"30" серпня 2016 р.Справа № 915/667/16
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Лисенко В.А.
Суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.
Секретар судового засідання: Кіртока Л.В.
За участю повноважних представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 27 від 17.03.16р.;
від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 43 від 22.04.16р.;
Розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року
по справі № 915/667/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІФАРБ»
до Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про стягнення 484 775, 00 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІФАРБ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» заборгованості за Договором № 2011-03/25 від 13.10.2011 в розмірі 484 775, 00 грн. та судових витрат.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2016 року по справі № 915/ 667/16 (суддя Семенчук Н.О.) позов задоволено.
Стягнуто з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІФАРБ» 484 775, 00 грн., 7 271, 63 грн. - судового збору та 22 500,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору поставки щодо сплати грошових коштів за отриманий товар.
Не погоджуючись з рішенням суду, Дочірне підприємство «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось із апеляційною скаргою, в який посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати судове рішення та відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що місцевий господарський суд ухвалив рішення за відсутності належних та допустимих доказів здійснення позивачем поставки товарне - матеріальних цінностей. Довіреності, які є в матеріалах справи не відповідають всім обов'язковим вимогам, яким повинні відповідати первинні документи, зокрема виписані невстановленими особами, не містять посилання на основний договір. Так само відсутні посилання на договір і в наданих позивачем копіях видаткових накладних. Сторона звертає увагу на те, що умовами договору передбачено подання заявок покупцем, але жодної заявки в підтвердження замовлення відповідачем товару не надано. Первинні документи складені в порушення норм діючого законодавства.
Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судовою колегією встановлено, що 13 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІФАРБ» (далі - постачальник) та Дочірнім підприємством «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - покупець) було укладено договір № 2011-03/25 (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві лако - фарбові матеріали; склокульки для дорожньої фарби, узгодженими партіями, а покупець зобов'язується його оплатити та прийняти в кількості відповідно поданим заявкам, які погоджені з постачальником. Кількість лако - фарбових матеріалів, склокульок для дорожньої фарби, для постачання за цим договором визначається відповідно до заявок покупця (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 3.5 Договору, датою поставки товару вважається дата отримання цього товару покупцем, та одночасного надання постачальником покупцю документів вказаних в п. 5.2 цього Договору.
У відповідності до п. 4.3 Договору, покупець здійснює оплату товару відповідно виставленого рахунку з відтермінуванням платежів протягом 30-ти робочих днів після отримання товару та виконання п. 5.2 Договору. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок - фактура від постачальника. При затримці виконання п. 5.2 Договору, відлік строку оплати за товар розпочинається з дати отримання відповідних документів.
Пунктом 5.2 Договору встановлено, що постачальник зобов'язаний надати покупцеві такі документи на товар, що постачається:
- рахунок - фактуру;
- видаткову накладну;
- податкову накладну;
- товарно - транспортну накладну (за потреби).
Відповідно до п. 8.4 Договору, цей договір набирає чинності та вступає в силу з дати його укладання і підписання сторонами та діє до повного виконання всіх зобов'язань, що випливають з цього договору.
Згідно п. 8.7 Договору, зміни, які можуть бути внесені у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у цьому Договорі або чинному в Україні законодавстві.
Так, до Договору № 2011-03/25 від 13.10.2011 між сторонами укладались Додаткові угоди, а саме: Додаткова угода № 1 від 28.05.2012 року; Додаткова угода № б/н від 29.04.2013 року; Додаткова угода № 2 від 31.05.2013 року; Додаткова угода № 3 від 27.05.2014 року; Додаткова угода № 4 від 27.05.2014 року; Додаткова угода № 5 від 13.10.2014 року.
Позивач на виконання договірних зобов'язань та на підставі:
- специфікації № 1 від 30.05.2014р., здійснив поставку фарби для дорожньої розмітки та мікрокульок скляних на загальну суму 503 500, 00 грн., що підтверджується - видатковою накладною № РБ-0000147 від 02.06.2014 на суму 435 600, 00 грн. (а. с. 26); - видатковою накладною № РБ-0000148 від 02.06.2014р. на суму 25 900, 00 грн. (а.с.26); - видатковою накладною № РБ-0000149 від 02.06.2014р. на суму 42 000, 00 грн.(а.с.27), довіреністю на отримання товару № 067 від 30.05.2014р., товаро - транспортною накладною № 0000147 від 02.06.2014 (а.с. 25). У даній специфікації передбачена компенсація за послуги автотранспорту в розмірі 4 800, 00 грн.;
- специфікації № 2 від 20.08.2014р. здійснив поставку фарби для дорожньої розмітки та мікрокульок скляних на загальну суму 36 405,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РБ-0000253 від 22.08.2014р. на суму 31 680, 00 грн. (а.с.29); - видатковою накладною № РБ-0000254 від 22.08.2014р. на суму 4 725, 00 грн. (а.с.29); довіреністю на отримання товару № 099 від 14.08.2014р. (а.с. 30), товаро - транспортною накладною № 0000253 від 22.08.2014р. (а.с. 31).
- специфікації № 3 від 13.10.2014р. здійснив поставку фарби для дорожньої розмітки та мікрокульок скляних на загальну суму 257 670, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РБ-0000345 від 14.10.2014р. на суму 224 070, 00 грн. (а.с.34); - видатковою накладною № РБ-0000346 від 14.10.2014р. на суму 33 600, 00 грн. (а.с. 34), товаро - транспортною накладною № 0000343 від 14.10.2014 (а.с. 33), довіреністю № 115 від 10.10.2014р. (а.с. 35). У даній специфікації передбачена компенсація за послуги автотранспорту в розмірі 2 400, 00 грн.
Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на видаткових накладних, товарно - транспортних накладних та скріплено печаткою підприємства.
Позивачем для оплати поставленої відповідачеві продукції були виставлені:
- рахунок - фактури № С-00000124 від 27.05.2014р. (а.с. 46);
- рахунок - фактури № С-00000227 від 22.08.2014р. (а.с. 47);
- рахунок - фактури № С-00000285 від 10.10.2014р. (а.с. 48);
Також, позивачем для оплати компенсації за послуги автотранспорту були виставлені:
- рахунок - фактури № С-00000127 від 02.06.2014р. (а.с. 45);
- рахунок - фактури № С-00000297 від 14.10.2014р. (а.с. 49);
Сторони здійснили звірку взаєморозрахунків, за результатами якої складено акт звірки станом на 31.12.2014 року, згідно якого відповідач підтвердив заборгованість в розмірі 604 775, 00 грн. (а.с. 37).
З метою отримання грошових коштів за поставлений по Договору товар та оплати компенсації за послугу автотранспорту позивач направив на адресу відповідача претензію № 103 від 15.07.2015 (а.с. 38-40), лист - вимогу № 9 від 15.02.2016р. (а.с. 42) з вимогою погасити заборгованість. Відповіді на вказані вимоги відповідач не надав та не здійснив погашення заборгованості у повному обсязі .
Встановлено, що відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, перерахувавши 320 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 36).
Таким чином розмір заборгованості відповідача за поставлений по Договору товар та надані транспортні послуги становить 484 775, 00 грн. (804 775,00 грн. - 320 000, 00 грн.).
У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно вимог ст. 712 ЦК України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Враховуючи викладене судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 484 775,00 грн. грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Договору та Закону і підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, господарський суд обґрунтовано врахував, що розмір відшкодування названих витрат на сплату послуг адвоката не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. З огляду на обставини конкретної справи, суд дійшов правильного висновку, що розумні судові витрати на сплату послуг адвоката у цій справі не повинні перевищувати 11 250,00 грн.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права не приймаються до уваги як безпідставні.
Обґрунтованість позовних вимог підтверджується частковим виконанням договору з боку відповідача, а саме сплатою за отриманий товар у сумі 320 000, 00 грн., що є доказом реального характеру взаємовідносин сторін. Доводи про недоліки у довіреностях не приймаються ж до уваги, оскільки ці документи видані та оформлені саме відповідачем і стосуються недоліків ведення документообігу відповідача і не впливають на достовірність проведення господарських операцій. Доводи про підписи на цих документах невідомими особами не підтверджені належним чином. У податкових накладних зазначений номер договору № 2011-03/25 від 13.10.2011 року, що нівелює доводи апелянта про не відображення номеру договору в довіреностях та видаткових накладних. Твердження апелянта про відсутність заявок не приймаються до уваги, оскільки не спростовують факту поставки та його часткову оплату. Нормативні документи, на які посилається апелянт,- ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положення «Про документально забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджених Наказом міністра фінансів України № 88 від 24.05.95р. регулюють ведення записів у бухгалтерському обліку, а не умови передачу товару.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його зміни чи скасування, відсутні.
У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 п. 1, 105 ГПК України, судова колегія -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року по справі № 915/667/ 16 - залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови підписано 05.09.2016р.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Суддя Н.В. Ліпчанська
Суддя А.І. Ярош