18 червня 2014 р.
м.Одеса
Справа № 815/8693/13-а
Категорія: 8.3.3
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зуєвої Л.Є.,
суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2014 року по справі за позовом Приватного підприємства "Бессарабія-В" до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне підприємство "Бессарабія-В" звернулось до суду з позовом до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що всі первинні документи наявні на підприємстві та їх бухгалтерський облік здійснюється відповідно до законодавства. При отриманні зернових проводиться аналіз, в кожній карточки зазначається яким суб'єктом господарювання та на якому транспорті поставлений товар. Позивач стверджував про реальність господарських операцій, що жодним чином не спростовано в акті перевірки ОДПІ, а тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Одеської області від 04.12.2013 року №0000461500 (форми В4) про зменшення Приватному підприємству «Бессарабія-В» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 181766,00гривень(сто вісімдесят одна тисяча сімсот шістдесят шість гривень 00коп).
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Арцизька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ПП «Бессарабія-В» зареєстровано Арцизькою районною державною адміністрацією 19.02.2008 року. Знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 20.02.2008 року, зареєстрований платником ПДВ з 22.02.2008 року.
З 06.11.2013 року по 26.11.2013 року ОДПІ проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт перевірки №210/15-35434347 від 26.11.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Бессарабія-В» код ЄДРПОУ 35434347 бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за вересень 2013 року» (а.с.20-34).
На підставі Акту перевірки №210/15-35434347 від 26.11.2013 року ОДПІ 04.12.2013 року прийняло податкове повідомлення-рішення №0000461500 (форми В4) про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 181766,00гривень за звітний період вересень 2013 року (податкова декларація №9066932502, вх.21.10.2013 року) (а.с.35).
У висновку Акту перевірки №210/15-35434347 від 26.11.2013 року зазначено, що на порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1,198.3,198.6 ст.198,п.201.4 ст.201 ПК України ПП «Бессарабія-В» у декларації за вересень 2013 року завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 181766 гривень (а.с.34).
Згідно акту перевірки №210/15-35434347 від 26.11.2013 року завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 181766,00 гривень за звітний період вересень 2013 року відбулось у зв'язку з тим, що:
- господарські операції позивача з TOB «Вторметекспорт» за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2013 р. та з TOB «Блок-2012» за період з 01.09.2013. по 31.09.2013р. мають ознаки безтоварних операцій (не підтверджено реальність здійснення господарських відносин), по TOB «Вторметекспорт» сума податкового кредиту завищена на 116515,20грн., по TOB «Блок-2012» - на 2500грн.;
- включені до складу податкового кредиту податкові накладні від 06.09.2013р. №14/2 і від 16.09.2013р. №17/2 по TOB «Миколаївка», від 24.09.2013р. №14/2 по ФГ «Фаворит-Т», які складені з порушеннями податкового законодавства, на суму 62751грн.
В акті перевірки зазначено, ПП «Бессарабія-В» включило до складу податкового кредиту податкові накладні: - від 06.09.2013р. №14/2 по TOB «Миколаївка» при наявності платіжного доручення від 05.09.2013 року та відсутності видаткової накладної; - від 16.09.2013р. №17/2 по TOB «Миколаївка», платіжне доручення від 13.09.2013р. №35, видаткова накладна відсутня; - від 24.09.2013р. №14/2 по ФГ «Фаворит-Т», платіжне доручення від 03.10.2013р. №302, видаткова накладна від 08.09.2013р. №5, дата виникнення податкового зобов'язання 24.09.2013р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині неправомірності висновків акту перевірки в цієї частині позивач зазначив, що висновки акту в цієї частині є хибними, оскільки у нього наявні видаткові накладні, та дати виникнення податкових зобов'язань у податковій звітності зазначені вірно. При цьому позивачем надані до суду копії видаткових накладних та інших документів на виконання договорів (а.с.61-89).
Так, вирішуючи справу по суті суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства.
Стосовно висновку відповідача щодо ознак безтоварності господарських операцій, а саме не доведеності реальності їх вчинення, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції були досліджені договори та первинні документи щодо їх виконання позивача з контрагентами TOB «Вторметекспорт» та з TOB «Блок-2012». Договори позивача з TOB «Вторметекспорт» №26/09/7 від 26.09.2013 року купівлі-продажу соняшнику, з TOB «Блок-2012» №10/09/2013 від 10.09.2013 року про надання посередницьких послуг, відповідають вимогам ст.180 ГК України (а.с.37-38,51-53).
Вказані договори виконані сторонами, про що свідчать документи по оплаті товару та послуг, акти виконаних робіт, ТТН, видання контрагентами позивача податкових накладних по здійсненим господарським операціям, а також відповідність вказаних документів бухгалтерському обліку підприємства та податковій звітності.
Факт реального виконання вищезазначених правочинів є надані до матеріалів справи документи, зокрема платіжне доручення від 18.09.2013 року № 574, податкова накладна від 11.09.2013 року № 5, рахунок-фактура № СФ-0000056 від 11.09.2013 року, акт прийому-передачі виконаних робіт (посередницьких послуг) № 1 від 11.09.2013 року, специфікація № 1 від 10.09.2013 року, договір надання посередницьких послуг №10/09/2013 від 10.09.2013 року, видаткова накладна №00747 від 10.09.2013 року, податкова накладна № 808 від 10.09.2013 року, платіжне доручення № 46 від 17.09.2013 року, рахунок-фактура № Е-00525 від 10.09.2013 року (а.с.39-50,55-58,209-213,240-245).
Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій позивача, оскільки первинні бухгалтерські документи та податкові документи оформлені без порушень, підписані уповноваженими та скріплені печатками сторін, мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.
Крім того суд першої інстанції правомірно надав належну оцінку доказам та критично оцінив використання відповідачем акту зустрічної звірки TOB «Вторметекспорт» та TOB «Блок-2012», оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Вимога закону щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платником стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.
Так, платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз.
З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.
Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.
суддя Шевчук О.А.
суддя Федусик А.Г.