"30" серпня 2016 р.Справа № 915/2185/14
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Лисенко В.А.
Суддів: Головея В.М., Ярош А.І.
(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 581 від 15.08.2016р.)
Секретар судового засідання: Кіртока Л.В.
За участю повноважних представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 09-4-2-22/129 від 23.11.15р.;
Інші представники учасників процесу в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 03 березня 2015 року в порядку ст. 80 ГПК України
по справі № 915/2185/14
за позовом Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»
до відповідачів:
1). Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»
2). Компанії «ОСОБА_2 Файненс» (B.V. Damen Finans)
3). Компанії «Бельмонт Індастріз Інк.» (BELMONT INDUSTRIES INC.)
про визнання договору недійсним
У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»; Компанії «ОСОБА_2 Файненс» (B.V. Damen Finans); Компанії «Бельмонт Індастріз Інк.» (BELMONT INDUSTRIES INC.) про визнання недійсним договору строкової кредитної лінії № 4 укладеного 08.08.2005р. між Компанією «ОСОБА_2 Файненс» (B.V. Damen Finans) та Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_3 Океан» (найменування Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» на дату укладення оскаржуваного договору).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2015р. (суддя Давченко Т.М.) провадження у справі 915/2185/14 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з непідвідомчістю спору господарським судам України.
Ухвала мотивована тим, що у п. 7.3. договору сторонами передбачено, що даний договір регулюється та тлумачиться відповідно до права Нідерландів та погоджено, що спір між сторонами у справі вирішується арбітражем у м. Амстердам, внаслідок чого спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, у зв'язку з чим провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області та направити справу до суду першої інстанції для розгляду спору по суті.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на те, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі та будь-якого обмеження права звернення до господарського суду не допускається, а тому звернення до третейського суду є правом позивача, а не його обов'язком, внаслідок чого оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «МСЗ «Океан» просить ухвалу місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан», Компанії «ОСОБА_2 Файненс» (B.V. Damen Finans) та Компанії «Бельмонт Індастріз Інк.» (BELMONT INDUSTRIES INC.) в судове засідання призначене на 30 серпня 2016 року не з'явились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників не направили.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки повноважних представників суду не відомі.
Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності зазначених представників сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2005р. між Компанією «ОСОБА_2 Файненс» (B.V. Damen Finans) та Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_3 Океан» (найменування Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» на дату укладення оскаржуваного договору) укладено договір строкової кредитної лінії № 4.
При цьому, у п.7.3 сторони договору встановили, що даний договір регулюється та тлумачиться відповідно до права Нідерландів.
Відповідно до п. 7.8 договору, сторони передбачили, що будь які та всі спори між сторонами цього договору, щодо яких вони не можуть досягнути домовленості, як це визначено у п. 7.8 (а), остаточно врегульовуються шляхом арбітражу відповідно до арбітражного регламенту Комісії ООН з права міжнародної торгівлі, що є чинним на відповідний час. Кожна із сторін погоджується на арбітраж у м. Амстердам, Нідерланди, за участю трьох арбітрів відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ; при цьому Голова Міжнародної Торговельної палати, що знаходиться у Парижі, виступає органом, що робить відповідні призначення. Арбітражне провадження ведеться англійською мовою, і процесуальні аспекти, крім тих, які регулюються Арбітражним регламентом ЮНСІТРАЛ, регулюються правом Нідерландів.
Так, враховуючи вищевикладене, сторони уклали договір з арбітражним застереженням.
Статтею 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачено право фізичних або юридичних осіб на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключено судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Згідно із ст. 2 Закону України «Про третейські суди», третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції, у відповідності до ст. 125 Конституції України.
Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абз. 7 ст. 2, ст. 3 Закону України «Про третейські суди», є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права на захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин, передбаченого ст. 55 Конституції України.
Частиною 1 ст. 12 ГПК України передбачений вичерпний перелік спорів, підвідомчих господарським судам України. Згідно із ч. 2 ст. 12 ГПК України, підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених п. 4 ч. 1 даної статті, та інших спорів, передбачених законом.
Таким чином, судова колегія зазначає, що діючим процесуальним законодавством не передбачено обмежень юрисдикції господарського суду у зв'язку з наявністю між сторонами третейської угоди.
Звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає спосіб захисту порушених або оспорюваних інтересів.
Отже, третейська угода є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність жодним чином не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, та в свою чергу не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.
Статтею 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону, якою визначено випадки виключної підсудності у справах з іноземним елементом.
Пунктом 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 року № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражною є угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні, яка укладається у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Наявність такої угоди унеможливлює вирішення спору у господарському суді, оскільки сторони домовилися про вирішення спору іншим органом.
Водночас, Україна є учасником Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958) з 29.12.1958 року, та відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, а у випадку якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановленні інші правила, ніж ті, що передбаченні законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Таким чином, передумовою розгляду справи господарським судом при наявності арбітражної угоди є її недійсність, втрата чинності або ж неможливість виконання вказаної угоди, що відповідно повинно бути предметом судового розгляду та обґрунтовано рішенням суду.
Встановлення факту недійсності арбітражної угоди, втрати чинності або неможливості виконання можливе лише за результатами судового засідання, а тому суди повинні приймати до провадження справи, у яких є арбітражна угода (а не відмовляти у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України) і після вирішення зазначених питань вирішувати питання щодо можливості припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, господарським судам слід враховувати, що звернення до арбітражу - це право, а не обов'язок сторони (стаття 12 ГПК), яке реалізовується у встановленому порядку (стаття 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»), а підсудність суду справи з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Отже, якщо клопотання про припинення провадження по справі було зроблено стороною до подання суду своєї першої заяви щодо суті спору, то таке провадження підлягає припиненню.
В матеріалах справи відсутні докази того, що будь-яка із сторін у справі відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та ст. 124 Конституції України зверталась до місцевого суду із заявою щодо передачі спору на вирішення арбітражу у м. Амстердам та з клопотанням про припинення провадження по справі.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що даний спір про визнання недійсним договору строкової кредитної лінії № 4 від 08.08.2005р. укладений між Компанією «ОСОБА_2 Файненс» (B.V. Damen Finans) ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» підлягає розгляду у господарських судах України.
При цьому, апеляційний господарський суд зауважує, що спірний договір укладено між відповідачем 1 та 2 по даній справі та ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», яке є позивачем по даній справі, не є стороною спірної третейської угоди.
Таким чином, припинення провадження у справі на підставі того, що даний спір повинен розглядатись тільки третейським судом, не відповідає приписам Конституції України та порушує право позивача на судовий захист своїх прав та законних інтересів.
Аналогічна правова практика викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2014 року по справі № 908/1009/14.
За таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, направлення справи на розгляд до Господарського суду Миколаївської області та задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот».
При цьому, в ході розгляду апеляційної скарги, ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» звернулося до суду з клопотанням про заміну позивача його правонаступником, однак судовою колегією відхилене зазначене клопотання, оскільки оскаржувана ухвала прийнята за участю ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», а при скасуванні ухвали, це не позбавляє позивача права заявити таке клопотання в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п. 2, 104 п.4, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 03 березня 2015 року по справі № 915/2185/14 про припинення провадження у справі - скасувати.
Справу 915/2185/14 направити на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови підписано 05.09.2016р.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Суддя В.М. Головей
Суддя А.І. Ярош