Справа № 739/1266/16-ц
Номер провадження 2/739/303/16
16 серпня 2016 року Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Наполова М.І.,
секретаря - Шкурат О.Г.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
представника відповідача - Кропота В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, по день фактичного розрахунку.
Свій позов ОСОБА_1 мотивує тим, що з 01 по 31 серпня 2013 року між сторонами був укладений договір підряду, згідно якого позивач зобов'язався виконати роботу по чергуванню в компресорному цеху, а відповідач прийняти і оплатити виконану роботу. В обумовлений договором строк позивач виконав роботу по чергуванню в компресорному цеху. Відповідач прийняв виконану позивачем роботу згідно Акту від 31.08.2013 року здачі-приймання виконаних робіт і зобов'язався виплатити за роботу 1 935 гривень ( в Акті, у графі сума на руки, значиться 1 601 гривня 99 копійок ), але оплату проведено не було.
Вказані кошти позивач отримав 09 вересня 2014 року, на виконання судового наказу. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на положення ст. 117 КЗпП України та наводить відповідний розрахунок.
Представник позивача ОСОБА_2 підтримав заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги та висловився про необхідність їх задоволення, оскільки хоча позивач і виконував роботу на підставі Договору підряду, але « в дійсності мали місце трудові відносини» і позивач «вважав, що він є постійним працівником». Тому, на переконання представника позивача, повинні бути застосовані положення ст.117 КЗпП України. Також зазначив, що будь-якого запису про прийом позивача на робот, відповідачем у трудовій книжці позивача зроблено не було, трудова книжка постійно знаходилася у позивача. Договір підряду позивач підписував з власної волі, без будь-якого стороннього пливу, хоча і не розумів справжнього значення та наслідків укладення вказаної цивільно-правової угоди.
Представник відповідача Кропот В.М. позов не визнав, посилаючись на безпідставність заявлених позовних вимог.
Вислухавши представників сторін та дослідивши докази по справі у їх сукупності суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав:
згідно з положеннями ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ч.3 ст.27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Згідно з вимогами ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести, а згідно припису ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
По справі встановлено, що 01 серпня 2013 року між сторонами укладено Договір підряду ( у подальшому тексті цього рішення - Договір), відповідно до якого:
підрядник (позивач у справі) зобов'язався за завданням Замовника ( відповідача у справі) особисто виконувати обумовлену договором роботу в строк до 31 серпня 2013 року ( п.2.1 Договору),
а Замовник зобов'язався прийняти від Підрядника роботу, якщо вона відповідає умовам Договору і оплатити її в розмірі і в строк, передбачені Договором ( п.2.3 Договору).
Відповідно до п.3.1 Договору за виконання передбачених Договором робіт Замовник виплачує Підряднику 50 % винагороди строком до 23 числа поточного місяця, а решта винагороди, загальний розмір якої узгоджується сторонами і становить 1 935 гривень 00 копійок ( без врахування податку) і підлягає оплаті протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами Акту виконаних робіт.
Отже, судом встановлено, що позивачем певні роботи було виконано на підставі та умовах цивільно-правової угоди. Позивача не було прийнято на роботу, трудова книжка позивача постійно перебувала у його володінні, ніяких записів щодо можливого перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем - зроблено не було. Вказане беззастережно свідчить про безпідставність посилання позивача на положення ст. 117 КЗпП України.
Посилання представника позивача на наявність судового наказу про стягнення певних коштів суд не вважає підставою для задоволення позову, оскільки навіть представник позивача пояснив, що при видачі судового наказу в якості «нарахованої але не виплаченої заробітної плати» було враховано, із подальшим зазначенням у наказі, частину передбаченої за виконання передбачених Договором робіт винагороди.
Отже, за вказаних позивачем на обґрунтування заявлених позовних вимог обставин судом не встановлено порушення прав свобод та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту - що свідчить про відсутність правових підстав для ухвалення судового рішення про задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.9,47, 117. 233,238 КЗпП України, ст.ст.10,27,60 213-215, 255 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (по день фактичного розрахунку) - ВІДМОВИТИ, у зв'язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя: М.І. Наполов