79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.07.06 Справа № 15/160-3285
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Духа Я.В.
Зданкевича З.І.
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства “Тернопільводоканал» від 24.05.2006 р. № 2026/01
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.03.2006 р.
у справі № 15/160-3285
за позовом ВАТ “Тернопільобленерго», м.Тернопіль
до Комунального підприємства “Тернопільводоканал», м.Тернопіль
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Тернопільської міської ради, м.Тернопіль, 2) Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, м.Тернопіль
про стягнення 5 022 594, 63 грн.
За участю представників:
від позивача -Починок Г.О. (юрисконсульт, довіреність № 6780/24 від 30.12.2005 р. в матеріалах справи);
від відповідача -не з»явився;
від третьої особи-1 - не з»явився,
від третьої особи-2 - не з»явився
Представнику позивача роз»яснено його права й обов»язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу позивач відмовився.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.03.2006 р. у справі № 15/160-3285 (суддя Бучинська Г.Б.) позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 3 367 632, 1 грн. основного боргу, 369 618, 79 грн. інфляційних нарахувань за підставністю та обгрунтованістю із розстроченням виконання рішення на 60 (шістдесят) місяців шляхом сплати рівними частинами -до 17.05.2010 р., а в решті позову провадження у справі припинено, оскільки відповідач погасив заборгованість перед позивачем у сумі 451 664, 14 грн.
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення 369 618, 79 грн. інфляційних нарахувань, оскільки постачання електроенергії за період з вересня 2003 року до листопада 2005 року здійснювалось на підставі договору № 934 від 04.12.2003 р., який був укладений у період дії ЦК УРСР, то господарський суд при винесенні рішення повинен керуватись ст.214 ЦК УРСР.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому.
Відповідач і треті особи своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористалися, явки повноважних представників у судове засідання не забезпечили, причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повернення поштових повідомлень з підписом про отримання ухвали (поштові повідомлення про вручення знаходяться в матеріалах справи).
Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою суду апеляційної інстанції від 31.05.2006 р. була визнана необов»язковою, а на власний розсуд, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, то за таких обставин колегія суддів вважає за доцільне переглянути справу у відсутності представників відповідача та третіх осіб за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з договорами № 934 від 05.07.2001 р. (а.с.11-12, Том 1/Всього - 2), № 934 від 04.12.2003 р. (а.с.5-8, Том 1/Всього -2) про постачання електричної енгергії, укладеними між ВАТ “Тернопільобленерго» і Комунальним підприємством “Тернопільводоканал», позивач як постачальник електричної енергії зобов»язується постачати відповідачу електричну енергію, а відповідач як споживач зобов»язується своєчасно оплачувати вартість використаної електроенергії та виконувати інші умови, передбачені даними договорами, додатками до них, що є їх невід»ємними частинами та чинними нормативно-правовими актами щодо користування електроенергією.
Договір № 934 від 05.07.2001 р. укладений на період до 31.12.2001 р., набирає чинності з дня підписання та вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна з сторін не заявить про відмову від договору або перегляд його умов (п.5.11 договору).
Пунктом 9.5 договору № 934 від 04.12.2003 р. сторони визначили, що даний договір укладено на термін до 31.12.2004 р. та вважається продовженим на наступний календарний рік (не більше ніж один раз), якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не заявить про відмову від договору або про перегляд його умов. Дія даного договору може бути продовжена і на більш тривалий термін за умови обов»язкового укладення сторонами додаткової угоди в письмовій формі, яка є невід»ємною частиною даного договору.
Враховуючи, що ні одна з сторін договору в строк, визначений пунктом 9.5 договору від 04.12.2003 р., не заявила про відмову від договору чи зміну його умов, даний договір вважається пролонгованим на термін до 31.12.2005 р. на тих самих умовах.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.03.2006 р. у справі № 15/160-3285 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства “Тернопільводоканал» - без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) останній застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки за період з 01.09.2003 р. по 01.11.2005 р. включно Комунальним підприємством “Тернопільводоканал» здійснювалось поточне споживання електричної енергії та проводилась часткова оплата за спожиту електроенергію, то до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 р.
Згідно з ст.193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) та ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договорами № 934 від 05.07.2001 р., № 934 від 04.12.2003 р. сторони передбачили порядок обліку електроенергії, порядок оплати вартості використаної енергії, а також відповідальність за порушення умов договорів.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, а саме: рапортів про використання активної електроенергії, звітів про використану електроенергію, актів про обсяги спожитої (переданої) електроенергії, рахунків за активну енергію, акту звіряння взаєморозрахунків станом на 01.10.2005 р., розрахунку боргу, акту звіряння взаєморозрахунків від 27.12.2005 р., довідки № 850/24 від 03.03.2006 р. та банківської виписки про часткове погашення боргу відповідач вчасно не оплатив вартість спожитої електроенергії.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України та п.2.2.1 договору № 934 від 04.12.2003 р. боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов»язання за відпущену йому електроенергію та відповідно до діючих індексів інфляції, розрахованих Міністерством статистики, інфляційна сума за весь час прострочення виконання грошових зобов»язань становить 369 618, 79 грн., що підтверджено зведеною відомістю нарахування інфляції за період з 01.01.2004 р. по 01.10.2005 р., розрахунками нарахування інфляції за січень 2004 року -жовтень 2005 року, розрахунком інфляційного нарахування.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув інфляційні нарахування, оскільки договір переукладений, а тому застосовується положення нового договору № 934 від 04.12.2003 р., а покликання апелянта на застосування ст.214 ЦК УРСР є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.03.2006 р. у справі № 15/160-3285 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства “Тернопільводоканал» - без задоволення.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Я.В.Дух
Суддя З.І.Зданкевич