про повернення позовної заяви
05.09.16р. Справа № 904/7711/16
Суддя Колісник І.І. , розглянувши матеріали
за позовом Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Дніпро
про стягнення 80 733,73 грн.
Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості у сумі 80 733,73 грн., з яких: 60477,82 грн. - основний борг, 2 540,06 грн. - інфляційні втрати, 1 023,98 грн. - 3% річних, 12458,43 грн. - пеня, 4 233,44 грн. - 7% штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за спожиту теплову енергію в межах укладеного договору № 1287/2 від 17.02.2015 року, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 60 477,82 грн., на яку позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 2 540,06 грн. за період з лютого 2016 року по травень 2016 року, 3% річних у сумі 1 023,98 грн., пеню у сумі 12 458,43 грн. та 7% штрафу у сумі 4233,44 грн. за період з 15.01.2016 року по 08.08.2016 року.
До позовної заяви позивачем додана заява від 10.08.2016 року про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі через відсутність грошових коштів та їх арешт у межах виконавчих проваджень.
Позовна заява підлягає поверненню з наступних підстав.
За частиною першою статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до пункту 61 "Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Отже, належним доказом на відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів є примірник опису вкладення з підписом працівника поштового зв'язку, що перевірив відповідність вкладення опису та відбитком календарного штемпеля поштового відділення.
Із позовної заяви вбачається, що серед додатків до позову, які надійшли до суду, є: клопотання про відстрочення сплати судового збору з додатками (копія звіту про фінансові результати; довідка; копія постанови про арешт коштів; копія витягу); докази направлення відповідачеві копії позовної заяви; розрахунок ціни позову; копія договору; копія актів виконаних робіт; копія реєстраційних та статутних документів сторін; копія довіреності представника.
У долученому до позову описі вкладення відомості щодо надсилання на адресу відповідача клопотання (заяви) про відстрочення сплати судового збору з додатками, копії реєстраційних та статутних документів сторін, копії довіреності представника відсутні.
Викладене свідчить про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви з додатками у повному обсязі.
Відповідно до пункту 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За змістом статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат та за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1550 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 8,29 гривні, з 1 травня - 8,69 гривні, з 1 грудня - 9,29 гривні.
З урахуванням того, що дана позовна заява містить вимогу майнового характеру, а саме стягнення грошових коштів у сумі 80 733,73 грн., судовий збір повинен складати мінімальний розмір - 1378,00 грн. (80733,73 х 1,5%: = 1211,00).
Позивачем не надано доказів сплати судового збору. Натомість до позовної заяви позивачем додана заява від 10.08.2016 року про відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення.
Подана заява задоволенню не підлягає.
Так, частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
При цьому слід враховувати приписи пункту 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" за змістом якого єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Отже, вирішення судом питання про відстрочення сплати судового збору можливе за наявності доказів з боку позивача на підтвердження його неналежного майнового стану, що перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.
На підтвердження неналежного майнового стану позивач надав звіт про фінансовий результат за І квартал 2016 року, який на цей час є неактуальним, а тому не відображає фактичного фінансового становища позивача.
Позивачем надана також копія постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 26.10.2016 року про арешт коштів боржника. Однак позивач не надав інформації щодо усіх його рахунків у банківських установах та стану цих рахунків на час звернення з позовом до суду.
Викладене свідчить про те, що належних та допустимих доказів на підтвердження фінансового стану позивачем не надано.
За таких обставин подана заява позивача з долученим до нього обґрунтуванням не може вважатися підставою для відстрочки сплати ним судового збору.
Крім того, за статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Безпідставне надання судом переваг одному із учасників судового процесу буде порушенням вказаного конституційного принципу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У питанні стосовно сплати судового збору суд враховує також наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Суд зазначив, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю правовою природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
Положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
За таких обставин під час звернення з позовом до суду позивач не виконав обов'язкових вимог закону.
Згідно з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 04.12.2012 року у справі № 5/5005/7237/2012, оцінка судом виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.
Суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п.п. 4, 6 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 05.09.2016 року та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня, наступного за днем її прийняття.
Додатки: позовна заява з додатками на 24-х арк., опис вкладення, конверт.
Суддя ОСОБА_1