про повернення позовної заяви
05.09.16р. Справа № 904/7753/16
Суддя Мілєва І.В. , розглянувши матеріали
за позовом Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до Автотранспортного коледжу Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" в особі Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення 983 108,23 грн.
Державне підприємство "Криворізька Теплоцентраль" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Автотранспортного коледжу Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" в особі Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" про стягнення 983 108,23 грн.
Ч.1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Належним доказом направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів є розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція) та опис вкладення, який відповідає спеціалізованій формі бланків № 107, що застосовується у поштовому зв'язку, затвердженій наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України №139 від 12.07.2002 року "Про затвердження спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку, та технічних умов щодо їх виготовлення".
Поштові описи вкладення та фіскальні чеки, які додано до позовної зави, як докази направлення відповідачу позовної заяви з додатками, датовано 18.08.2016р., в описі вкладення у цінний лист на ім'я Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" в графі загальний підсумок предметів зазначено: "16" (кількість аркушів); в описі вкладення у цінний лист на ім'я Автотранспортного коледжу Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" в особі Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" в графі загальний підсумок предметів зазначено: "16" (кількість аркушів). Однак до суду подано позовну заяву з додатками на 32 арк.
Тобто, додані до позовної заяви описи вкладення та фіскальні чеки не можуть бути належними доказами в підтвердження направлення на адресу відповідача додатків до позовної заяви, які були подані до суду.
Відповідно до п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” недодержання вимог ст. 54, 56 Господарського процесуального кодексу України тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
До позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України).
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2016 року становить 1 378 грн.
Розмір судового збору за подання вказаної заяви складає 14 746,62 грн.
У порушення норм чинного законодавства позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі та порядку. Натомість до позовної заяви позивачем додана заява про відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення, яке обґрунтоване відсутністю грошових коштів та арештом коштів у межах виконавчих проваджень стосовно позивача.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
При цьому слід враховувати приписи пункту 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" за змістом якого єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Отже, вирішення судом питання про відстрочення сплати судового збору можливе за наявності доказів з боку позивача на підтвердження його неналежного майнового стану, що перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.
На підтвердження неналежного майнового стану позивач надав звіт про фінансовий результат за І квартал 2016 року, який є неактуальним на час розгляду судом заяви про відстрочку сплати судового збору, оскільки не відображає фактичного фінансового становища позивача.
Позивачем надана також копія постанови про арешт коштів боржника від 26.10.2015р. Однак позивач не надав інформації щодо усіх його рахунків у банківських установах та стану цих рахунків на час звернення з позовом до суду.
Викладене свідчить про те, що належних та допустимих доказів на підтвердження фінансового стану позивачем не надано.
За таких обставин подана заява позивача з долученим до нього обґрунтуванням не може вважатися підставою для відстрочки сплати ним судового збору. За статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Позивач є суб'єктом господарювання, який здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою одержання прибутку.
Пунктом 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У питанні стосовно сплати судового збору суд враховує також наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у постанові від 04.12.2012 року у справі № 5/5005/7237/2012, оцінка судом виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Суд зазначив, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю правовою природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
Положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду.
Керуючись п. 4, 6 ч.1 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Додаток: позовна заява з додатками на 32 - ти аркушах, поштовий конверт.
Суддя ОСОБА_1