печерський районний суд міста києва
Справа № 757/41739/16-к
31 серпня 2016 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участі секретаря ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , погоджене прокурором ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_4 ,
Старший слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України старший радник юстиції ОСОБА_7 розглянувши матеріали досудового розслідування №12014100020000391 від 20.01.2014, за погодженням прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харкова, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на 60 (шістдесят) днів, заборонивши йому цілодобово залишати фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 зі строком дії у межах строку досудового розслідування, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, з покладенням на ОСОБА_4 на підставі ч5 ст.194 КПК України обов'язків,
Клопотання підтримано прокурором ОСОБА_3 під час його розгляду та обґрунтовано наступним. У Департаменті спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове перебувають матеріали кримінального провадження №12014100020000391 від 20.01.2014 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , працюючи на посадах міліціонерів БМОП «Беркут» ГУМВС України в Харківській області, будучи представниками влади та службовими особами, діючи всупереч Присязі працівника органів внутрішніх справ України, текст якої затверджений постановою Кабміну України від 28.12.1991 № 382. грубо порушуючи вимоги п. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, ст. 3 Конституції України, згідно з якими людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, право кожного на життя охороняється законом, хибно розуміючи інтереси служби та поняття відданості народові України, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, вчинили дії, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, за відсутності цих умов, що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, за таких обставин.
Так, протестуючи проти свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, корупції та незаконних дій органів державної влади, починаючи з 01.12.2013 у м. Києві на Майдані Незалежності розпочалась акція протесту масова та постійна акція протесту.
Прагнучі залякати протестувальників та населення країни, яке їх підтримує, керівники держави доручили правоохоронним органам силоміць протидіяти акції протесту.
Для цього, упродовж грудня 2013 - січня 2014 року, бійці внутрішніх військ МВС України та спецпідрозділів «Беркут» з різних регіонів України, у т.ч. Харківської області, незаконно й безпідставно заблокували вул. М. Грушевського та інші, що вели до урядового кварталу в центральній частині м. Києва.
Зокрема, вечері 19.01.2014 співробітники БМОГІ «Беркут» ГУМВС України в Харківській області, разом з іншими, невстановленими працівниками підрозділів «Беркут» інших областей та військовослужбовцями внутрішніх військ заблокували вул. М. Грушевського в м. Києві. в районі стадіону «Динамо» ім. В. Лобановського, а починаючи з 20.00 год. 20.01.2014. продовжуючи блокувати вулицю, перемістились у бік колонади, що на перехресті вул. М. Грушевського та Паркової дороги, біля входу на вказаний стадіон.
В цей час на даху колонади знаходилось не менше як чотири протестувальника, щонайменше двоє з яких чинили протиправні дії щодо працівників правоохоронних органів - кидали у них запаленими пляшками з легкозаймистими речовинами, а інші спостерігали за подіями, які відбувались поблизу колонади.
З тим, щоб припинити вказане правопорушення, співробітники БМОП «Беркут» ГУМВС України в Харківській області - міліціонер відділення №1 взводу №2 оперативної роти №2 ОСОБА_4 , міліціонер відділення №2 взводу №2 оперативної роти №2 ОСОБА_9 , та міліціонер-снайпер штурмового взводу ОСОБА_8 , приблизно о 20.30 год. 20.01.2014 через вікно проникли у приміщення колонади, звідки по сходах піднялись на її дах.
Помітивши співробітників міліції, протестувальники, які знаходились на даху колонади, втекли, за виключенням двох осіб:
- киянина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що з кінця листопада 2013 року у вільний від роботи час брав участь в акції протесту на Майдані Незалежності у м.Києві;
- неповнолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що разом із батьком прибув до м.Києва з м.Червонограда, Львівської області та починаючи з 13.01.2014 брав участь у акції протесту,
які незадовго до цього піднялись на дах колонади по саморобній драбині, з тим, щоб зручніше та безпечніше для себе спостерігати за акцією протесту.
Не вважаючи себе винними у правопорушенні ОСОБА_10 і ОСОБА_12 підкорились наказу працівників МОП «Беркут» ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_8 , лягти на дах колонади, і опору при затриманні не чинили.
За таких обставин був відсутній особливий випадок, визначений Законом України «Про міліцію», за якого, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 могли застосувати до затриманих ОСОБА_10 і ОСОБА_12 заходи фізичного впливу та спеціальні засоби.
Зокрема, на момент затримання ОСОБА_10 і ОСОБА_12 жодного правопорушення не вчиняли; протидії законним вимогам міліції, у т.ч. із застосуванням сили затримані особи не чинили; способи, які були застосовані при затриманні вказаних осіб забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків; на момент затримання була відсутня необхідність у захисті громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю.
Проте, затримавши ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , з метою покарати їх за протиправні дії протестувальників, незалежно від причетності затриманих до їх вчинення, а також залякати інших учасників акцій протесту, міліціонери ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 змовились між собою заподіяти затриманим особам сильний фізичний біль шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій.
Для цього ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , свідомо допускаючи заподіяння ОСОБА_10 і ОСОБА_11 тілесних ушкоджень будь-якого ступеню тяжкості, мали намір, за відсутності законних підстав, застосувати до затриманих заходи фізичного впливу та спеціальні засоби.
За таких обставин, 20.01.2014, приблизно о 20.30 год., на даху колонади, що знаходиться неподалік перехрестя вул. М. Грушевського та Паркової дороги в м. Києві, біля входу до стадіону «Динамо» ім. В. Лобановського, діючи за попередньою змовою, спільно та узгоджено між собою, з єдиним умислом на заподіяння фізичного болю затриманим особам, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , упродовж не менше однієї хвилини безперервно завдавали ОСОБА_10 і ОСОБА_11 удари в різні частини тіла взутими ногами та спеціальними засобами - гумовими кийками.
У результаті ОСОБА_11 завдано середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження у вигляді:
- закритої травми лівої кисті - садна у ділянці лівої кисті; переломів кісток лівої кисті - голівок 3, 5 п'ясної кісток; основи 4 п'ясної кістки (з невеликим зміщенням); проксимальної фаланги 5 пальця у дистальній половині і без зміщення уламків);
- закритої травми лівого плеча - перелому латерального виростка лівої плечової кістки,
а також легкі тілесні ушкодження у вигляді:
- рани на тильній поверхні лівої кисті в проекції дистальної третини 3- ої п'ясної кістки;
- рани на тильній поверхні правої кисті в проекції 2-го п'яно- фалангового суглобу;
- чотирьох саден у лобній ділянці (розмірами 2x3 см.);
- синця у ділянці правого плеча (8x5 см.);
- синця в ділянці правого ліктьового суглобу (3x2 см.);
- синця у ділянці правого передпліччя (1,5x3 см.);
- садна в ділянці правого стегна (3x4 см.);
- садна в ділянці правої гомілки (4x5 см.);
- садна в ділянці правої стопи (1x2 см.);
- синця та садна в ділянці лівого ліктьового суглобу;
- синця у ділянці лівої гомілки (2x3 см.);
садна в ділянці лівої гомілки (1x2 см.), а ОСОБА_10 спричинено фізичний біль.,
У зв'язку із вчиненням вищезазначених умисних дій, які полягали у перевищенні влади та своїх службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою - працівником правоохоронного органу, дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілих, діями, за відсутності ознак катування, які завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремого громадянина, державним та громадським інтересам, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (у редакції від 07.04.2011).
Обставинами, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину, є наявність в матеріалах досудового розслідування достатніх доказів, якими зокрема, є:
- протоколи допитів ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 24.01.2014 у яких останні підтверджували, що саме вони здійснювали затримання потерпілих;
- відеозаписи, розповсюджені в мережі Інтернет, з яких вбачається, що працівники правоохоронних органів завдають ударів цивільним особам;
- показання потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в яких вони стверджують, що на відеозаписах саме їм завдають ударів;
- висновок судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_11 , відповідно до якого у нього виявлені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
23.06.2016 на підставі ухвали слідчого суді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 затримано з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 червня 2016 року у справі №757/30356/16-к до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який закінчився 24.08.2016.
Досудове розслідування триває, однак його закінчення в межах 2-х місячного строку унеможливлюється особливою складністю провадження та необхідністю виконання процесуальних та слідчих дій, проведення яких неможливо виконати у межах строку дії попередньої ухвали про домашній арешт.
Обставинами, які перешкоджають завершенню досудового розслідування на теперішній час є необхідність отримати та приєднати до матеріалів провадження висновки призначених та додатково призначених судових експертиз, з врахуванням яких провести низку процесуальних дій, обумовлених потребою повного та всебічного дослідження обставин вчиненого злочину.
Водночас всі вищенаведені слідчі та розшукові дії мають суттєве значення для встановлення істини випровадженні, а також притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема підозрюваного ОСОБА_4 .
Тому, заступником Генерального прокурора України продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014100020000391 від 20.01.2014 до чотирьох місяців, тобто до 23.10.2016.
Орган досудового розслідування, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків вважає за необхідне обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого кримінальним законодавством передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком понад п'ять років.
Існують ризики, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, перебуваючи раніше під домашнім арештом ОСОБА_4 порушував покладене на нього зобов'язання прибувати до слідчого за першою вимогою, чим перешкоджав кримінальному провадженню.
Крім того, ОСОБА_4 може покинути територію України, зможе зчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити свою злочинну діяльність, зможе незаконно вплинути на потерпілих та свідків, перешкоджати проведенню повного та всебічного досудового розслідування та знищити речові докази.
Адвокат ОСОБА_13 заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи на те, що в доданих слідчому судді матеріалах відсутні належні докази того, що ОСОБА_4 вчинив злочин у якому він підозрюється. Крім цього адвокат звертав увагу на відсутність жодних ризиків визначених ст.177 КПК України, які б давали підстави застосовувати запобіжний захід підозрюваному. Вказував адвокат на безпідставність доводів прокурора щодо порушення раніше обраного запобіжного заходу, оскільки останні є голослівними та не підтвердженими жодним доказом, звертаючи увагу на те, що за два місяці досудового розслідування із підозрюваним не було проведено жодної слідчої дії. Сторона захисту вказувала також на те, що підозрюваний є діючим працівником правоохоронного органу, одруженим, має малолітню дитину, має постійне місце проживання.
Підозрюваний ОСОБА_4 повністю підтримав свого захисника.
Вислухавши прокурора, підозрюваного та його адвоката, дослідивши додані до клопотання матеріали, слід дійти наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу підозрюваній особі слід виходити з наступного.
Встановлено, що 23 червня 2016 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч2 ст.365 КК України.
Додані до клопотання матеріали, які зазначені у клопотанні та наведені вище в частині обґрунтування свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень;
При цьому вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя виходить не з точки зору їх доведеності вини підозрюваного, а з точки зору їх допустимості прийти до висновку , що підозрювана особа могла вчинити кримінальні правопорушення за викладених обставин.
Зокрема, згідно ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень. Отже на досудовому розслідуванні встановлення обґрунтованості підозри оцінюється в сукупності наданих прокурором матеріалів та їх переконливості у тому, що підозрювана особа могла вчинити інкримінований їй злочин.
Отже слід визнати підозру обґрунтованою та достатньою для того, що прийти до висновку про наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України , а тому приходить до переконання про необхідність вирішувати питання про застосування певного виду запобіжного заходу .
Вирішуючи вказане питання слід врахувати наступне.
24 червня 2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати місце проживання у певний період доби та з покладенням на нього обов'язків визначених ч5 ст.194 КПК України. Строк дії домашнього арешту та покладених обов'язків визначено до 24 серпня 2016 року.
Сторона кримінального провадження не скористалась своїм право на звернення до слідчого судді із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу, або його зміну на більш суворий у зв'язку з порушенням покладених слідчим суддею обов'язків.
З урахуванням зазначеного, а також враховуючи відсутність будь-яких доказів на підтвердження доводів про порушення обов'язків підозрюваним під час дії раніше застосованого запобіжного заходу, слід відхилити твердження прокурора як такі, що не заслуговують на увагу.
В той же час при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слід врахувати тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється. Слід врахувати вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, те, що підозрюваний працює та має на утриманні членів своєї сім'ї.
З урахуванням наведеного слід визнати те, що під час розгляду клопотання не було доведено те, що більш м'якій запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечать виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, та спробам останнього переховуватись від органу досудового розслідування.
В цьому випадку слід вважати достатнім на даній стадії кримінального провадження застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків визначених ст.194 КПК України, з метою уникнення можливості вчинення дій визначених ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.29 Конституції України, ст.ст.177,178,179,184, 192-194,196,198, 205, 395,532,534 КПК України, слідчий суддя -
клопотання задовольнити частково. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду на визначений час;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та роботи;
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого ОСОБА_6 .
Ухвала в частині відмови у застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1