Справа № 2-1623/2009
25 березня 2009 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Геєць Ю.В., при секретарі Зеленюк Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 18 філії «Запорізьке РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору строкового вкладу (депозиту), про стягнення суми за договором про строковий вклад (депозит) ,-
Позивач звернулася до суду з позовом до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 18 Філії «Запорізьке РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа - ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору про строковий вклад (депозит), про стягнення суми за договором про строковий вклад (депозит), в якому зазначила, що 24 липня 2008 року між нею та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 18 Філії «Запорізьке РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», відповідач по справі, був укладений договір № 18-7/265 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К “Пенсійний» в іноземній валюті (далі по тексту - договір), відповідно до п. 1.1 якого позивачка внесла, а відповідач прийняв грошові кошти в іноземній валюті на депозитний рахунок у сумі 81200,00 EVR, на строк з 24 липня 2008 року по 29 липня 2009 року. Згідно виписки по особовому рахунку за період з 24.07.2008 року по 26.02.2009 року вихідний залишок складає 81200,00 EVR.
На час укладення договору позивачка перебувала в шлюбі з ОСОБА_2, тому вклад є їх сумісною власністю. Пункт 1.2. договору зазначає, що за час користування коштами вкладу протягом строку, зазначеного в п. 1.1. договору, відповідач нараховує і виплачує позивачці проценти за ставкою 12% річних.
Пункт 6.2. договору закріплює випадки припинення дії договору, а саме п. 6.2.1. у випадках, передбачених п.п.2.5,2.7, 2.8 договору. В свою чергу п. 2.5 договору закріплює можливість дострокового розірвання договору з ініціативи «Клієнта», тобто по ініціативі позивача та повернення вкладу. 08.10.2008 року позивачка звернулася до відповідача з проханням достроково розірвати договір та повернути їй вклад, на яке нею відповіді не було отримано. Перше звернення позивачки до відповідача з проханням достроково розірвати договору було адресоване до відповідача в усній формі.
11.11.2008 року позивачка вдруге звернулася до відповідача з заявою про дострокове розірвання договору та повернення вкладу та 12.02.2009 року позивачка втретє звернулася до відповідача з заявою про дострокове розірвання договору та повернення вкладу. Тільки на останню заяву їй була надана відповідь, якою в її проханні було відмовлено.
В зв'язку з чим, позивач просить достроково розірвати в судовому порядку договір, що можливо, в силу зазначених вище положень договору, а також на підставі положень закону, зазначених в позові.
Крім того, позивач просить повернути їй грошові кошти за вкладом, оскільки вона вважає, що відповідач повинен їй повернути вклад, згідно з положеннями, вказаними в позові, оскільки відповідачем порушується її право власності на належні їй гроші.
У судовому засіданні представник позивачки позов підтримала, зазначивши в своїх поясненнях його положення, зазначені вище.
Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, причину неявки свого представника суду не повідомив.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що 24 липня 2008 року між позивачем та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 18 Філії «Запорізьке РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», був укладений договір № 18-7/265 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К “Пенсійний» в іноземній валюті, за п. 1.1 якого позивачка внесла, а відповідач прийняв грошові кошти в іноземній валюті на депозитний рахунок у сумі 81200,00 EVR, на строк з 24 липня 2008 року по 29 липня 2009 року.
Згідно виписки по особовому рахунку за період з 24.07.2008 року по 26.02.2009 року вихідний залишок складає 81200,00 EVR.
На час укладення договору позивачка перебувала в шлюбі з ОСОБА_2, третя особа по справі.
Пункт 6.2. договору закріплює випадки припинення дії договору, а саме: 6.2.1. у випадках, передбачених п.п.2.5,2.7, 2.8 договору.
В свою чергу п. 2.5 договору закріплює можливість дострокового розірвання договору з ініціативи «Клієнта», тобто по ініціативі позивачці та повернення вкладу.
11.11.2008 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про дострокове розірвання договору та повернення вкладу, про що додана його копія.
12.02.2009 року позивачка знову звернулася до відповідача з заявою про дострокове розірвання договору та повернення вкладу, про що також додається її копія.
Тільки на останню заяву їй була надана відповідь, якою в її проханні було відмовлено.
Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пункти. 2.5., 6.2 договору надають можливість дострокового розірвання договору за ініціативою позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. В свою чергу ч. 1 ст. 1075 ЦК України передбачено що, договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Таким чином, суд вважає за можливе розірвати договір вкладу, який був укладений між позивачкою та відповідачем.
Крім того, суд вважає можливим повернути позивачці грошові кошти за вкладом, згідно з наступним:
Стаття 41 Конституції України декларує нерушимість права власності, закріплюючі, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідачем порушується право власності позивачки на належні їй гроші, які нею були передані в користування відповідачу за депозитним договором.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобов'язань, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Частина 2 ст. 1060 ЦК України закріплює, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
В свою чергу умовами договору також визначається необхідність повернення позивачу вкладу. Пункт 2.8. договору вказує, що після закінчення строку, визначеному п. 1.1. договору, або настання інших обставин, визначених чинним законодавство України чи цим Договором, кошти з депозитного рахунку повертаються вкладнику за його вимогою шляхом видачі готівкою або перерахуванням на його власний поточний або інший депозитний рахунок, а дія цього договору припиняється.
Відповідач обґрунтовує відмову в розірванні договору та поверненні вкладу Постановою Правління Національного банку України № 319 від 11.10.2008 року «Про додаткові заходи щодо діяльності банків», яка набула чинності з 13.10.2008 року, згідно умов якого Національний банк України з метою недопущення дострокового зняття коштів з рахунків дозволив повернення депозитних вкладів у будь-якій валюті клієнтам банків лише у випадках настання строку завершення зобов'язань за договором.
Такі заперечення відповідача відносно неможливості виконання ним своїх зобов'язань, є незаконними, з наступних підстав.
Право власності, на підставі якого позивачу належать гроші, які знаходяться у відповідача на рахунку, які нею були передані строково у користування за договором, є конституційним правом, яке не може бути порушено ніякими нормативними актами.
Стаття 64 Конституції України закріплює, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Постанова Національного банку не є законом, а відноситься до підзаконних актів, які не можуть суперечити в своїх положеннях законам України , які в зазначених вище нормах закріпили обов'язок банку повернути належні мені кошти вкладу.
Стаття 4 ЦК України визначає акти цивільного законодавства України, та порядок їх застосування до спірних правовідносин закріплюючи, що:
1. основу цивільного законодавства України становить Конституція України .
2. основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
3. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.
4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
5. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Таким чином, Постанова Національного банку може регулювати спірні відносини тільки у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, в зв'язку з чим вона не може бути застосована в якості належного обґрунтування відповідачем свого права на відмову у видачі вкладу.
Крім того, зазначена Постанова Національного банку не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, тому є не чинна, що передбачено наступним.
Пунктом 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» вказує, що установити, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Зазначена реєстрації згідно п. 2 Указу здійснюється Міністерством юстиції України.
Пунктом 3 зазначеного Указу Президента України закріплює, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Таким чином, Постанова Національного банку № 319 від 11.10.2008 року не набрало чинності, тому не може бути джерелом права.
Відносно валюти, в якій повинно бути повернуто позивачу вклад, то це повинна бути валюта - євро, в якій позивачкою були передані гроші по договору, так як це передбачено п. 2.3.1 договору, а також згідно наступних положень закону.
Частина 2 ст. 533 ЦК України, яка закріпляє, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Інший порядок - повернення суми вкладу в євро передбачений договором (п. 2.8 договору, який зазначає, що після закінчення строку договору, або настання ін. обставин, кошти з депозитного рахунку повертаються), а також відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, яка визначає, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3, 143, 144, 256 ЦПК України, ст . 41, 64 Конституції України, ст.ст. 4, 533, 651, 1058, 1060, 1075 ЦК України, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 5 ст. 110 ЦПК України, П. 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 18 філії «Запорізьке РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору строкового вкладу (депозиту), про стягнення суми за договором про строковий вклад (депозит), - задовольнити.
Розірвати договір № 18-7/265 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К «Пенсійний» від 24 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 18 філії «Запорізьке РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Стягнути з ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 18 філії «Запорізьке РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 в якості повернення суми вкладу в розмірі 81200 (вісімдесят одна тисяча двісті) євро.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Ю.В. Геєць