31 серпня 2016 року Справа № 904/4392/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідач), Сибіги О.М., Божок В.С.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області
на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду
від06.06.2016
у справі№904/4392/15
Господарського судуДніпропетровської області
за позовомДніпропетровської місцевої прокуратури №4 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
третя особаДержавне підприємство "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"
простягнення суми,
Касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області не може бути прийнята до розгляду з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст.1113 цього кодексу касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, до неї не додано доказів сплати судового збору, проте Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області просить звільнити його від сплати судового збору посилаючись на відсутність коштів на рахунку для сплати такого збору.
Відповідно до положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (ч.1). Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2).
Отже, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору суд має оцінювати обставини, пов'язані з таким звільненням.
При цьому слід зазначити, що Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 №484-VIII на Кабінет Міністрів України було покладено обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
У клопотанні про звільнення від сплати судового збору зазначено про залишок коштів, який не достатньо для сплати судового збору із касаційної скарги у даній справі, отже фінансування таких видатків мало місце.
Разом з тим, з викладеного вбачається, що використання зазначених коштів на відповідні витрати віднесено на розсуд Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, а процесуальне законодавство, зокрема стаття 49 Господарського процесуального кодексу України, передбачає компенсацію сплаченого судового збору особі у разі задоволення позову, скарги.
Відтак, як вбачається із викладеного, наявність у заявника коштів на відповідні цілі може залежати не лише від об'єктивних чинників як то належне фінансування, а також належне виконання приписів чинного законодавства щодо забезпечення компетентним органом відповідного фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, а і від суб'єктивних, які можуть включати використання усіх передбачених процесуальним законом можливостей звернення у суд із позовами чи скаргами як самоціль, без врахування виваженості підходу такого звернення, тобто врахування правової доцільності такого звернення у суд, що не стосується даної конкретної справи.
Таким чином у разі належного правового регулювання, а відтак і об'єктивного звернення у суди із позовами чи скаргами, законодавцем забезпечується можливість компенсації сплаченого судового збору особі у разі задоволення позову, скарги, а відтак і можливість подальшого використання таких коштів у майбутніх зверненнях у суд.
Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, згідно із статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а статтею 129 Конституції однією із основних засад судочинства закріплено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже враховуючи наведені вище приписи Основного Закону України щодо забезпечення правового порядку в Україні, виходячи із рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, враховуючи, що усі гілки державної влади мають здійснювати свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, невиконання Кабінетом Міністрів України вказаних приписів законодавства щодо забезпечення відповідного фінансування державних органів, які позбавлено пільг щодо сплати судового збору, не може бути правовою підставою для звільнення або відстрочення сплати судового збору.
Таким чином наведені у клопотанні обставини не є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Разом з тим, відповідно до положень частини 3-ї ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, заявник не позбавлений права повторно звернутись із касаційною скаргою.
Враховуючи викладене та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, а касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/4392/15, повернути особі, що її подала.
Головуючий суддя Г.М. Мачульський
Судді О.М. Сибіга
В.С. Божок