ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
01 вересня 2016 року м. Київ№ 826/8512/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Мині І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»
до третя особа:Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві ОСОБА_1
про скасування постанови,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2;
від відповідача: не з'явився;
третя особа: ОСОБА_1;
від третьої особи: ОСОБА_3
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві, третя особа: ОСОБА_1 про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження: серія та номер НОМЕР_1 видану 01.02.2016 р. ВДВС Дарницького РУЮ в частині накладення арешту на нерухоме майно: однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.06.2016 р. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.
В судовому засіданні 01.09.2016 р., суд поставив на обговорення питання щодо закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Представники позивача, третьої особи та третя особа не заперечували про закриття провадження у справі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
31.01.2007 р. ОСОБА_1 уклала з АКІБ «УкрСиббанк» кредитний договір № 11113182000, за умовами якого кредитор надавав позичальнику у тимчасове користування на умовах безпечності, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а позичальник зобов'язувався у порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, в строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
В забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором був укладений іпотечний договір № 45967 від 31.01.2007 р.
За умовами іпотечного договору іпотекодавець передавав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту № 11113182000 від 31.01.2007 р. наступне нерухоме майно: однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Обтяження згідно вищевказаного договору було відступлено ТОВ «Кей-Колект» та зареєстровано у Державному реєстрі іпотек.
13.02.2012 р. АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» відповідно до договору факторингу № 2 свої права вимоги за зобов'язаннями відповідача по кредитному договору.
19.05.2016 р. позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на майно, яке було предметом іпотеки накладено арешт, а саме на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження: серія та номер НОМЕР_1 виданої 01.02.2016 р. ВДВС Дарницького РУЮ.
Ознайомившись із матеріалами справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикції адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до ч.4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку передбаченому законом.
Згідно ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у провадженні є стягувач і боржник.
Згідно ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.
Для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Відповідно до ч. 2 абз. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 р. № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними або господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Зі змісту ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - Кодекс), вбачається право сторін виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою, якщо є підстави вважати, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 387 Кодексу, за результатами розгляду скарги, суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 2. ст. 387 Кодексу у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Враховуючи те, що позивач є стороною у виконавчому провадженні та, оскільки спірні правовідносини виникли у межах виконання виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, суд приходить до висновку, що даний позов не підсудний Окружному адміністративному суду міста Києва, а повинен розглядатись місцевим загальним судом.
Аналогічна правова позиція з цього приводу викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі № 21-278а15.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зазначений спір повинен розглядатися місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, позивачем не дотримано правил підсудності, оскільки зазначений спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому, виходячи із положень п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі № 826/8512/16 підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Провадження у справі № 826/8512/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві, третя особа: ОСОБА_1 про скасування постанови, - закрити.
2. Роз'яснити позивачу про його право на звернення до місцевого загального суду за правилами територіальної підсудності.
3. Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
4. Ухвалу направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили, відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук
Повний текст ухвали виготовлено 05.09.2016 р.