сторони погодили, що Замовник має право повернути рахунки Виконавцю без оплати у наступних випадках:
а) при перевищенні суми Договору, визначеної п. 3.1 цього Договору;
б) при неналежному оформленні документів (відсутності печатки, підписів, невідповідності форми та змісту акту зразкам, наведеним у Додатку 3 Договору тощо);
в) при наданні документів на оплату після закінчення фінансового 2012 року у разі прострочення з вини Виконавця відповідного терміну надання послуг, зазначеного у Специфікації послуг (Додаток 1);
г) відсутності повного комплекту документів, передбаченого п. 4.2 Договору.
Документи, не оформлені встановленим чином, повертаються Виконавцю для усунення недоліків, розрахунки за даними документами проводяться після усунення недоліків.
Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги (п. 6.1.1 Договору).
Пунктом 7.1 Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
Згідно п. 7.3 Договору сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню Замовником за несвоєчасність грошових розрахунків, не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення).
На виконання умов Договору ДП “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод” надало Військовій частині НОМЕР_2 обумовлені Договором послуги, що підтверджується підписаним повноважними представниками та скріпленим печатками сторін актом приймання послуг від 16.09.2013 на суму 11 542,73 грн.
На вказану суму Підприємство виставило відповідачу рахунок-фактуру від 16.09.2013 № 1034 на оплату послуг з діагностування стикових накладок кілів МіГ-29 № 2960728126, 2960731217.
Як свідчить витяг з телеграми тимчасово виконуючого обов'язки начальника управління головного інженера авіації Командування Повітряних Сил Збройних Сил України, згідно виконання вимог спільної директиви МО України та ГШ ЗС України від 13.10.2014 № Д-322/1/36ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у ЗС України у 2014 році» військова частина НОМЕР_2 (м. Севастополь) перейшла на нове умовне найменування - військова частина НОМЕР_1 .
Позивачем неодноразово направлялись Замовнику претензії (від 17.02.2014 за № 07/220, від 13.11.2014 за № 07/1532, від 27.02.2015 за № 07-20/484) з вимогою погасити заборгованість.
Відповідач у листі від 19.12.2014 за № 865 надав відповідь, що оплатить суму заборгованості за Договором після відкриття особових рахунків та надходження коштів, однак оплату послуг так і не було здійснено.
Посилаючись на невиконання відповідачем взятого на себе за вищезгаданим Договором обов'язку щодо оплати отриманих послуг, позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з вказаною позовною заявою.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
В силу п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частина 1 статті 901 ЦК України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, ДП “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод” виконало свої зобов'язання за Договором від 19.08.2013 р. № 5/34/356 щодо надання вищезгаданих послуг, що підтверджується зазначеним актом приймання послуг від 16.09.2013, проте матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем свого зобов'язання за вказаним Договором щодо оплати наданих послуг. Дані обставини не заперечуються Військовою частиною НОМЕР_1 .
Відтак, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ДП “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод” про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 (попереднє умовне найменування - Військова частина НОМЕР_2 ) 11542,73 грн. основного боргу.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат у сумі 9568,92 грн. та 3 % річних у сумі 864,28 грн., місцевий господарський суд вірно задовольнив ці позовні вимоги Підприємства частково, стягнувши з відповідача вказану суми інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 864,01 грн. у зв'язку з помилковим завищенням ДП “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод” суми 3 % річних, визначеної в позові, на 27 коп.
Доводи скаржника про відсутність вини командування військової частини у наявності вказаної заборгованості, так як військова частина, яка є бюджетною установою, не отримала відповідного фінансування з Державного бюджету України, не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГК України).
Частиною 1 статті 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
У п. 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Відтак, судова колегія не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності з огляду на відсутність вини.
За таких обставин, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 ГПК України, судова колегія, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 18.05.2016 у справі №915/489/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 05.09.2016.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: В.М. Головей
Суддя: Я.Ф. Савицький