ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/19751/14 30.08.16 р.
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія "1+1"
про перегляд рішення за нововиявленими обставинами господарського суду міста
Києва від 21.01.2015 р.
у справі № 910/19751/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий канал"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанії "Студія "1+1"
2) Іноземного товариства " 1+1 Продакшн"
про порушення майнових авторських прав та стягнення компенсації
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Мороз К.А. за довіреністю № 01-Ю/2016 від 17.01.2016 р.;
Венецька О.О. за довіреністю № 16-Ю/2016 від 16.08.2016 р.;
від відповідача-1: Варічева Л.С. за довіреністю № б/н від 18.08.2016 р.;
Левченко О.В. за довіреністю № б/н від 02.03.2015 р.;
від відповідача-2: Варічева Л.С. за довіреністю № б/н від 06.02.2013 р.;
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. у справі № 910/19751/14, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2015 р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий канал" задоволено частково.
Вказаним рішенням зобов'язано Телерадіокомпанію "Студія "1+1" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Іноземне товариство "1+1 Продакшин" припинити дії щодо порушення майнових авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КАНАЛ" на літературний твір - "Типовой сценарий телевизионной передачи "Ревизор" та на Передачу шляхом їх використання способом переробки для створення будь-яких аналогічних творів, в тому числі телепередачі "Інспектор Фреймут"; заборонено опублікування телевізійної передачі "Інспектор Фреймут", випуск примірників відеограм, сповіщення, розповсюдження та інше використання будь-яким із способів, передбачених чинним законодавством України; зобов'язано Іноземне товариство "1+1 Продакшин" виплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Новий канал" компенсацію у розмірі 414 120,00 грн.; зобов'язано Телерадіокомпанію "Студія " 1+1" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю виплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Новий канал" компенсацію у розмірі 803 880,00 грн.; стягнуто з Іноземного товариства "1+1 Продакшин" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий канал" судовий збір у розмірі 12 180 грн. та витрати за проведення судової експертизи у розмірі 7 500 грн.; стягнуто із Телерадіокомпанії "Студія " 1+1" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Новий канал" судовий збір у розмірі 12 180 грн. та витрати за проведення судової експертизи у розмірі 7 500 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
25.11.2015 р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. у справі № 910/19751/14, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України № 910/19751/14 від 10.11.2015 р., видано відповідні накази.
28.07.2016 р. до господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія " 1+1" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Заява обґрунтована тим, що наявний у матеріалах справи акт прийому-передачі прав інтелектуальної власності на твори від автора до позивача, що датований 27.06.2012 р., насправді, підписаний набагато пізніше, ніж вказана в ньому дата, що впливає на висновки суду щодо набуття позивачем виключних майнових авторських прав. Вказана обставина має значення для правильного вирішення справи та є нововиявленою, оскільки стала відома лише 25.07.2016 р. після ознайомлення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» з матеріалами кримінального провадження № 12015100100004470 та наявного в них Висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової технічної експертизи документів № 7974/10054-10066/16-34 від 07.07.2016 р.
Ухвалою суду від 01.08.2016 р. розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 19.08.2016 р.
18.08.2016 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий канал" надійшов відзив на заяву.
Ухвалою від 19.08.2016 р. витребувано відомості про результат досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100100004470 від 18.04.2015 р.; розгляд справи відкладено на 25.08.2016 р.
29.08.2016 р. через відділ діловодства надійшло повідомлення про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100100004470 від 23.08.2016 р., за підписом слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві.
Відповідно до вказаного повідомлення, розслідування у кримінальному провадженні № 12015100100004470 від 23.08.2016 р. на даний час триває.
У судовому засіданні 30.08.2016 р. представники відповідачів у повному обсязі підтримали заяву про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. у справі № 910/19751/14.
Представник позивача проти задоволення заяви заперечив, та, зокрема, зазначив про відсутність обвинувального вироку за фактом підробки документу.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. у справі № 910/19751/14 за нововиявленими обставинами та надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий канал» (позивач) ґрунтувались на тому, що останнє являється правовласником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір телевізійну передачу із назвою «Ревізор» та літературний твір із назвою «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор» (надалі - Твори).
На підтвердження своїх прав позивач надав суду копії Договору № 1/08-1 від 01 серпня 2011 р., укладеного між ТОВ «НОВИЙ КАНАЛ» та режисером-постановником Озерянським Сергієм Олександровичем, предметом якого є надання послуг режисера-постановника при створенні телепередачі «Ревізор» та передача виключних майнових авторських прав на телепередачу «Ревізор»; Договору № 1/08-2 про передачу виключних майнових прав на твір від 01 серпня 2011 р., укладеного між сценаристом ОСОБА_1 і ТОВ «НОВИЙ КАНАЛ», предметом якого передача прав на сценарії (тексти, діалоги) телевізійної передачі «Ревізор»; Договір без номеру від 01 червня 2012 р., укладеного між ТОВ «НОВИЙ КАНАЛ» та ОСОБА_1, предметом якого є створення на замовлення ТОВ «НОВИЙ КАНАЛ» літературного твору «Типовой сценарий телепередачи «Ревизор».
Відповідно до умов вказаних Договорів автори Озерянський С.О. та ОСОБА_1 передали позивачу виключне право використовувати та дозволяти або забороняти будь-яким третім особам використання створених творів без обмеження строком територією та способами використання, в тому числі способом переробки, зміни, адаптації та інші подібні зміни творів.
Як вказував позивач, при створенні передачі «Ревізор» не використовувалась творча праця оператора-постановника. Зйомки Передачі здійснювала операторська група у складі операторів телебачення: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які на час зйомок Передачі були штатними працівниками Позивача. На підтвердження додав до позову копії наказів про прийняття на роботу. Творча праця художника-постановника не використовувалась, оскільки передача за своїм жанром є реаліті-шоу та не передбачає створення декорацій та будь-якого іншого художнього оформлення Передачі. Для Передачі не створювалось жодних музичних творів.
03 вересня 2014 року з 22 години 27 хвилин до 24 години 10 хвилин у телевізійному ефірі телеканалу « 1+1» (відповідач-1), було публічно сповіщено телевізійну передачу із назвою «Інспектор Фреймут».
Позивач зазначав, що виходячи із змісту оприлюдненої передачі «Інспектор Фреймут», вказану передачу створено шляхом незаконної (без дозволу особи, що має виключне право дозволяти та забороняти будь-яке використання твору) переробки літературного твору - «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор»» та аудіовізуального твору - передачі «Ревізор». Позивач надав із позовом перелік частин Творів, використаних при створені передачі «Інспектор Фреймут».
28 травня 2014 р., 24 червня 2014 р. та 11 вересня 2014 р. позивач звертався до відповідачів з вимогами про припинення дій, які порушують майнові права інтелектуальної власності позивача, проте такі вимоги залишились без задоволення.
При цьому, відповідачі не заперечували факт виробництва та телевізійної трансляції передачі «Інспектор Фреймут», проте проти позову заперечували з підстав того, що при створенні передачі було використано концепцію, яка є не новою у всесвітньому телебаченні - певна особа іде у певний заклад та перевіряє його роботу. Як приклади відповідачі наводили назви та опис телевізійних реаліті-шоу, які, на їх думку, створені з використанням концепції, ідентичної до концепцій передач «Ревізор» та «Інспектор Фреймут».
Статтею 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі, літературні твори та аудіовізуальні твори.
Статтею 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
У частині ст. 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що суб'єкти авторського права мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції за захистом свого авторського права.
При цьому, первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. Автором твору є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторами аудіовізуального твору є режисер-постановник; автор сценарію і (або) текстів, діалогів; автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; художник-постановник; оператор-постановник.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про авторські та суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Таким чином, визначальним у вирішенні спору про захист майнових авторських прав є дослідження фактичних обставин, що пов'язаних зі створенням твору та з передачею авторами відповідних майнових прав на твір організації, що здійснила виробництво аудіовізуального твору.
У разі, якщо твір створюється автором на підставі договору замовлення (ч. 6 ст. 33 Закону України «Про авторські та суміжні права», ст. 1112 Цивільного кодексу України), виникнення у замовника майнових прав на твір пов'язане з моментом створення автором конкретного твору та передання відповідних прав на нього.
Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд міста Києва виходів з того, що позивач являється власником виключних майнових прав на літературний твір «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор» та аудіовізуальний твір телепередачу «Ревізор», що були набуті позивачем на підставі договорів, укладених з їх авторами - режисером-постановником Озерянським С. О. та автором сценарію - ОСОБА_1 в 2011 та 2012 р. Творча праця інших авторів, як зазначає сам позивач, не використовувалась.
Зазначений висновок було зроблено на підставі наданих позивачем Договору без номеру від 01 червня 2012 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий канал» та ОСОБА_1, Акту приймання-передачі наданих послуг та прав інтелектуальної власності до Договору від 01.06.2012 р. від 27.06.2012 р., Рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 12.05.2014 р. № 2460 про реєстрацію Договору від 01 червня 2012 р.; Договору № 1/08-1 від 01.08.2011 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий канал» та режисером-постановником Озерянським С.О., Договору № 1/08-2 про передачу виключних майнових прав на твір від 01.08.2011 р., укладеного між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий канал», Акту приймання-передачі від 30.12.2011 р. до Договору № 1/08-2 (про передачу сценаріїв для 19 окремих випусків телевізійної передачі «Ревізор»).
У якості належного доказу по справі судом також було прийнято Висновок експерта №1001 за результатами проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі № 910/19751/14, складений 17.12.2014 р. експертом Науково дослідного інституту інтелектуальної власності НАПН України Петренком С.А., яким зроблено висновок про те, що передача «Інспектор Фреймут» є такою, що створена із використанням характерних та охоронюваних авторським правом елементів творів, що належать позивачу на підставі договорів з авторами.
Так, із вказаного висновку експерта вбачається, що літературний твір «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор» та передача «Ревізор» відповідає критеріям оригінальності та новизни; при створенні телевізійної передачі із назвою «Інспектор Фреймут» були використані літературний твір «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор» та аудіовізуальний твір телевізійна передача «Ревізор», яка складається із окремих випусків не зв'язаних хронологічно, шляхом переробки кожного з них; передача «Інспектор Фреймут» не є похідним твором від Літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор», оскільки при її створенні не дотримані права авторів Літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор»; передача «Інспектор Фреймут» не є похідним твором від передачі «Ревізор», оскільки при її створенні не дотримані права авторів передачі «Ревізор»; передача «Інспектор Фреймут» є такою, що створена із використанням характерних та охоронюваних авторським правом елементів телевізійних передач "Ревізор" шляхом переробки.
На підставі викладеного вище, господарський суд міста Києва дійшов до висновку про те, що позивач набув виключних майнових прав на твори - літературний твір «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор» та передачу «Ревізор», які були незаконно використані відповідачами шляхом переробки для створення власної передачі «Інспектор Фреймут». Оскільки експертизою встановлено, що передача «Інспектор Фреймут» не є похідним твором від творів позивача, суд частково задовольнив позовні вимоги.
Відповідно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.
Пунктом 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» судам роз'яснено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких гуртуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.
Як вбачається з поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та наданих документів, слідчим відділом Шевченківського РУ ГУМВС в м. Києві здійснюється досудове розслідування по матеріалам кримінального провадження № 1201510010004470 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 192 КК України.
В межах кримінального провадження № 1201510010004470 було призначено судову технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Висновком за результатами проведення судової технічної експертизи документів № 7974/10054-10066/34 від 07.07.2016 р. встановлено, що:
- дата виконання підпису від імені Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий канал» Локотка В.В. у акті приймання-передачі наданих послуг та прав інтелектуальної власності до Договору від 01.06.2012 р., датованому 27.06.2012 р., не відповідає даті, яка зазначена у документі, а саме 27.06.2012 р.;
- Підпис від імені Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий канал» Локотка В.В. в акті приймання-передачі наданих послуг та прав інтелектуальної власності до Договору від 01.06.2012 р., датованому 27.06.2012; виконаний не у 2012 р., а імовірно не раніше серпня 2013 р. Встановити більш точно час виконання підписів у дослідженому документі не видається можливим у зв'язку з малою кількістю зразків порівняння зі штрихами паст такої ж рецептури.
Як зазначає заявник, про проведення експертизи та результати технічного дослідження документу йому стало відомо 25.07.2016 р., після ознайомлення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» з матеріалами кримінального провадження № 1201510010004470.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» зазначає, що обставини, встановлені експертом, не були відомі під час розгляду справи судом першої інстанції, який керувався наявними у справі доказами, а відтак, суд виходив з того, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий канал» майнові права на літературний твір «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор» були передані за актом 27.06.2012 р.
Проте, вказаний акт не міг бути підставою набуття позивачем в 2012 році виключних майнових прав на типовий сценарій та, відповідно, створені за ним передачі. У матеріалах справи не міститься доказів, які б вказували на іншу дату підписання цього акту до моменту звернення позивача в квітні 2014 р. до Державної служби інтелектуальної власності України для реєстрації договору від 01.06.2012 р. При цьому, в тексті самого літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор», датованого 2012 р., містяться фотокопії карти Google за 2013 рік.
Дослідивши матеріали справи, суд погоджується з доводами заявника про те, що договори №1/08-1 від 01.08.2011 р., №1/08-2 від 01.08.2011 р., самі по собі не вказують на перехід до позивача авторських прав на передачі «Ревизор».
Так, сценарій для 19 випусків передачі «Ревізор», що мав бути переданий автором ОСОБА_1 на підставі авторського договору №1/08-2 від 01.08.2011 р. за актом від 30.12.2011 р., не був предметом розгляду судом та не досліджувався експертом в межах судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі № 910/19751/14.
Крім того, в авторському договорі № 1/08-2 від 01.08.2011 р. зазначено про його укладання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий канал» Генеральним директором Локотко В.В., однак останній займає цю посаду тільки з 15.05.2012 р.
Згідно з договором №1/08-1 від 01.08.2011 р., створення за участі режисера-постановника Озерянського С.А. передач «Ревізор» та їх кількість має підтверджуватись відповідними актами приймання передачі, проте такі акти не надавались до матеріалів справи та судом не досліджувались.
Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, судом встановлено, що обставини підписання Акта приймання-передачі наданих послуг та прав інтелектуальної власності до Договору від 01.06.2012 р., не 27.06.2012 р., а імовірно не раніше серпня 2013 р., підтверджена належними та допустимими доказами, являється нововиявленою та істотною обставиною для вирішення справи, оскільки спростовує факти, які було покладено в основу рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. у справі №910/19751/14 та, як наслідок, являється підставою для скасування такого рішення.
Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України рішення, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення. У разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Правова позиція щодо наявності підстав для здійснення у разі скасування судового рішення за нововиявленими обставинами подальшого розгляду судової справи підтримана Верховним Судом України у постанові від 13.05.2015р. по справі №3-60гс15.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Переглядаючи рішення за нововиявленими обставинами, суд встановив наступне.
Зібраними у матеріалах справи доказами підтверджується, що передачі «Ревізор» створювались та виходили в ефір Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий канал» протягом 2011 - 2013 р.
Проте, у справі відсутні докази того, що позивачу належать виключні майнові права на ці передачі, як аудіовізуальні твори. При цьому, авторське право позивача на створені ним в подальшому на підставі переданого йому літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор» передачі не обмежує право інших осіб на творчу переробку створених раніше творів, враховуючи норму ст. 20 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Позивачем не доведено, що при створенні передач «Інспектор Фреймут» були використані саме ті аудіовізуальні твори, права на які йому належать.
Крім того, з наданого позивачем листування (листи № 82/14 від 28.05.2014, №135/14 від 24.06.2014) вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» не мала в наявності тексту літературного твору «Типовой сценарий передачи «Ревизор», в зв'язку з чим зверталась до позивача з проханням надати копію сценарію, за яким знімається передача «Ревізор». Проте, позивач відмовив у наданні такої копії з посиланням на ст. 21 ЗУ «Про інформацію». Отже, відповідач не міг використати цей сценарій при створенні власних передач, у зв'язку з відсутністю у нього тексту останнього.
Доводи позивача про те, що передача «Інспектор Фреймут» є похідним твором від літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор» та аудіовізуального твору - телевізійної передачі «Ревізор», не знайшли належного підтвердження з огляду на наступне.
Позивач зазначає, що він являється власником виключних майнових прав на літературний твір «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор» та аудіовізуальний твір - телепередачу «Ревізор», що були набуті позивачем на підставі договорів, укладених з їх авторами - режисером-постановником Озерянським С. О. та автором сценарію - ОСОБА_1 в 2011 та 2012 р., та передачею відповідних прав по Актах.
Проте, такі доводи спростовуються встановленням у кримінальному провадженні № 1201510010004470 факту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг та прав інтелектуальної власності до Договору від 01.06.2012 р., а імовірно не раніше серпня 2013 р.
Також, із Висновку експерта №1001 від 17.12.2014 р. вбачається, що судовим експертом встановлювались такі обставини:
- при створенні телевізійної передачі із назвою «Інспектор Фреймут» були використані літературний твір «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор» та аудіовізуальний твір телевізійна передача «Ревізор», яка складається із окремих випусків не зв'язаних хронологічно, шляхом переробки кожного з них;
- передача «Інспектор Фреймут» не є похідним твором від Літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор», оскільки при її створенні не дотримані права авторів Літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор»;
- передача «Інспектор Фреймут» не є похідним твором від передачі «Ревізор», оскільки при її створенні не дотримані права авторів передачі «Ревізор»;
- передача «Інспектор Фреймут» є такою, що створена із використанням характерних та охоронюваних авторським правом елементів телевізійних передач "Ревізор" шляхом переробки.
Проте, з Висновку №1001 від 17.12.2014 р. не вбачається, з якими саме передачами «Ревізор» (тими, що виходили в ефір з 2011 по 2013 р., або пізніше) порівнював експерт окремі передачі «Інспектор Фреймут» від 10.09.2014, 17.09.2014, 24.09.2014, 01.10.2014 р.
Вказана обставина являється істотною та впливає на вирішення спору по суті з огляду на те, що підписання Акту приймання-передачі наданих послуг та прав інтелектуальної власності до Договору від 01.06.2012 р., відбулось, імовірно не раніше серпня 2013 р.
Крім того, суд зазначає, що експерт у Висновку №1001 від 17.12.2014 р. зазначив про те, що відповідачами при створенні передач «Інспектор Фреймут» не дотримані права авторів Літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор» та авторів передачі «Ревізор», а також про те, що передача «Інспектор Фреймут» є такою, що створена із використанням характерних та охоронюваних авторським правом елементів телевізійних передач «Ревізор» , хоча такого питання перед експертом не ставилось взагалі.
У той же час, питання, чи є елементи творів позивача такими, що підпадають під охорону авторським правом, є правовим питанням, вирішення якого відноситься до компетенції суду.
З урахуванням викладеного та того, що експертом у Висновку №1001 від 17.12.2014 р. не враховувались обставини підписання Акту приймання-передачі наданих послуг та прав інтелектуальної власності до Договору від 01.06.2012 р., не раніше серпня 2013 р., суд не може також визнати належним доказом наявний у справі висновок експерта № 1001 від 17.12.2014 р.
Статтею 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Враховуючи вищевикладене, твердження позивача про порушення його майнових авторських прав з боку відповідачів, являються недоведеними належними і допустимими доказами, що виключає можливість задоволення даного позову, враховуючи норми ст. ст. 51, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.
При вирішенні цього питання необхідно врахувати ч.3 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», згідно якої захисту авторським правом підлягає форма вираження конкретного твору або його частини, а не ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.
Законом України «Про телебачення та радіомовлення» визначено, що програма (телерадіопрограма) - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється за певною сіткою мовлення.
Аудіовізуальним твором є частина телерадіопрограми, яка є об'єктом авторського права, має певну тривалість, авторську назву і власну концепцію, складається з епізодів або цілісних авторських творів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи звуковими засобами та яка є результатом спільної діяльності авторів, виконавців та виробників. Такою змістовно завершеною частиною програми (телерадіопрограми) є передача (телерадіопередача), яка має відповідний обсяг трансляції та може бути використана незалежно від інших частин програми.
Вказані у Висновку експерта Петренка С.А. №1001 від 17.12.2014 р. елементи, які являються спільними для передач позивача і відповідачів, являються не формою вираження аудіовізуального твору, а частиною концепції, за якою окремі передачі «Ревізор» об'єднані в програму, та яка описана у літературному творі «Типовой сценарій передачі «Ревізор». Такі елементи авторським правом не охороняються.
У матеріалах справи також наявний Висновок судового експерта Величко Л.О. № 7344\15-53 від 15.06.2015, складений за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, яким також спростовуються висновки експерта Петренка С.А.
Статтею 431 Цивільного кодексу України встановлено, що порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, договором .
Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
Враховуючи обставини недоведення позивачем вимог щодо порушення відповідачами його прав інтелектуальної власності, також не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення компенсації за таке порушення.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України, за результатами перегляду судового рішення приймаються: рішення - у разі зміни або скасування рішення: постанова - у разі зміни або скасування постанови; ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, непідтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий канал».
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. у справі № 910/19751/14.
2. Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. у справі № 910/19751/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий канал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанії «Студія «1+1» та Іноземного товариства « 1+1 Продакшн» про порушення майнових авторських прав та стягнення компенсації.
3. Прийняти нове рішення у справі № 910/19751/14, яким у відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий канал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанії «Студія « 1+1» та Іноземного товариства « 1+1 Продакшн» про порушення майнових авторських прав та стягнення компенсації.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий канал» (01054, м. Київ, вул. Тургенівська, 25; код ЄДРПОУ 23530545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанії «Студія « 1+1» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе 23, код ЄДРПОУ 23729809) 32 859 (тридцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп. судового збору.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 02.09.2016 р.
Суддя Н.І. Зеленіна