ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
31 серпня 2016 року № 826/26153/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомДочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
доВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.08.2015р.,
Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.08.2015р. №№0011721502, 0011711502, 0011731502.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень, оскільки щодо позивача порушена справа про банкрутство та ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Вказана обставина виключає право контролюючого органу відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на стягнення неустойки (штрафу, пені), застосування інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, податків, зборів (обов'язкових платежів).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не прибув, заперечень проти позовних вимог до суду не надав.
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідачем проведено перевірку філії «Фастівське районне дорожнє управління» ДП «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за результатами якої 20.08.2015р. складено акт камеральної перевірки дотримання своєчасності сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності №1475/1502-33293829, яким встановлено порушення п. 57.1 статті 57 ПК України, платник порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по сплаті авансових внесків з податку на прибуток на суму 13568,50грн.
На підставі встановленого порушення, відповідачем 20.08.2015р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0011721502, яким за затримку на 23, 23, 22, 11, 10, 8, 7, 4 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 13568,50грн. позивач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10%, що становить 1 356,85грн. та №0011711502, яким за затримку на 97, 84, 67, 66, 58, 53, 52, 51, 38 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 11741,95грн. позивач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 2 348,39грн.
Крім того, відповідачем проведено камеральну перевірку дотримання філією «Фастівське районне дорожнє управління» ДП «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» своєчасності сплати з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, за результатами якої 20.08.2015р. складено акт №1549/1502-33293829.
Зазначеним актом встановлено порушення п. 57.1 статті 57 ПК України, а саме,- платник порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по сплаті податку на прибуток на суму 115696,40грн.
На підставі вказаного акту, відповідачем 20.08.2015р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0011731502, яким за затримку на 1035, 945, 807, 716, 504, 503, 783, 470, 147 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 115696,40грн. позивач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20%, що складає 23 139,28грн.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 20.08.2015р. протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року N 2343-XII (надалі - Закон N 2343-XII) встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону N 2343-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, із моментом введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань, так і зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на їх виконання.
Відповідно до абзацу 7 статті 1 Закону N 2343-XII грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.
В порядку статті 19 Закону N 2343-XII, мораторій на задоволення вимог вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Таким чином, мораторій зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли до введення мораторію.
Разом з тим, кредитори з грошовими вимогами, що виникли після відкриття справи про банкрутство, повинні заявити свої вимоги до боржника після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в порядку статті 23 Закону N 2343-XII.
В свою чергу, грошові вимоги, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство є конкурсними вимогами, відповідно до абзацу 7 статті 1 Закону N 2343-XII.
09 вересня 2011 року Господарським судом міста Києва порушено справу про банкрутство позивача, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Суд зазначає, що із порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, в нього можуть виникати нові зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Положення статті 12 цього Закону, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, це положення слід застосовувати у контексті статті 1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.
Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.
Враховуючи те, що строк виконання самостійно визначених зобов'язань зі сплати авансованих внесків та податку на прибуток приватних підприємств настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.
Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону про банкрутство лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 26 лютого 2013 року у справі № 21-34а13.
За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання.
Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то й не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись вимогами статтей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову Дочірньому підприємству «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко