ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.08.2016Справа №910/11078/16
За позовомПублічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ»
До Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ»
Простягнення 25 999 817,10 грн.
Суддя Спичак О.М.
від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов.;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов.;
Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» про стягнення 19 715 095,44 грн. суми основного боргу, 3 083 125,99 грн. пені, 2 195 745,29 грн. 7 % штрафу, 222 744,03 грн. три відсотки річних та інфляційні втрати у розмірі 783 106,35 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 року порушено провадження у справі № 910/11078/16, розгляд справи призначено на 15.07.2016 року.
06.07.2015 року через канцелярію суду від позивача на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі надійшли документи по справі.
У судовому засіданні 15.07.2016 року представник позивача, на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, подав оригінали документів для огляду в залі судового засідання.
Представник відповідача в судове засідання 15.07.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі, суд відклав розгляд справи на 08.08.2016 року.
04.08.2016 року представник позивача подав до канцелярії суду письмові пояснення по суті спору.
Представник відповідача 05.08.2016 року подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, клопотання про зменшення пені, клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів та про відкладення розгляду справи.
У зв'язку із неявкою відповідача у дане судове засідання, суд задовольнив клопотання відповідача, продовжив строк вирішення спору по справі на 15 днів та відклав розгляд справи на 29.08.2016 року.
29.08.2016 року представник відповідача подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому надав інформацію, щодо часткової оплати суми боргу, в розмірі 6 318 880,71 грн.
Крім того, представником відповідача було подане клопотання про залучення до участі у справі Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, клопотання про зменшення пені та про розстрочку виконання рішення суду на шість місяців.
В судовому засіданні 29.08.2016 року представник позивача подає письмові заперечення на відзив на позовну заяву та заперечує проти поданих відповідачем клопотань в повному обсязі.
Представник відповідача в даному судовому надав усні пояснення по суті спору, а також щодо поданих останнім клоопотань.
Суд, розглянувши подане представником відповідача клопотання, про залучення третьої особи, відхиляє його з наступних підстав.
З огляду на те, що в розумінні ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, рішення по даній справі ніяким чином не може вплинути на права чи обов'язки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), суд не вбачає за необхідне залучати вищезазначену юридичну особу.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 29.08.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між Публічним акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ»(в подальшому - газотранспортне підприємство або позивач) та Дочірнім підприємством «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» (в подальшому - замовник або відповідач) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1507000041/П019 від 01.07.2015 року (надалі - договір), пунктом 1.1 якого передбачено, що газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі-ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та у порядку, передбачені умовами договору.
Відповідно до п. 1.2 договору, річний плановий обсяг транспортування природного газу (далі - газ) замовника складає 35 500,0 тис. м. (тридцять п'ять мільйонів п'ятсот тисяч куб.м), у тому числі по місяцях: липень - 3000,00; серпень - 3000,00; вересень - 5000,00; жовтень - 7500,00; листопад - 8000,00; грудень - 9000,00.
Газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання.
Згідно з п. 2.2 договору, замовник передає газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтвердження обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства.
Умовами п. 2.3 договору визначено, що при отриманні газу від замовника на пунктах приймання-передачі в магістральні трубопроводи газотранспортне підприємство не набуває права власності на отриманий для транспортування газ.
Газотранспортне підприємство приймає газ від замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільній мережі(пункт 2.4 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору, послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і змовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі-акти наданих послуг). У випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу(далі-вузли обліку), установлених на ГРС.
Якщо замовник та/або споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги про транспортованого ним газу замовнику та/або його споживачам.
Згідно з п. 3.3 договору, замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.
Умовами п. 3.4 договору визначено, що акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.
Відповідно до п. п. 5.3 та 5.4 договору, розрахунковий період за договором становить один місяць з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість по транспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору, та податку на додану вартість.
Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.
Згідно з п. 5.5 договору, оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на мовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу на мовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
У платіжних дорученнях замовник повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадках, якщо в платіжних дорученнях замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.
Умовами п. 6.3.1 та 6.3.2 договору передбачено, що замовник зобов'язується виконувати умови договору та своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами договору.
Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Позивач, на виконання умов договору, в період з 01.07.2015 року по 30.04.2016 року, надав відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 38 749 506,68 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг(копії наявні у матеріалах справи).
Відповідач, в свою чергу, за надані йому позивачем послуги, розрахувався частково, на суму 19 034 411,24 грн., у зв'язку з чим у нього сформувалась заборгованість перед позивачем у сумі 19 715 095,44 грн.
Беручи вищезазначене до уваги, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача, відповідно до якого просить стягнути з останнього суму основного боргу у розмірі 19 715 095,44 грн., 3 083 125,99 грн. - пені, 2 195 745,29 грн. - 7% штрафу, 222 744,03 грн. - 3 % річних та 783 106,35 грн. - інфляційних втрат.
Разом із тим, як вбачається із наданих відповідачем документів, останній, після направлення позивачем позовної заяви до Господарського суду м. Києва(дата штампу Укрпошти 10.06.2016 року), а саме, починаючи з 10.06.2016 року, частково погасив суму основного боргу в розмірі 6 318 880,71 грн.
Враховуючи вищенаведене та відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 6 318 880,71 грн. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору у названій частині.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач свою заборгованість за надані послуги не заперечує, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 13 396 214,73 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 7.3 договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивач за прострочення строків оплати, керуючись п. 7.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3 083 125, 99 грн.
Беручи вищезазначене до уваги та з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 3 075 469,40 грн.
Окрім того, розглянувши клопотання представника відповідача про зменшення пені, суд зазначає, що відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Оскільки відповідачем, в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України не наведено належного обґрунтування клопотання про зменшення пені, господарський суд прийшов до висновку, що подане клопотання про зменшення пені задоволенню не підлягає.
Крім того, позивач, відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, нарахував та просить стягнути з відповідача 7 % штрафу в сумі 2 195 745,29 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Разом із тим, відповідно до ч. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
У зв'язку із тим, що позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% за прострочення грошового зобов'язання та беручи до уваги вищезазначене, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення штрафу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 222 744,03 грн. та інфляційні втрати в сумі 783 106,35 грн.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.
Також, суд, розглянувши клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення суду на шість місяців, відхиляє останнє, беручи до уваги наступне.
Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Пунктом 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. № 9 зазначено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В обґрунтування поданого клопотання про розстрочку рішення суду відповідач послався на те, що останній не веде комерційну підприємницьку діяльність, а є лише посередником, який отримує від населення кошти та перераховує ці кошти позивачу, а, в свою чергу, несвоєчасне виконання населенням своїх зобов'язань призвело до скрутного становища відповідача.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Абзацом 5 статті 44 зазначеного кодексу встановлено, що принципом підприємництва є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
Таким чином, наведені відповідачем обставини є наслідком господарської діяльності, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.
З огляду на вищезазначене, наведені відповідачем обставини не є винятковими, які б доводили неможливість своєчасного виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, у звязку із чим, Господарський суд м. Києва відхиляє клопотання відповідача про розстрочку виконння рішення суду.
З огляду на приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Провадження у справі № 910/11078/16, в частині стягнення 6 318 880,71 грн. основного боргу, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, припинити.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» (місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, код ЄДРПОУ 39835779) на користь Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 13 396 214 (тринадцять мільйонів триста дев'яносто шість тисяч двісті чотирнадцять) грн. 73 коп. основного боргу, 222 744 (двісті двадцять дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 03 коп. 3 % річних, 3 075 469 (три мільйони сімдесят п'ять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 40 коп. пені, 783 106 (сімсот вісімдесят три тисячі сто шість) грн. 35 коп. інфляційних втрат та 140 451 (сто сорок тисяч чотириста п'ятдесят одна) грн. 20 коп. судового збору.
4. В зволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
05.09.2016
Суддя Спичак О.М.