Рішення
29.08.2016 р. Справа № 907/383/16
За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна”, м. Київ
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ВАЙКОМ-ТЕК”, м. Ужгород
про стягнення 195 512 грн. 77 коп., в тому числі 43 389 грн. 59 коп. заборгованості за договором фінансового лізингу № 00006890 від 18.03.2013 року, 48 596 грн. 66 коп. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 2 190 грн. 14 коп. пені, 3 451 грн. 84 коп. інфляційних нарахувань, 996 грн. 95 коп. три проценти річних, 1 855 грн. 46 коп. штрафу та 95 032 грн. 13 коп. реальних збитків (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
представники:
Позивача - не з'явився
Відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 3/с від 06.08.2016 року
СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна”, м. Київ заявлено позов до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ВАЙКОМ-ТЕК”, м. Ужгород про стягнення 195 830 грн. 36 коп., в тому числі 43 389 грн. 59 коп. заборгованості за договором фінансового лізингу № 00006890 від 18.03.2013 року, 48 596 грн. 66 коп. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 2 190 грн. 14 коп. пені, 3 317 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань, 997 грн. три проценти річних, 2 307 грн. 59 коп. штрафу та 95 032 грн. 13 коп. збитків. Представником позивача на електронну адресу суду надіслано письмову заяву б/н від 11.08.2016 року про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України (вх. № 02.5.1-14/10399/16 від 11.08.2016 року, оригінал надійшов 15.08.2016 року), в якій просить суд стягнути з відповідача 195 966 грн. 93 коп., в тому числі 43 389 грн. 59 коп. заборгованості за договором фінансового лізингу № 00006890 від 18.03.2013 року, 48 596 грн. 66 коп. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 2 190 грн. 14 коп. пені, 3 451 грн. 84 коп. інфляційних нарахувань, 998 грн. 98 коп. три проценти річних, 2 307 грн. 59 коп. штрафу та 95 032 грн. 13 коп. реальні збитки.
Представником позивача на електронну адресу суду надіслано письмову заяву б/н від 29.08.2016 року (вх. № 02.5.1-14/11184/16 від 29.08.2016 року) про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, в якій просить суд стягнути з відповідача 195 512 грн. 77 коп., в тому числі 43 389 грн. 59 коп. заборгованості за договором фінансового лізингу № 00006890 від 18.03.2013 року, 48 596 грн. 66 коп. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 2 190 грн. 14 коп. пені, 3 451 грн. 84 коп. інфляційних нарахувань, 996 грн. 95 коп. три проценти річних, 1 855 грн. 46 коп. штрафу та 95 032 грн. 13 коп. реальних збитків, а також судовий збір.
Заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог судом прийнята до розгляду та підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що вказана заява подана позивачем до прийняття рішення судом з додержанням правил вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Подав також письмове клопотання про розгляд даної справи без участі уповноваженого представника позивача.
Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідачем (лізингоодержувачем) порушено зобов'язання за договором про фінансовий лізинг № 00006890 від 18.03.2013 року порушуючи терміни сплати лізингових платежів, в зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 43 389 грн. 59 коп. Крім того, враховуючи несвоєчасне повернення відповідачем об'єкту лізингу, відповідачу також нараховано суму 48 596 грн. 66 коп. як плату за фактичний час користування об'єктом лізингу. Разом з тим, за порушення термінів оплати за договором фінансового лізингу позивачем згідно п. п. 8.2.1. та 8.2.2. Договору нараховано відповідачу пеню в розмірі 2 190 грн. 14 коп. та 1 855 грн. 46 коп. штрафу, а також 3 451 грн. 84 коп. інфляційних нарахувань та 996 грн. 95 коп. три проценти річних (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Вказує також на те, що враховуючи невиконання відповідачем умов договору, позивач був змушений звернутися до спеціалізованої організації - ТОВ “Юридична компанія “Тріпл Сі” для вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження та супроводження повернення об'єкту лізингу. Також станом на момент подання позовної заяви відповідач не виконав повністю зобов'язання відповідно до договору, що призвело до звернення позивача до спеціалізованої організації - ТОВ “Юридична фірма Вернер” з метою надання послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів для подання позовної заяви та участі у судових засіданнях по розгляду справи. Оскільки позивач поніс відповідні збитки на загальну суму 79 193 грн. 44 коп. без ПДВ., просить суд стягнути з відповідача реальні збитки у розмірі 95 032 грн. 13 коп., які повинні бути компенсовані останнім з врахуванням також податку на додану вартість, оскільки ТОВ “Порше Лізинг Україна” є платником податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України.
Представником відповідача в судовому засіданні подано письмовий відзив на позов б/н від 29.08.2016 року (вх. № 02.5.1-14/11174/16 від 29.08.2016 року), яким позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 00006890 від 18.03.2013 року в розмірі 43 389 грн. 59 коп., суми 48 596 грн. 66 коп. як плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 2 190 грн. 14 коп. пені, 3 451 грн. 84 коп. інфляційних нарахувань, 996 грн. 95 коп. три проценти річних та 1 855 грн. 46 коп. штрафу визнає у повному обсязі. Щодо стягнення реальних збитків у розмірі 95 032 грн. 13 коп. просить суд відмовити, посилаючись на те, що такі витрати носять характер, як витрат на оплату юридичних та інших послуг, які в свою чергу не є збитками. Вказує на те, що такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням ТОВ “ВАЙКОМ - ТЕК” зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача,
суд встановив:
18.03.2013 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна” (лізингодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ВАЙКОМ-ТЕК” (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 00006890. Згідно умов даного Договору Лізингодавець (позивач) зобов'язався передати об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Golf TEAM 1.6 TDI, 2012 року виробництва, номер шасі WVWZZZ1KZCW280325, номер двигуна - CAY L34477 відповідачу - Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями українського законодавства та цього договору, а лізингоодержувач (відповідач) зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування).
Вартість об'єкту лізингу згідно договору становить 24 687 доларів США, авансовий платіж 6 171,75 доларів США, обсяг фінансування 18 515,25 доларів США, кількість лізингових платежів 60, строк лізингу (місяців) 60, лізинговий платіж 509,80 доларів США, адміністративний платіж 370,31 доларів США.
Згідно умов договору фінансового лізингу, Лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу після завершення погодженого строку лізингу за купівельною ціною, визначеною лізингодавцем.
Сторонами спору також був підписаний Додаток до договору про фінансовий лізинг № 00006890 від 18.03.2013 року - Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, відповідно до яких сторони узгодили, що ці загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із договором про фінансовий лізинг спільно іменуються як “Контракт”), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до контракту, що є невід'ємною частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між сторонами щодо придбання об'єкта лізингу ТОВ “Порше Лізинг Україна” та його передання Лізингоодержувачу (у відповідності до визначених у цьому Контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України “Про фінансовий лізинг” № 723/97-ВР від 16.12.1997 року, а також іншими чинними положеннями українського законодавства (п. 1 Умов).
Згідно п. п. 3.1. та 3.2. Контракту передбачено, що предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у Контракті (далі - об'єкт лізингу). Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає Лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту.
Лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу у відповідності до цього Контракту (п. 3.3. Контракту).
Умовами п. 3.4. Контракту передбачено, що після завершення строку лізингу за контрактом Лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання Лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають виплаті за цим контрактом. За умови повної сплати Лізингоодержувачем всіх платежів за контрактом, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за контрактом не зазнає змін після остаточного погашення Лізингоодержувачем всіх належних до сплати платежів за контрактом, купівельна ціна об'єкту лізингу буде вважатися належним чином сплаченою Лізингоодержувачем. У разі неповної сплати Лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом, розмір купівельної ціни буде визначений відповідним чином.
Пунктом 4.1. Контракту передбачено, що Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як Лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкту лізингу, як зазначено в цьому Контракті).
Відповідно до п. 6.1. Контракту, для експлуатації об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна платежі відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.
Лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим договором на користь Порше Лізинг України, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Лізингодавцем очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну Євро/долара США (як обумовлено сторонами в договорі), встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ “Креді ОСОБА_3” або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ “Креді ОСОБА_3” або іншого банку) з купівлі та продажу Євро/доларів США до української гривні) (надалі - “обмінний курс”), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим договором, розраховуються в Євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунка (п. 6.3. Контракту).
Пунктом 6.4. сторони погодили, що у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких/якої узгоджений сторонами.
Положеннями п. 6.5. Контракту передбачено, що лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений позивачем у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених контрактом.
Згідно з п. 6.10. контракту визначено, що Лізингоодержувач здійснює лізингові платежі відповідно до термінів, визначених у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування). Першочерговий платіж у будь-якому разі не підлягає поверненню Лізингоодержувачу; на суму першочергового платежу не нараховуються будь-які відсотки/проценти (окрім випадків, коли Лізингоодержувач розриває контракт на тій підставі, що Лізингоодержувач не отримав об'єкт лізингу, як зазначено в пункті 12.12. цього контракту, - в даному випадку Порше Лізинг Україна повертає Лізингоодержувачу лише авансовий платіж та перший лізинговий платіж). Платежі, здійснені Лізингоодержувачем, не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, в тому числі у випадках дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12, відмови Лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту (п. 6.11 Контракту).
Умовами п. 6.12. контракту передбачено, що якщо Лізингоодержувач здійснює платежі, що не покривають усіх його зобов'язань перед Порше Лізинг Україна та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені Лізингоодержувачем, розподілятимуться наступним чином (у наступній послідовності): а) витрати на відновлення стану об'єкта лізингу, в тому числі якщо такі витрати не були з будь-яких причин відшкодовані з боку страховика об'єкта лізингу відповідно до умов контракту, в тому числі державний технічний огляд/обов'язків технічний контроль, технічне обслуговування відповідно до рекомендацій виробника, тощо; б) штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів; в) лізингові платежі (при чому в першу чергу відсотки/проценти за користування обсягом фінансування, а потім частину від обсягу фінансування); г) інші компенсації інших витрат Порше Лізинг Україна у зв'язку з цим контрактом.
Приписами п. 6.17. контракту встановлено, що зобов'язання зі сплати всіх та будь-яких платежів за контрактом покладається на Лізингоодержувача, якщо інше прямо не передбачено контрактом, Лізингоодержувач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту відправлення Порше Лізинг Україна відповідної вимоги та/або рахунку, якщо інший термін не обумовлено у контракті або погоджено сторонами додатково. Якщо Лізингоодержувач не сплатить платежі (платіж) у вказаний строк, Порше Лізинг Україна має право застосувати санкції за прострочення відповідно до пункту 8 контракту. Будь-які сплачені Лізингоодержувачем платежі за контрактом поверненню Лізингоодержувачу не підлягають. Порше Лізинг Україна має право на свій розсуд повернути частину будь-якого сплаченого Лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна платежу або весь платіж.
Статтею 806 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 Кодексу та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Фінансовий лізинг означає операцію з купівлі-продажу предмета лізингу лізингодавцем безпосередньо у продавця/лізингоодержувача, та подальша передача предмета лізингу лізингоодержувачу в користування на строк (який у будь-якому випадку не повинен бути менше 1-го календарного року) та на умовах, погоджених у договорі фінансового лізингу, з передачею предмета лізингу лізингоодержувачу у власність згідно з цим або окремо укладеним сторонами договором купівлі-продажу, якщо це необхідно, після закінчення строку лізингу та після виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу.
Частиною 2 статті 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 цього ж Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Порушення цього припису наділяє кредитора правом захищати свої майнові права у судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що є додатком до договору про фінансовий лізинг, сторони погодили черговість сплати, розмір авансового та адміністративного платежів, розмір суми відшкодування частини вартості об'єкту лізингу, розмір процентів, комісії та загальну суму лізингових платежів.
В порушення умов договору про фінансовий лізинг та загальних комерційних умов, відповідач здійснив останній платіж у червні 2015 року, тим самим не виконавши умови вищезазначених договорів, а саме не сплативши всіх платежів згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування).
Для оплати чергових лізингових платежів, позивач виставив для оплати відповідачу рахунки про сплату лізингових платежів за користування майном, переданим у лізинг, за період з липня 2015 року по жовтень 2015 року, а саме рахунки-фактури № 00284946 від 03.07.2015 року на суму 10 718 грн. 55 коп. (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, проценти та комісія включаючи ПДВ), № 00290948 від 03.08.2015 року на суму 10 755 грн. 25 коп. (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, проценти та комісія включаючи ПДВ), № 00295668 від 02.09.2015 на суму 11 141 грн. 68 коп. (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, проценти та комісія включаючи ПДВ), № 00300764 від 05.10.2015 року на суму 10 774 грн. 11 коп. (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, проценти та комісія включаючи ПДВ), а всього на загальну суму 43 389 грн. 59 коп. (копії зазначених рахунків-фактур містяться у матеріалах справи).
Однак, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 43 389 грн. 59 коп. Факт несплати відповідачем лізингових платежів підтверджується матеріалами справи, а саме: договором про фінансовий лізинг, графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) (Додаток до Договору про фінансовий лізинг) за вказаний період.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 00006890 від 18.03.2013 року в розмірі 43 389 грн. 59 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем визнані у повному обсязі.
Положеннями п.п. 12.1., 12.2. та 12.3. контракту передбачено, що строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі Лізингоодержувачем об'єкта лізингу (пункт 5.4.). Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. п. 12.6. та 12.6.1. контракту визначено, що Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитись від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, якщо Лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.
Згідно п. 12.7. контракту день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору визначається Лізингодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає Лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від договору та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від договору. Таке повідомлення/вимога надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням Лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання Лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, Лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП “Укрпошта” при прийняття повідомлення для відправки.
Умовами п. 12.9. контракту визначено, що у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до п. 12 контракту, відмови Лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк Лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкта лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна, відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими, відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими Лізингоодержувачем відповідно до контракту.
Пунктом 12.13. контракту сторони погодили, що у випадках, передбачених п. п. 12.6. та 12.12., контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором були надіслані відповідні нагадування, а саме, перше нагадування від 04.08.2015 року, друге нагадування від 17.08.2015 року, третє нагадування від 08.09.2015 року, 18.09.2015 року та 05.10.2015 року. Крім того, 11.01.2016 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості з лізингових платежів та нарахованих штрафних санкцій, а також з вимогою повернути об'єкт лізингу. У цьому зверненні позивач також повідомив відповідача про припинення договору фінансового лізингу та зазначив, що у випадку несплати заборгованості та/або неповернення об'єкту лізингу у визначені строки, позивач буде ініціювати стягнення/витребування заборгованості та об'єкт лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або шляхом звернення до суду. Однак, зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено право Лізингодавця відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України “Про фінансовий лізинг” Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Матеріалами справи встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис № 217 від 17.02.2016 року про повернення Лізингоодержувачем - ТОВ "ВАЙКОМ-ТЕК" на користь Лізингодавця - ТОВ "Порше Лізинг Україна" об'єкта фінансового лізингу, що був переданий у користування на підставі Договору про фінансовий лізинг № 00006890 від 18.03.2013 року та який підлягає поверненню за невиплачені лізингові платежі.
На підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, відділом державної виконавчої служби Святошинського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 50373947.
Відповідно до акту приймання-передачі об'єкт лізингу було повернуто позивачу 10.03.2016 року.
Враховуючи те, що відповідач всупереч вимогам контракту не виконав зобов'язання за договором та не повернув своєчасно об'єкт лізингу позивачу у зв'язку із припинення договору про фінансовий лізинг, позивач просить стягнути з відповідача 48 596 грн. 66 коп. як плату за фактичний час користування об'єктом лізингу. Позовні вимоги в частині стягнення суми 48 596 грн. 66 коп. як плату за фактичний час користування об'єктом лізингу доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем визнані у повному обсязі.
Позивач звернувся також з вимогою про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 190 грн. 14 коп. та 1 855 грн. 46 коп. штрафу.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.п. 8.2., 8.2.1. та 8.2.2 контракту, у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: - пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу; - штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (пункт 8.3.1. цього контракту): еквівалент 15 дол. США за першу вимогу, еквівалент 20 дол. США за другу вимогу, еквівалент 25 дол. США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу).
Умовами п.п. 8.3., 8.3.1. та 8.3.2. контракту передбачено, що якщо Лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більше ніж на 10 (десять) робочих днів, Порше Лізинг Україна має право надіслати Лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити Лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1. контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що Лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом.
Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року).
Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору, нарахована пеня, яка визначена з врахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, складає 2 190 грн. 14 коп. та штраф у розмірі 1 855 грн. 46 коп. (розгорнутий розрахунок пені та штрафу міститься в матеріалах справи), відповідачем визнані у повному обсязі, підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми. Сума інфляційних нарахувань за період прострочки (липень 2015 року - червень 2016 року) складає 3 451 грн. 84 коп. та сума трьох процентів річних складає 996 грн. 95 коп. (розгорнутий розрахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних міститься в матеріалах справи). Вимоги позивача в частині нарахування інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, суд визнає заявленими в обґрунтованому розмірі, відповідачем визнані, а отже такими, що підлягають до задоволення.
При цьому суд зазначає, що оскільки рахунки на оплату лізингових платежів виставлялись у національній валюті (гривні), то нарахування інфляційних нарахувань також здійснюється у гривні відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”.
З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів, плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, пені, інфляційних нарахувань, трьох процентів річних та штрафу документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем визнані в повному обсязі. Таким чином, позов у цій частині підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про фінансовий лізинг, позивач з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором був змушений звернутися до спеціалізованих організацій з метою надання послуг з супроводження повернення об'єкту лізингу, послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді, внаслідок чого він поніс реальні збитки в розмірі 95 032 грн. 13 коп., які останній просить стягнути з відповідача.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до норм ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально.
Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, на позивача покладається обов'язок у відповідності до ст. 33 ГПК України довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг. Аналогічна позиція викладена і в п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 року “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків”.
Отже, отримання позивачем послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки надання послуг зі стягнення з відповідача у даній справі заборгованості за договором фінансового лізингу, послуг із супроводження розшуку, повернення об'єкту лізингу, представництва інтересів позивача у виконавчому провадженні та надання юридичних послуг з консультування, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом. Аналогічна позиція викладена у постанові ВГСУ від 29.12.2015 року у справі № 911/1623/15.
Як вбачається зі змісту ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 95 032 грн. 13 коп. реальних збитків задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено суду складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та понесеними позивачем збитками саме у заявленому позивачем розмірі.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 509 грн. 67 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг України”, м. Київ, провулок Павла Тичини, 1В, офіс „В” (код ЄДРЮОФОП 35571472) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ВАЙКОМ-ТЕК”, АДРЕСА_1 (код ЄДРЮОФОП 38177600) суму 100 480 (Сто тисяч чотириста вісімдесят гривень) грн. 64 коп., в тому числі 43 389 (Сорок три тисячі триста вісімдесят дев'ять гривень) грн. 59 коп. заборгованості за договором фінансового лізингу № 00006890 від 18.03.2013 року, 48 596 (Сорок вісім тисяч п'ятсот дев'яносто шість гривень) грн. 66 коп. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 2 190 (Дві тисячі сто дев'яносто гривень) грн. 14 коп. пені, 3 451 (ОСОБА_2 тисячі чотириста п'ятдесят одна гривень) грн. 84 коп. інфляційних нарахувань, 996 (Дев'ятсот дев'яносто шість гривень) грн. 95 коп. три проценти річних, 1 855 (Одна тисяча вісімсот п'ятдесят п'ять гривень) грн. 46 коп. штрафу, а також суму 1 509 (Одна тисяча п'ятсот дев'ять гривень) 67 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.09.2016 року
Суддя Пригара Л.І