Справа № 729/953/16-ц
2/729/501/16 р.
02 вересня 2016 р. суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області Булига Н. О. розглянула матеріали за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним, -
Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати договір купівлі-продажу будинку, що по вул.Набережній,60 с.Петрівка Бобровицького району та земельних ділянок дійсним, посилаючись на те, що даний будинок та земельні ділянки вона придбала у ОСОБА_3 у 2014 році, але договір купівлі-продажу сторони нотаріально не посвідчили, а ОСОБА_3 помер у 2016 році.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі було встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, а саме позивач не зазначила доказів, що підтверджують кожну обставину, а саме доказів того, що було укладено договір купівлі-продажу будинку та земельних ділянок, оскільки розписка від 27.07.2014 року не може вважатися укладеним договором купівлі - продажу будинку і земельних ділянок, так як не містить необхідних істотних умов договору, як то: найменування сторін (продавця та покупця), адреси розташування об»єктів купівлі - продажу та ін. З тексту розписки не вбачається, що позивач купила у ОСОБА_3 земельні ділянки, про які зазначено в позові. Посилаючись на частину 2 статті 220 ЦК України, позивач не зазначає доказів того, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору .
Статтею 640 ЦК України визначено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Відповідно до ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Проте, як вбачається з матеріалів справи, у порушення приписів Закону, договір купівлі-продажу взагалі не є укладеним. Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. За змістом ч. 2 ст. 220 ЦК України, суд може визнати дійсним нікчемний договір, а не договір, який не є укладеним. Саме на це звернув увагу Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови від 6 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Крім того, обраний позивачем спосіб захисту його цивільних прав не відповідає можливим способам захисту визначеним ст.16 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.1 ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 120, 121 ЦПК України, -
Позовну заяву - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків - 3 (три) дні з дня отримання копії ухвали та роз'яснити, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала не оскаржується.
Суддя