ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 вересня 2016 року 16:20 №826/6219/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до третя особа без самостійних вимог на предмет спору1) Головного територіального управління юстиції у місті Києві 2) державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кулик Наталії Михайлівни ОСОБА_3
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач-1), державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кулик Наталії Михайлівни (далі - відповідач-2), третя особа - ОСОБА_3, у якій просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №28857310 від 22.03.2016;
2) зобов'язати відповідача частково скасувати реєстрацію житлового будинку АДРЕСА_1, проведену 15.10.1999 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на ім'я ОСОБА_4 та внести реєстраційний запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на 3/8 частини добудови під літ. «А-1» будинку АДРЕСА_1, які складаються з наступних приміщень: перший поверх - приміщення гаражу І, площею 35,6 кв.м. з оглядовою ямою, сходів II, площею 2,5 кв.м. з ґанком; другий поверх - веранда (кухня) 1-9 площею 11,7 кв.м., частину коридору 1-10 площею 9,0 кв.м., хол 1-11 площею 15,6 кв.м., комора (санвузол) 1-12 площею 2,2 кв.м., житлова кімната 1-13 площею 27,0 кв.м., веранда III площею 6,8 кв.м., загальною площею 110,4 кв.м. на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23.11.2011.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що державний реєстратор протиправно відмовив у реєстрації за ОСОБА_1 права власності на 3/8 частини добудови під літ. «А-1» будинку АДРЕСА_1, а тому рішення від 22.03.2016 №28857310 є протиправним та підлягає скасуванню. Зазначив, що предметом звернення були приміщення, які були введені в експлуатацію 05.04.1996, а не самочинне будівництво - мансарда.
Представник відповідача-1 проти позову заперечував, мотивуючи тим, що позивачем заявлено до реєстрації нерухоме майно, яке не введено в експлуатацію, що відповідно підтверджується технічним паспортом, у якому зазначено, що об'єкт є самочинним будівництвом, а тому рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №28857310 від 22.03.2016 є правомірним та не підлягає скасуванню.
Представник третьої особи проти позову заперечив, мотивуючи тим, що рішення відповідача є правомірним та прийнятим в межах чинного законодавства.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, письмових заперечень проти позову не надав.
У судовому засіданні сторони заявили клопотання про розгляд справи без їхньої участі у порядку письмового провадження.
Суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 23.11.2011, яке набрало законної сили, було визнано частково недійсною реєстрацію житлового будинку АДРЕСА_1, проведену 15.10.1999 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на ім'я ОСОБА_4 та визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частини добудови під літ. «А-1» будинку АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_1 в натурі його частку, яка складається з наступних приміщень: перший поверх - приміщення гаражу І, площею 35,6 кв.м. з оглядовою ямою, сходів II, площею 2,5 кв.м. з ґанком; другий поверх - веранда (кухня) 1-9 площею 11,7 кв.м., частину коридору 1-10 площею 9,0 кв.м., хол 1-11 площею 15,6 кв.м., комора (санвузол) 1-12 площею 2,2 кв.м., житлова кімната 1-13 площею 27,0 кв.м., веранда III площею 6,8 кв.м., загальною площею 110,4 кв.м.
16.03.2016 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою за реєстровим №16075348 про державну реєстрацію прав власності на належну йому за рішенням суду частину житлового будинку АДРЕСА_1.
22.03.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно Кулик Наталією Михайлівною прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №28857310.
Позивач не погоджуючись із рішенням від 22.03.2016 №28857310, звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією з основних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Пунктом 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема щодо наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Аналогічне положення міститься у пункті 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127).
З рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Кулик Н.М. від 22.03.2016 №28857310 видно, що ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права власності на житловий будинок, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Суд ознайомившись із змістом зазначеного рішення встановив, що державний реєстратор відмовив у реєстрації будинку оскільки наданий технічний паспорт містить відмітку про самочинне будівництво.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Згідно частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Суд відхиляє посилання позивача, як на підставу для визнання протиправним оскаржуване рішення на те, що вказане державним реєстратором самочинне будівництво не було предметом звернення ОСОБА_1 та не підлягало державній реєстрації, оскільки останній звернувся з заявою про державну реєстрацію лише приміщень, які були введені в експлуатацію 05.04.1996 управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації та виділені йому в натурі Солом'янського районного суду міста Києва від 23.11.2011, з огляду на наступне.
Суд наголошує, що в заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_1 заявлено до реєстрації весь житловий будинок АДРЕСА_1, а не 3/8 частини добудови під літ. «А-1» будинку АДРЕСА_1, яка була виділена ОСОБА_1 в натурі.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Кулик Н.М. від 22.03.2016 №28857310 є правомірним, оскільки у ОСОБА_1 були відсутні підстави для реєстрації права власності на весь будинок АДРЕСА_1, частина якого навіть не введена в експлуатацію і є самочинним будівництвом, що підтверджується технічним паспортом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову.
Судові витрати присудженню не підлягають.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.М. Кобилянський