Справа №1-124/08
ім'ям України
смт. Кегичівка 09 вересня 2008 року
Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Криворотова С. В., при секретарі Куст Н.М. , з участю прокурора Шпака Є.А., підсудної ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу, за якою
ОСОБА_1, яка народилась 04 грудня 1972 року в с Ісаїв Турківського району Львівської області, українка, громадянка України, державних нагород не має, ІНФОРМАЦІЯ_1, одружена, на утриманні має одну неповнолітню дитину, не працює, інвалідності не має, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, не засуджена,
- обвинувачується за ст. 297 КК України, -
04 травня 2008 року, приблизно після 18 год. ЗО хв., ОСОБА_1, на кладовищі біля с Розсохувата Кегичівського району Харківської області, умисно, таємно, із корисливих спонукань, з метою привласнення чужого майна, із могил де поховані ОСОБА_4 та ОСОБА_5, викрала ритуальні кошики із квітами, вартістю по 70 грн., чим спричинила збитки родичам померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на зазначену суму.
У пред'явленому обвинуваченні за ст. 297 КК України у судовому засіданні підсудна винною себе визнала повністю, дати пояснення погодилась і пояснила:
4 травня 2008 року, приблизно о 18 год., разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та своєю донькою ОСОБА_2, пішли на кладовище в с Розсохувата, для того, щоб поприбирати на могилах родичів. Після цього вона разом із донькою пішла по кладовищу, донька збирала цукерки, після поминальної неділі, а вона ходила і роздивлялась. Коли дійшла до могили ОСОБА_4, на ній побачили красиву ритуальний кошик, вирішила його забрати, щоб віднести на могилу своїх родичів на кладовище в с Крутоярівка. Потім із могили ОСОБА_5 взяла ще один кошик. Поклала викрадене в мішок, який знайшла на смітнику і сказала доньці, щоб віднесла його додому. Через деякий час один кошик спалила, а інший забрали працівники міліції. Про крадіжку нікому не говорила, у вчиненому щиро розкаялась, просить суворо не карати, так як збитки потерпілим відшкодувала, на утриманні має неповнолітню дитину.
Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в судовому засіданні вище викладені підсудною обставини підтвердили повністю. Повідомили, що збитки їм відшкодовано, претензій до підсудної не мають, просять її суворо не карати. У судовому засіданні досліджені докази, які характеризують особу підсудної:
копія паспортної форми №1 з підтвердженням відомостей про особу підсудної (а.с. 48),
· довідка про відсутність у неї судимостей (а.с. 49),
· характеристика, за якою підсудна зарекомендувала себе посередньо, як така, що авторитетом не користується, схильна до крадіжок, до адміністративної відповідальності не притягалась, на утриманні має неповнолітню дитину, одружена (а.с. 50),
довідка, проте, що вона проживає разом із чоловіком та донькою в с Розсохувата Кегичівського району (а.с. 51), довідка про те, що на наркологічному та психіатричному обліку підсудна не перебуває (а.с. 52-53);
заяви потерпілих, про відсутність претензій та про те. що збитки підсудною їм відшкодовано.
Суд визнає, що зазначені докази по справі зібрані у порядку і відповідно до вимог закону, є належними, допустимими та достатніми для постановления вироку.
Відповідно до ст. 299 КПК України, суд, за ініціативою прокурора та згодою усіх учасників процесу, вважає недоцільним дослідження решти доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони відповідають показанням підсудної і ніким не оспорюються. При цьому з"ясовано, що підсудна та інші учасники розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також у розумінні того, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Заслухавши пояснення підсудної, показання потерпілих та дослідивши докази у справі, суд вважає, що пред'явлене обвинувачення у судовому засіданні доведене повністю.
Суд вважає доведеним, що підсудна умисно, таємно, із корисливих спонукань, вчинила викрадення предметів, що знаходились у місці поховання, отже, її дії правильно кваліфіковані за ст. 297 КК України.
Як обставини, що пом'якшують покарання, відповідно до п.1 та п.2 ч.1 ст. 66 КК України, визнаються щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, що підтверджується поведінкою та поясненням підсудного як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні. Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України, суд також визнає обставиною, що пом'якшує покарання, те, що підсудна має на утриманні неповнолітню дитину. Обставин, що обтяжують покарання підсудної, згідно зі ст. 67 КК України, суд не знаходить.
2
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд виходить із його класифікації згідно зі ст. 12 КК України, а також із особливостей викладених вище конкретних обставин, у зв'язку з чим визнано, що він є середньої тяжкості.
Призначаючи вид та розмір покарання у межах закону за скоєння цього злочину, також береться до уваги, що його об'єктом є моральні засади суспільства в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання. Суд враховує також особу підсудної, яка раніше засуджена не була, характеризується посередньо, на утриманні має неповнолітню дитину, у вчиненому розкаялась і збитки добровільно повністю відшкодувала. Зазначені відомості, що характеризують як обставини злочину, так і особу підсудної, у сукупності свідчать про можливість застосування такого передбаченого санкцією статті Кодексу виду покарання, як штраф. Беручи до уваги наявність декількох зазначених вище обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винної, яка довела своє каяття та просить не застосовувати суворе покарання, суд, керуючись ч.1 ст. 69 КК України, доходить висновку про можливість призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 297 КК, у межах, встановлених ст. 53 Кодексу.
Обговорюючи питання щодо міри запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, суд вважає, що вона відповідає тяжкості закону та особі підсудної і підстав для її зміни не знаходить.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченому ст. 297 КК України, і призначити їй покарання у вигляді штрафу на користь держави в сумі 510 (п'ятсот десять) грн., застосувавши ч. 1 ст. 69 КК України.
Міру запобіжного заходу стосовно засудженої, до набрання вироком чинності, залишити попередню - у вигляді підписки про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області, через Кегичівський районний суд, протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Вирок віддруковано в нарадчій кімнаті.