"31" серпня 2016 р.Справа № 915/1624/15
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: В.В. Лашина
Суддів: О.Л. Воронюка
Т.А. Величко
При секретарі Р.О. Кияшко
Представники сторін в судове засідання не з'явилися.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу господарського суду Миколаївської області
від 5 липня 2016 р.
по справі №915/1624/15
Кредитор: ОСОБА_3
Банкрут: Приватне підприємства аграрна фірма "Хлібодар"
Ліквідатор: арбітражний керуючий Руденко Тетяна Володимирівна
про банкрутсво
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16 вересня 2015 року за заявою Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області було порушено провадження у справі про банкрутство приватного підприємства аграрної фірми «Хлібодар» (в подальшому - ПП «Хлібодар») за загальною процедурою, передбаченою Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство).
15 грудня 2015 року господарським судом ухвалено затвердити реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 1 591 509,36 грн.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 26.01.2016 р. ПП «Хлібодар» визнане банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.07.2016 р. (суддя Василяка К.Л.) визнано вимоги гр. ОСОБА_2 в сумі 6 000 000 грн., та віднесено їх до 6 черги реєстру вимог кредиторів.
Не погоджуючись з цією ухвалою, гр. ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить її змінити з віднесенням його вимог до конкурсних, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, оскільки він, маючи на виконанні з 2012 року в органі ДВС законне рішення суду щодо стягнення з боржника 6 000 000 грн., не отримав належного виконання внаслідок незаконних дій держвиконавця. Скаржник зазначає, що не включення до реєстру конкурсних кредиторів його вимог унеможливлює виконання законного рішення Баштанського районного суду від 01.02.2012 р. та лишає гр. ОСОБА_2 прав, гарантованих Конституцією та законами України.
До Одеського апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами, у зв'язку з фізичною неможливістю прибути до суду.
Інші учасники провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлені належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомили і таким чином не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.
Перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, з наступних підстав.
За визначеннями статті 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Згідно з ч. 1 ст. 16 названого Закону за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу, зокрема, про порушення провадження у справі про банкрутство.
З метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет (ч. 10 ст. 16 Закону про банкрутство).
Частиною 15 статті 16 Закону про банкрутство визначено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство, зокрема, пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.
У відповідності до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
За приписами ч. 4 ст. 23 спеціального Закону особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет (ч. 3 ст. 38 Закону про банкрутство).
З матеріалів справи вбачається, що справа про банкрутство ПП «Хлібодар» була порушена 16 вересня 2015 року.
18 вересня 2015 року за № 22841 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було здійснено оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ПП «Хлібодар» та надано 30-ти денний строк для заявлення кредиторами своїх грошових вимог до боржника.
27 січня 2016 року за № 27769 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було здійснено оприлюднення оголошення про визнання боржника банкрутом.
У лютому 2016 року гр. ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про визнання його грошових вимог в сумі 6 000 000 грн.
Виносячи оскаржувану ухвалу та відносячи вимоги гр. ОСОБА_2 до шостої черги вимог кредиторів ПП «Хлібодар», місцевий господарський сул виходив з того, що кредитор звернувся з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, та правомірно застосував наслідки, передбачені ч. 4 ст. 23 спеціального Закону.
Посилання ОСОБА_2 на те, що його вимоги є конкурсними і безспірними, підлягаючими включенню до реєстру вимог кредиторів саме як конкурсні із поновленням процесуального строку, судова колегія вважає помилковим.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
З моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 3-956гс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 3-877гс15.
Дійсно, вимоги гр. ОСОБА_2 були конкурсними, так як виникли на підставі рішення Баштинського районного суду від 01.02.2012 р. по цивільній справі № 2-645/11.
Водночас, після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство ПП «Хлібодар» гр. ОСОБА_2, як конкурсний кредитор, не звернувся у передбачений ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство строк з відповідною заявою.
Законом про банкрутство обмежено строк подання заяв кредиторів. Правові наслідки порушення вказаних вимог полягають у тому, що вимоги таких кредиторів, які у встановлений строк не звернулися до господарського суду, погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
На відмінність від господарського процесуального законодавства з питань поновлення процесуальних строків Закон про банкрутство такої можливості не передбачає. Імперативно визначений законодавцем у ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство строк є граничним незалежно від причин, підстав та мотивів пропущення строку для звернення з кредиторськими вимогами.
За приписами ч. 4 ст. 23 спеціального Закону особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Отже, суд першої інстанції законно та обґрунтовано відніс кредиторські вимоги гр. ОСОБА_2 саме до шостої черги реєстру вимог кредиторів ПП «Хлібодар».
За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Миколаївської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу гр. ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 05.07.2016 р. у справі № 915/1624/15 про визнання грошових вимог ОСОБА_2 - без змін.
Головуючий суддя В.В. Лашин
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя Т.А.Величко