ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.08.2016Справа №910/11218/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до 1. Державної казначейської служби України
2. Березівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області
про стягнення грошових коштів
Суддя Цюкало Ю.В.
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
У червні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (позивач) до Державної казначейської служби України (відповідач-1), Березівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (відповідач-2) про стягнення 183,00 грн. 3% річних, 2 297,49 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2014 року у справі № 911/3341/14.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №910/11218/16. Розгляд справи призначено на 20.07.2016 року.
13.07.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.
У судове засідання, призначене на 20.07.2016 року, представники відповідачів не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення, відповів на запитання суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 22.08.2016 року.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд, -
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2014 року у справі № 911/3341/14 стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Степана Олійника» (67020, Одеська обл., Миколаївський район, с. Левадівка, ідентифікаційний код 30130062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 5373 (п'ять тисяч триста сімдесят три) грн. 51 коп. заборгованості (дооцінки вартості товару). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, 250 (двісті п'ятдесят) грн. витрат на оплату послуг адвоката. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Степана Олійника» (67020, Одеська обл., Миколаївський район, с. Левадівка, ідентифікаційний код 30130062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, 250 (двісті п'ятдесят) грн. витрат на оплату послуг адвоката.
14.10.2014 року та 15.10.2014 року на виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2014 року у справі № 911/3341/14, яке набрало законної сили 07.10.2014 року, було видано відповідні накази.
Постановами Відділу державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області від 04.11.2014 відкрито виконавчі провадження № 45327049 та № 45322828 з виконання наказів Господарського суду Київської області від 15.10.2014 року та від 14.10.2014 року відповідно у справі № 911/3341/14.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 року у справі № 910/11218/16 зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області вжити всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи з примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2014 року за наказами по справі № 911/3341/14.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2016 року у справі № 911/3341/14 визнано дії відділу Державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції Одеської області у виконавчому провадженні № 45327049 та № 45322828 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 14.10.2014 року по справі, котрі виразились у винесенні постанов від 25.12.2015 року про зупинення виконавчого провадження № 45327049 та № 45322828 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 14.10.2014 по справі № 911/3341/14 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», протиправними, передчасними та незаконними. Визнано недійсними та скасовано постанови відділу Державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції Одеської області від 25.12.2015 року про зупинення виконавчого провадження № 45327049 та № 45322828 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 14.10.2014 року по справі № 911/3341/14 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Визнано бездіяльність за період із 04 листопада 2014 року по 29 березня 2016 року відділу Державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції Одеської області у виконавчому провадженні № 45327049 та № 45322828 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 14.10.2014 по справі № 911/3341/14, незаконною та протиправною.
Позивач стверджує, що у зв'язку із невиконанням відповідачем-2 рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2014 року у справі № 911/3341/14 з Державного бюджету України у якості збитків на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 183,00 грн. 3% річних та 2 297,49 грн. інфляційних втрат.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в ст. 32 названого Закону, а саме: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2015 року у справі № 910/3341/14 встановлено, що оскільки органами державної виконавчої службою не вжито всіх наявних заходів з примусового виконання рішення господарського суду Київської області від 23.09.2014 року за наказами по справі № 911/3341/14, доказів протилежного остання не надала, то скарга в частині вимог про зобов'язання державної виконавчої служби вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів, спрямованих на забезпечення реального виконання рішення суду у даній справі є доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області вжити всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи з примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2014 року за наказами по справі № 911/3341/14.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2016 року у справі № 911/3341/14 визнано дії відділу Державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції Одеської області у виконавчому провадженні № 45327049 та № 45322828 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 14.10.2014 року по справі, котрі виразились у винесенні постанов від 25.12.2015 року про зупинення виконавчого провадження № 45327049 та № 45322828 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 14.10.2014 по справі № 911/3341/14 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», протиправними, передчасними та незаконними. Визнано недійсними та скасовано постанови відділу Державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції Одеської області від 25.12.2015 року про зупинення виконавчого провадження № 45327049 та № 45322828 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 14.10.2014 року по справі № 911/3341/14 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Визнано бездіяльність за період із 04 листопада 2014 року по 29 березня 2016 року відділу Державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції Одеської області у виконавчому провадженні № 45327049 та № 45322828 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 14.10.2014 по справі № 911/3341/14, незаконною та протиправною.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1174 Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є:
- факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб;
- наявність шкоди;
- причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
При цьому неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Так, неправомірність дій (бездіяльності) відповідача-2 під час виконання наказів Господарського суду Київської області від 14.10.2014 року та від 15.10.2014 року (у справі № 911/3341/14) встановлено ухвалами Господарського суду Київської області у справі № 911/3341/14 від 28.07.2015 року та від 27.05.2016 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі N 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі N 6-38цс11 та п.п. 3.1., 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Згідно з п. 7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, боржниками, у розумінні 625 Цивільного кодексу України, є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Степана Олійника», з яких рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2014 року у справі № 911/3341/14 стягнуто грошові кошти на користь позивача.
Отже, саме ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та СТОВ «Агрофірма імені Степана Олійника» мають нести відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, яке полягає у відшкодуванні інфляційних втрат та 3% річних і виникло на підставі рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2014 року у справі № 911/3341/14.
Крім того, суд відмічає що позивачем помилково ототожнено інфляційні втрати і 3% річних через неналежне виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України зі шкодою завданою юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Під доказуванням в судочинстві слід розуміти діяльність осіб, які беруть участь у справі, і суду, що здійснюється у передбаченій процесуальним законодавством формі, по встановленню юридично значущих фактів.
У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Враховуючи викладене, позивачем, за викладених в позові підстав, не доведено наявності, завданих відповідачем-2, своєю бездіяльністю під час примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 14.10.2014 року та від 15.10.2014 року (у справі № 911/3341/14), збитків, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.
Судові витрати, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до Державної казначейської служби України, Березівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про стягнення 183,00 грн. 3% річних, 2 297,49 грн. інфляційних втрат відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 29.08.2016 року.
Суддя Ю.В. Цюкало