Справа № 190/1199/16-к
Провадження №1-кп/190/86/16
ЄРДР №
06 вересня 2016 року м.П'ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.П'ятихатки обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1-кп/190/86/16 (ЄРДР №12016040550000125) за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лозуватка П'ятихатського району Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 року за ч.3 ст.185, ст.75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 21.03.2016 року за ч.2 ст.186, ст.75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, якому запобіжний захід не обирався, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
15.12.2015 року приблизно о 19год 00хв ОСОБА_4 , перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_5 , керуючись раптово виниклим корисливим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, вирішив повторно таємно викрасти мобільний телефон, належний останньому. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливої зацікавленості, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, після сумісного розпиття за вищевказаною адресою алкогольних напоїв з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 зачекав, коли потерпілий заснув, помітив незачинені на запираючий пристрій вхідні двері будинку, після чого відчинивши їх проник до приміщення жилого будинку. В приміщенні коридору будинку ОСОБА_4 побачив мобільний телефон марки «Соні Еріксон» J230і чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_1 вартістю 220 грн. з сім картою мобільного оператора «Київстар» вартістю 20 гривень та зарядним пристроєм до нього вартістю 27 грн., загальною вартістю 267 грн., що належать ОСОБА_5 , якими він одразу ж заволодів, після чого з викраденим вийшов з будинку, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим за власним розсудом. Згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №50 від 30.05.2016 року вказаним правопорушенням ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 267 грн.
Вищевказані умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за обвинувальним актом за ч.2 ст.185 КК України, у зв'язку з чим ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні за ч.2 ст.185 КК України визнав у повному обсязі, відмовившись від дачі показань відносно себе на підставі ст.63 Конституції України.
Крім того обвинувачений ОСОБА_4 відмовився від послуг захисника, пояснивши, що відмова не пов?язана з його матеріальним становищем, в судовому розгляді кримінального провадження заявив про визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, повністю, про визнання недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи на підставі ст.349 КПК України, неможливість оскарження обставин справи судом роз'яснено та обвинуваченим ОСОБА_4 зрозуміло. Добровільність подання вказаних заяв та розуміння наслідків обвинуваченим перевірено судом в судовому засіданні.
Прокурор проти заяв обвинуваченого не заперечував.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовий розгляд не з'явився, до суду надано заяву від 21.06.2016 року, в якій потерпілий просив провести судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за його відсутністю.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників процесу дослідження доказів щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, а саме - доказів на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою суду визнано недоцільним. У зв'язку з цим суд не приводить недосліджені докази винуватості обвинуваченого у мотивувальній частині вироку. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
При визначенні виду та розміру покарання суд враховує ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вчинив злочин середньої тяжкості, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, вчинив злочин до ухвалення останнього вироку, за яким обвинуваченого звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття обвинуваченого у скоєному правопорушенні.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не зазначаються.
На підставі вищевикладеного, враховуючи особу обвинуваченого та обставини вчиненого правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України у виді позбавлення волі, при цьому суд визначає остаточне покарання у відповідності з положеннями ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 21.03.2016 року у виді позбавлення волі із звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.ст.75,76 КК України.
При цьому суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, запобіжний захід не обирався, речовий доказ згідно ст.100 КПК України слід залишити потерпілому.
Керуючись ст.ст.374-376 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України ОСОБА_4 шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 21.03.2016 року остаточно призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
Згідно з ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на три роки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Речовий доказ - мобільний телефон марки «Соні Еріксон» J230і чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_1 вартістю 220 грн., який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_5 , залишити останньому.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду
Суддя ОСОБА_1