ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 серпня 2016 року м. Київ № 826/5561/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шулежка В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів, скасування картки відмови в прийняті митної декларації,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (надалі - ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», позивач) до Київської міської митниці ДФС (надалі - Київська міська митниця, відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправними дії з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до вантажної митної декларації №100250005/2015/116993 від 03.12.2015р.;
скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250005/2015/000087/2 від 03.12.2015р.;
скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250005/2015/00145 від 03.12.2015р., складену відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.
Свої позовні вимоги ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» обґрунтовує тим, що відповідач неправомірно застосував резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки, відповідно до положень чинного законодавства України, повинен був застосовуватись основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Позивач стверджує, що ним надано відповідачу для митного оформлення товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, у письмових запереченнях зазначив суду, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції), оскільки декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість, у тому числі невірно визначено митну вартість товару.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.
Між ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» укладений контракт №СТ20-001/1501 від 13.01.2015р. на поставку мінеральної води «Боржомі» в асортименті (далі - контракт).
В подальшому, 02.03.2015р. між позивачем та ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» укладено додаткову угоду №1 від 02.03.2015р. до контракту, якою змінено ціну товару за контрактом.
Згідно змісту додаткової угоди №1 від 02.03.2015р. підставою, що слугувала для зміни ціни товару була суттєва девальвація гривні з дати останнього перегляду договірних цін, зниження платоспроможності покупців внаслідок тяжкої економічної ситуації, яка склалася.
Як зазначає позивач, 03.12.2015р. на виконання вимог контракту ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» здійснено поставку товару за цінами відповідно до контракту з урахуванням укладеної додаткової угоди №1 до контракту.
З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» декларантом до відділу митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС подана вантажна митна декларація №100250005/2015/116993 від 03.12.2015р. Митна вартість товару визначена за основним методом - за ціною договору.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення її вартості за основним методом декларантом подано митному органу наступні документи: міжнародна автомобільна накладна (CMR) №991522 від 26.11.2015р.; рахунок-фактура (інвойс) GE20150412 від 25.11.2015р.; пакувальний лист б/н від 13.11.2015р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу СТ20-001/1501 від 13.01.2015р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 02.03.2015р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 10.06.2015р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 12.06.2015р.; договір про надання послуг митного брокера № Т822/15 від 25.06.2015р.; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2730 від 26.11.2015р.; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) № 2730 від 26.11.201р.; сертифікат про проходження товару форми CT-1 №GE02015 01/004174 від 26.11.2015р.; лист про ексклюзивність від 15.10.2015р.; копія митної декларації країни відправлення С2763 від 26.11.2015р. тощо.
За результатами перевірки поданих документів, відповідачем встановлено, зокрема, що вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України.
З огляду на вказане, декларанту запропоновано надати основні та додаткові (за наявності) документи відповідно до статті 53 Митного кодексу України, а саме: банківські платіжні документи; виписку з бухгалтерської документації, що підтверджує заявлену вартість товару; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; розрахунок ціни (калькуляцію).
За результатами розгляду поданих документів, Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №100250005/2015/000087/2 від 03.12.2015р., відповідно до якого розрахунок митної вартості здійснено за резервним методом (за первинною контрактною ціною).
В графі 33 оскаржуваного рішення вказано, що подані для здійснення митного контролю документи, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, відповідно до умов поставки «СІР Одесса Западная», які передбачені зовнішньоекономічним договором (контрактом) від 13.01.2015р. №СТ20-001/1501 та рахунком-фактурою (інвойсом) від 25.11.2015р. №GE20150412, до вартості товару включено вартість страхування, однак декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування оцінюваних товарів. У додатково поданому відкритому полісі страхування від 28.01.2015р. № 00837 зазначено «Страховий період 28.01.2015-04.03.2015», таким чином, страховий поліс є недійсним на поставку оцінюваної партії товару.
Окрім того, відповідачем зазначено, що на письмову вимогу органу доходів і зборів декларантом не надано довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.
Також, відповідач вважає, що виходячи з того, що покупець товару ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) є ексклюзивним дистриб'ютором товару мінеральної води «Боржомі», а також законним користувачем товарного (колективного) знаку «Боржомі», та відповідно до положень додаткової угоди від 02.03.2015р. № 1 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 13.01.2015р. №СТ20-001/1501, в якому ціна товарів і, як наслідок, митна вартість товарів була зменшена, існуючий взаємозв'язок між продавцем вказаного товару IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем, вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
В зв'язку з вищевикладеним, митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка на переконання митного органу щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних відомостях по товарам.
Також, відповідачем складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250005/2015/00145 від 03.12.2015р.
Незгода із прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товару обумовила звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
При цьому, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції (п. 2 параграфу (b) статті VII ГАТТ).
Відповідно до п. 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Суд зазначає, що при вирішення спору по суті застосуванню підлягають положення Митного кодексу України, які діяли на час прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.
Так, частиною 1 ст. 246 МК України регламентовано, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 1 ст. 264 КАС України).
Водночас, згідно ч. 1 ст. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
В силу приписів ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).
Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).
Частиною 1 ст. 53 МК України регламентовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
При цьому, документами, які підтверджують митну вартість товарів у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копі імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В той же час, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти до висновку, що ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Як зазначив відповідач, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту (договору) щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що у митного органу наявна інформація щодо числових значень митної вартості, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.
Оцінюючи наявні в справі матеріали, суд дійшов до висновку, що позивачем до митного оформлення імпортованих товарів було надано повний пакет необхідних документів, згідно з переліком частини 2 вказаної статті МК України.
В той же час, на думку суду, витребування у позивача додаткових документів є передчасним з огляду на наступне.
Як зазначено в постанові Верховного Суду України №21-127а15 від 31.03.2015р. митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Судом встановлено, що у зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі - продажу СТ20-001/1501 від 13.01.2015р. визначена ціна за одну скляну пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю 0,5 л на рівні 0,51 доларів США.
Додатковою угодою №1 від 02.03.2015 до зазначеного контракту встановлено ціну на вказаний товар на рівні 0, 44 доларів США.
Аналіз графи 33 оскаржуваного рішення дає суду підстави стверджувати, що митницею не прийнято ціну на рівні 0, 51 доларів США, оскільки існуючий зв'язок між продавцем та покупцем товару вплинув на заявлену декларантом митну вартість, яка була зменшена згідно додаткової угоди №1 до Контракту.
Суд не може погодитися з доводами відповідача в цій частині, оскільки загальновідомим є факт, що ПрАТ «ІДС» та IDS BORJOMI GEORGIA LLC, є частинами однієї міжнародної компанії IDS BORJOMI INTERNATIONAL, але згідно із ч.12 ст.58 МК України лише та обставина, що продавець і покупець є пов'язаними між собою особами, сама по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглядати всі обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Аналогічна правова позиція, щодо необхідності обґрунтування митницею взаємозв'язку і що саме цей взаємозв'язок вплинув на ціну товару закріплена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014р. по справі №21-558а14.
Таким чином, оскільки митницею не надано жодних обґрунтувань того, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару, твердження митниці про навмисне заниження вартості товару ґрунтується виключно на підставі порівняння заявленої митної вартості товару із митною вартістю товару, який ввозився на територію України до підписання Додаткової угоди №1 до Контракту від 03.02.2015р., суд не бере вказане до уваги.
Щодо твердження митного органу про недійсність страхового полісу, суд зазначає, що позивачем митному органу листом за вих. №114/4.1-16ц від 09.02.2016 р. надіслано копію угоди до відкритого страхового полісу №ІСО/АО 15/026+1 від 04.03.2015р., згідно з якою, строк дії страхового полісу було пролонговано до 04.03.2016 р., таким чином, страховий поліс був чинний на момент митного оформлення товару.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, під час коригування митної вартості товару, відповідач посилався на інформацію, наявну у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.
Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Слід зазначити, що згідно зі статтею 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
При цьому, такі умови договору купівлі-продажу як: характеристика товару, умови і обсяги поставок, ціна є суттєвими в силу закону, в той же час, умови про виробника, торгову марку та наявність знижок, за умови погодження сторонами також є суттєвими. Всі наведені умови беззаперечно можуть впливати на ціну товару.
Таким чином, суд не приймає посилання відповідача на наявність інформації в автоматизованій системі про декларування зазначеного товару, оскільки вказаний товар декларувався самим позивачем до підписання додаткової угоди до контракту щодо зміни контрактної ціни.
Окрім того, автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить всієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів та умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення в порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар, у тому числі додаткової угоди про зміну контрактної ціни.
Додатково слід зауважити, що відповідач фактично ставить під сумнів можливість контрагента позивача змінювати (знижувати) вартість поставлено товару.
На думку суду, зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв'язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незмінною.
Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016р. №826/16377/15.
Суд за підсумком наведеного в сукупності вважає, що відповідач застосувавши резервний метод не надав будь-яких фактичних даних щодо застосування попередніх методів визначення митної вартості, зокрема, не навів жодних відповідних аргументів для аналізу судом.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що митниця не довела неможливість застосування інших методів, з огляду на що необґрунтовано визначила декларанту митну вартість за другорядним методом.
При цьому, в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
В той же час, при дослідженні наданих документів судом вказаних обставин не встановлено.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, на думку суду, подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, а тому дії з коригування митної вартості товару є протиправними.
Окрім того, в силу положень ст.. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за доцільне визнати протиправними та скасувати оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №100250005/2015/000087/2 від 03.12.2015р. та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250005/2015/00145 від 03.12.2015р.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-
Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до вантажної митної декларації №100250005/2015/116993 від 03.12.2015р.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250005/2015/000087/2 від 03.12.2015р., прийняте відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250005/2015/00145 від 03.12.2015р., складену відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.
Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» (код за ЄДРПОУ 24364528) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 134 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко