Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
01 вересня 2016 р. №820/3490/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Полях Н.А.,
при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,
за участі:
представника позивача - Корби І.В.,
представника відповідача - Полухіна А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства Дублянський спиртовий завод до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання нечинним та скасування припису,-
Позивач, Державне підприємство Дублянський спиртовий завод, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:
- визнати нечинним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 01.04.2016 року № 02-25-41.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем зазначено в приписі не доведені факти, які мали місце на його думку. Також відповідачем не надано доказів того, що такі дії порушують вимоги екологічної безпеки. Із-за тривалості циклу отримання дозволу - отримати своєчасно дозвіл не вдалось. Деякі пункти припису виконати неможливо через відсутність коштів, скорочення штату працівників. На підставі викладеного, просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У своїх запереченнях на адміністративний позов зазначив, що Державне підприємство Дублянський спиртовий завод в прохальній частині адміністративного позову просить суд скасувати повністю припис Держекоінспекції від 01.04.2016 року №02-25-41, однак не надає правового обґрунтування порушення його прав п.п. 1, 5, 6, 8, 13 зазначеного припису. Крім того, позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що його права дійсно були порушені.
На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 10.03.2016 року по 29.03.2016 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі наказу від 09.03.2016 року №116/01-04 та направлення на перевірку від 09.03.1016 року №116/01-04 контролюючим органом було проведено планову перевірку Державного підприємства Дублянський спиртовий завод.
За наслідками проведення планової перевірки суб'єктом владних повноважень було складено акт №116/01-04/02-09 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с. 12-22).
01.04.2016 року відповідачем було складено припис №02-25-41 про усунення позивачем допущених порушень (а.с. 9-10).
04.05.2016 року на адресу позивача було надіслано претензію №52 про заподіяння шкоди державі в сумі 276985,80 грн. внаслідок порушення ст. 44 Водного Кодексу України.
До претензії відповідачем здійснено розрахунок розміру збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного водокористування (підземні води) від 04.05.2016 року (а.с. 23-25).
Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Судом встановлено, на балансі підприємства знаходяться 7 артезіанських свердловин. №1- законсервована, №6 - законсервована, №7 - законсервована, №8 - резервна, №9 - потребує ремонту, №10 - робоча, №8-а - робоча. Позивач здійснює самовільний забір води з 2-х підземних джерел (артезіанських свердловин) №10, №8-а , що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України.
Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Приписами ст. 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування є платним і здійснюється на підставі дозволу.
Враховуючи норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позивач здійснює спеціальне водокористування за відсутності дозволу.
Згідно із положеннями ст.38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.
Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.
В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Положеннями ст. 14, 16, 19, 21 Кодексу України "Про надра" передбачено, що надра надаються у користування зокрема для видобування корисних копалин. Користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач здійснює видобування корисних копалин загальнодержавного значення з метою передачі їх населенню за відсутності дозволу на користування надрами. Отже п.3 припису Держекоінспекції від 01.04.2016 року №02-25/41 відповідає вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що на балансі підприємства є власні очисні споруди (поля фільтрації). Поля фільтрації експлуатуються, що підтверджуються даними статистичної звітності за формою №2-ТП (водгосп).
Судом встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від полів фільтрів здійснюється за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
Згідно п.1.15.11 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №7 від 10.02.1995 року "Про затвердження Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві", - неорганізований викид - викид, який надходить в атмосферу у вигляді ненаправлених потоків газопилевої суміші від джерел забруднення не оснащених спеціальними спорудами для відведення газів газоходами, трубами та іншими спорудами.
Відповідно до положень ст.10. та ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" Підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Отже проаналізувавши норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що п.4 припису Держекоінспекції від 01.04.2016 року №02-25/41 відповідає вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що Держекоінспекцією зобов'язано позивача надати акти виконаних робіт на передачу стороннім організаціям, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються за формою 1-ВТ не ведеться та статистична звітність щодо поводження з відходами не здається, що є порушення ст.17 Закону України "Про відходи".
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень викладені належні та допустимі доводи про порушення чинного законодавства позивачем.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача неправомірними та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, непідтверджені матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства Дублянський спиртовий завод до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання нечинним та скасування припису - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 06.09.2016 року.
Суддя Полях Н.А.