Справа № 2-1017\08
25 листопада 2008 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі: головуючого - судді Пивоварової Ю.О., при секретарі Орловій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди від ДТП та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, зазначивши, що 22.05.07 року приблизно о 10 годині водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок чого пішоходу були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, з приводу яких він знаходився на стаціонарному лікуванні. В результаті дорожньо-транспортної пригоди він зазнав матеріальної шкоди, пов»язаної із придбанням медичних препаратів для лікування сина на суму 403,5 грн. Крім того, сину рекомендовано санаторно-курортне лікування, вартість якого складає 6240 грн. оскільки сину були спричинені травми обличчя, він потребує лікування у центрі пластичної хірургії, орієнтовна вартість якого складає 1500 грн. та 50 грн. вартість консультації спеціаліста. Вважав, що його сину спричинена моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях щодо знівечення обличчя, перенесена черепно-мозкова травма вимусила сина покинути заняття спортом, син дотепер лякається шуму, великої кількості машин, тому його було переведено на навчання до сільської шкоди. Оцінює моральну шкоду у розмірі 25000 грн.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1 уточнили свої позовні вимоги та просили суд, крім того, стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. та витрати, пов»язані із оплатою судової експертизи у розмірі 656,88 грн.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнали та звернулись до суду із зустрічним позовом про стягнення матеріальної шкоди, пов»язаної із вартістю відновлювального ремонту автомобіля, витрати на лікування постраждалого ОСОБА_6 у розмірі 4800 грн та моральну шкоду у розмірі 35000 грн. в остаточній редакції. При цьому зазначили, що пішохід ОСОБА_3 умисно вибіг на проїзжу частину, а водій ОСОБА_2 внаслідок непереборної сили інерції руху автомобіля не зміг зупинити автомобіль, тому вважали, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 немає.
Третя особа - ОСОБА_7 у судове засідання не з»явився, надавши до суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представників співвідповідачів, третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав
У судовому засіданні встановлено, що 22 травня 2007 року приблизно о 10 годині у Будьонівському районі м. Донецька з боку вул. Майська у напрямку вул.. Лівобережна рухався автомобіль НОМЕР_1, яким керував на підставі довіреності ОСОБА_8,який у поподальшому рухаючись по ділянці дороги у районі будинку № 41 по вул.. Краснооктябрьська здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який переходив проїзжу частину, при цьому він вибіг на смугу руху вказаного автомобіля із-за автомобіля ГАЗ, який стояв попереду. В результаті ДТП пішоходу ОСОБА_9 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується копією постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 21.09.07 року, копією висновку експерта № 710 від 21.09.07 року ( а.с. 10-14).
Згідно висновку судової авто технічної експертизи № 4170\18 від 22.09.08 року у будь-якому випадку у даній дорожній обстановці водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти ДТП шляхом виконання вимог п.12.3, 12.4 та 12.9 Правил дорожнього руху України та у його діях невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились у причинному зв»язку з настанням події, не вбачається.
Позивачем по справі ОСОБА_1 було здійснено витрати, пов»язані із придбанням лікарських засобів для лікуванням сина від наслідків ДТП у сумі 403,5 грн. та оплачена консультація лікаря у сумі 50 грн., що підтверджується копіями відповідних квитанцій (а.с.19)
Відповідно до ст.1187 Цивільного Кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Так у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 керував автомобілем на відповідній правовій підставі, а саме: на підставі довіреності, що підтверджується її копією, та внаслідок його дій, як володільця джерела підвищеної небезпеки пішоходу ОСОБА_9 були завдані тяжкі тілесні ушкодження.
При цьому, доводи відповідача ОСОБА_2 з приводу того, що ДТП сталось внаслідок умисних дій пішохода ОСОБА_9, який, грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, вибіг на проїздну частину, суд вважає безпідставними, оскільки умислом потерпілого у розумінні ч.5 ст. 1187 ЦК України необхідно вважати ситуацію, коли потерпілий передбачав і бажав настання шкідливих наслідків, що у випадку дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась із неповнолітнім пішоходом ОСОБА_9, не доведено. Посилання ж відповідача у якості доказу умислу потерпілого на матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи № 165 від 21.09.07 року безпідставні, оскільки висновку про наявність умислу потерпілого органами досудового слідства зроблено не було. Закони фізики, пов»язані з неможливістю водія перебороти інерцію руху автомобіля, не можна віднести до обставин непереборної сили, а є характеризуючими особливостями джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу.
Таким чином, оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП у вигляді витрат, пов»язаних із лікуванням потерпілого, у розмірі 453,5 грн.
В той же час, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення вартості рекомендованого, але не отриманого санаторно-курортного лікування потерпілого у розмірі 6240 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ч.2 ст. 22 Цивільного Кодексу України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), якими нездійснені до теперішнього часу витрати вважати неможна.
Суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду, спричинену пошкодженням здоров»я потерпілого ОСОБА_3 на підставі ст. 1167 ЦК України. При цьому згідно зі ст. 23 Цивільного Кодексу України, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.95 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує характер та розмір страждань, які зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна неповнолітньому ОСОБА_3 суд бере до уваги той факт, що потерпілому заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, з приводу яких він зазнав фізичного болю та страждання, тривалий час знаходився на лікуванні з 22.05.07 року до 19.06.07 року, до отриманої травми ОСОБА_3 займався спортом, а на теперішній час такі заняття йому не рекомендовані, у зв»язку з чим він вимушений покинути спеціалізовану школу олімпійського резерву. Крім того, на теперішній час ОСОБА_3 лякається шуму, автомобілів, чим порушений його звичний уклад життя. Таким чином, керуючись принципом розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у сумі 7000 грн.
Відповідно до ст.. 84 та 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн. та витрати з оплати послуг експерта у розмірі 656,88 грн.
Крім того, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 51 грн. та 8.50 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 30 грн.
У задоволенні ж зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди необхідно відмовити, оскільки як на підставу задоволення своїх позовних вимог позивач ОСОБА_2 посилається на ст.. 1166 та 1178 Цивільного Кодексу України, які передбачають загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, в тому числі, заподіяну малолітньою особою. При цьому як передбачають наведені вище норми права, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як встановлено у судовому засіданні, пошкодження транспортного засобу ОСОБА_2 було завдано внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за його участі та за участі малолітнього пішохода ОСОБА_3. При цьому факт наявності умислу потерпілого, що став причиною ДТП, не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, про що було зазначено вище. За таких обставин, правових підстав ані для задоволення позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди, ані для стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 немає.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі підстав для стягнення витрат на правову допомогу на підставі ст.. 84, 88 ЦПК України немає.
На підставі викладеного, ст. 1166, 1167, 1178, 1187 Цивільного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.95 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди від ДТП задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, який мешкає за адресою: м. Донецьк. вул.. Краснодарська, 19\3, на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою: м. Донецьк, вул.. Краснооктябрьська, 77\58, матеріальну шкоду від дорожньо-транспортної пригоди у вигляді витрат на придбання медичних препаратів у розмірі 403,5 грн., витрат на лікарську консультацію у розмірі 50 грн., моральну шкоду у розмірі 7000 грн., витрати, пов»язані з оплатою послуг експерта у розмірі 656,88 грн., витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 1000 грн., а всього 9110,38 грн.
В іншій частині позову відмовити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь державного бюджету судові витрати у розмірі 59.5 грн. та витрати на ІТЗ судового розгляду справи у розмірі 30 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Суддя: