Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" серпня 2016 р.Справа № 922/2678/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши справу
за позовом Управління поліції охорони в Харківської області, м. Харків
до Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", м. Харків
простягнення коштів
за участю представників сторін:
від позивача: - ОСОБА_1 (дов. № 48/9-17/кс від 12.11.2015 року);
від відповідача: не з'явився.
Управління поліції в Харківській області (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 3 188,71 грн. з яких: 2 887,01 грн. - сума основного боргу, 277,67 грн. - пеня, 24,03 грн. - 3 % річних та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем зобов'язань за договору № 304-22007 від 01.08.2009 року про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за станом засобів сигналізації, що встановлені на об'єктах, з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу «Тривога» та їх технічне обслуговування в частині розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою суду від 12.08.2016 року порушено провадження у справі розгляд справи призначено на 29.08.2016 року.
22.08.2016 року позивач через канцелярію суду надав заяву про долучення документів до матеріалів справи.
26.08.2016 року відповідач через канцелярію суду надав клопотання (електронна пошта) вх. № 1717 у якому просить суд відкласти розгляд справи.
29.08.2016 року позивач через канцелярію суду надав клопотання про долучення копії довіреності на представника до матеріалів справи.
Уповноважений представник відповідача, у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином про що свідчить поштове повідомлення яке долучено до матеріалів справи.
Щодо клопотання (електронна пошта) вх. № 1717 відповідача, яке надійшло до суду через офіційну електронну адресу (inbox@hr.arbitr.gov.ua.), суд не розглядає його та долучає до матеріалів справи, оскільки вказане клопотання не скріплено електронним цифровим підписом, тоді, як відповідно до вимог Закону України "Про електронний цифровий підпис", усі процесуальні документи, які надсилаються до суду електронною поштою повинні бути скріплені електронним цифровим підписом.
Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із урахуванням наданих пояснень підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Згідно із частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.
При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.
Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі № 922/2678/16 свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 29.08.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Як зазначає позивач, 01.08.2009 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в харківській області (далі-виконавець продавець) та Державним підприємством "Харківський завод шампанських вин" (далі-відповідач, замовник) укладено договір № 304-22007 від 01.08.2009 року про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за станом засобів сигналізації, що встановлені на об'єктах, з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу «Тривога» та їх технічне обслуговування (т. 1. а.с. 8-9).
Цей договір укладається строком на 12 місяців, що діє з 01.08.2009 року і укладається до 01.08.2010 року. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, дія цього договору вважається продовженою за згодою обох сторін на кожний наступний рік (пункт 11.1. договору).
Відповідно до пункту 2.1. за цим договором виконавець здійснює в інтересах замовника:
2.1.1. Спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на об'єктах замовника, перелік та адреси яких зазначені у дислокації (додаток № 1 до договору). Що є невід'ємною частиною цього договору.
2.1.2. У разі надходження ПЦО сигналу про спрацювання сигналізації об'єкта, забезпечує реагування груп затримання ДСО для встановлення причин його надходження.
2.1.3. виконавець надає послуги за даним договором з моменту здачі сигналізації, що встановлена на об'єкті під спостереження і до моменту знаття її з-під спостереження в межах часу, визначеного дислокацією.
Ціна охоронних послуг за цим договором визначається сторонами в розрахунку (додаток 2 до договору) та узгоджується протоколом узгодження ціни (додаток 3 до договору), які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.2. договору, сторони узгодили. Що вартість охоронних послуг по договору на кожен окремий місяць розраховується сторонами на підставі дислокації, розрахунку та протоколу узгодження договірної ціни (додатки № 1,2,3 до договору) відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартість. Оплата за послуги виконавця здійснюється замовником на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця до 15 числа поточного місяця. Датою оплати вважається дата зарахування коштів замовника на банківський рахунок виконавця.
Згідно пункту 6.2.1. у разі несвоєчасного виконання (неповної) оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який нараховується пеня) від суми простроченої оплати за кожен день прострочення платежів.
30.11.2015 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області та Управлінням поліції охорони в Харківській області (далі-позивач, виконавець) та Державним підприємством «Харківський завод шампанський вин» підписано угоду про заміну сторони в договору № 304-22007 від 01.08.2009 року.
Згідно пункту 1 угоди, сторони досягли домовленості, про те, що з 01.12.2015 року усі права та обов'язки за договором переходять від Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області до Управлінням поліції охорони в Харківській області (далі-позивач, виконавець) (т. 1, а.с. 17).
На виконання умов договору позивач виконав роботи/послуги по охоронні об'єкту, що підтверджується Актами прийому-здачі виконаних/наданих робіт/послуг (а.с. 18-19), саме:
- № 304-006466 від 30.04.2016 року за квітень 2016 року на суму 1 411, 42 грн.;
- № 304-008204 від 31.05.2016 року за травень 2016 року на суму 1 514, 65 грн.
Однак відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору, зобов'язання щодо вчасної оплати наданих послуг не виконав. Що стало причиною звернення із позовом до суду.
Судом досліджено матеріали справи № 922/2678/16 та комп'ютерну програму "Діловодство спеціалізованого суду" та встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2011 року порушено провадження у справі № 5023/2756/11 про банкрутство відносно відповідача - Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" . Вищезазначену ухвалу судом долучено до матеріалів справи № 922/2678/16.
Відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 15.04.2011 року у справі № 5023/2756/11 відносно відповідача - Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", застосовано процедуру мораторію.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частиною 2 пунктом 1 статті 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема, із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статті 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За своєю правовою природою договір, на підставі якого заявлений позов, є договором про надання послуг.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, враховуючи те, що Державне підприємство "Харківський завод шампанських вин" в порушення умов договору, не здійснив повної оплати за надані послуги, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг за договором № 304-22007 від 01.08.2009 року про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за станом засобів сигналізації, що встановлені на об'єктах, з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу «Тривога» та їх технічне обслуговування за період з квітня 2016 року по травень 2016 року року у розмірі 2 887,01 грн.
Оскільки вищевказана заборгованість відповідача виникла після порушення провадження у справі про банкрутство та пред'явлена вимога позивача після прийняття господарським судом ухвали про визнання боржника банкрутом та ухвали про санацію боржника. То до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
За таких підстав, враховуючи, що у відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення із відповідача заборгованості за договором № 304-22007 від 01.08.2009 року про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за станом засобів сигналізації, що встановлені на об'єктах, з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу «Тривога» та їх технічне обслуговування за період з квітня 2016 року по травень 2016 року року у розмірі 2 887,01 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Крім основної суми заборгованості, позивачем заявлено до стягнення із відповідача: 277,67 грн. - пені та 24,03 грн. - 3 % річних за кожним актом у відповідності до розрахунку, що наявний у матеріалах справи (т. 1 а.с. 22-23).
Щодо вимог про стягнення із відповідача заявлених позивачем 277,67 - пені, суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, відносно відповідача - Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" 15.04.2011 року порушено справу про банкрутство та застосовано процедуру мораторію (справа № 5023/2756/11). З моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Протягом дії мораторію: - заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; - заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня).
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено термін, що поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Згідно частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції станом на момент порушення провадження у справі №5023/2756/11 про банкрутство відповідача) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
Оскільки, станом на момент розгляду справи № 922/2678/16 дію мораторію, введеного ухвалою суду від 15.04.2011 року у справі № 5023/2756/11, не припинено, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення із відповідача: 277,67 грн. пені у відповідності до розрахунку, що наявний в матеріалах справи (т. 1 а.с. 22).
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного суду України 01.10.2013 року у справі № 28/5005/3240/2012/2012, від 12.03.2013 року у справі № 29/5005/16170/2011, та постановах Вищого господарського суду України від 13.05.2015 року у справі № 908/63/15-г, від 19.03.2015 року у справі № 922/4354/14.
Щодо нарахованих позивачем 24,03 грн. - 3 % річних суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, відповідні нарахування можуть бути здійснені за будь-який період прострочення грошового зобов'язання.
Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Таким чином, нараховані 3 проценти річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.11.2010 у справі №4/720.
Отже 3% річних не є санкціями в розумінні частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції станом на момент порушення провадження у справі №5023/2756/11 про банкрутство відповідача). Тому дія мораторію не розповсюджується на стягнення 3% річних.
Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу 3 процентів річних у розмірі 24,03 грн. за період:
- за зобов'язання квітня 2016 року на суму боргу 1 372, 36 грн. (із урахуванням часткових оплат) період з 16.04.2016 року по 10.08.2016 року нараховано 13, 20 грн.;
- за зобов'язання травня 2016 року на суму боргу 1 514, 65 грн. за період з 16.05.2016 року по 10.08.2016 року нараховано 10,83 грн.
Та встановлено, що вищезазначені нарахування здійснено вірно, вони відповідають обставинам справи та відносинам що виникли між сторонами а тому підлягають до задоволення у повному обсязі.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вищенаведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. При частковому задоволення позовних вимог судові витрати покладаючи на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому судовий збір у розмірі 1 258,00 грн. підлягає до стягнення із відповідача.
Керуючись 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, 20, ЄДРПОУ 30590422) на користь Управління поліції охорони в Харківській області (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 20, ЄДРПОУ 40108955) суму у розмірі 2 911, 04 грн. ( з яких: 2 887,01 грн. - сума основного боргу, 24, 03 грн. - 3 проценти річних) та судовий збір у розмірі 1 258,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні стягнення із відповідача пені у розмірі 277, 67 грн. - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.09.2016 р.
Суддя ОСОБА_2