30 серпня 2016 р. Справа № 815/1675/16
Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Потапчук В.О.
судді - Жук С.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська південна зернова компанія» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500040001/2016/410005/2 від 06.02.2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2016/00010 від 06.02.2016 року, -
встановиЛА:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500040001/2016/410005/2 від 06.02.2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2016/00010 від 06.02.2016 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500040001/2016/410005/2 від 06.02.2016 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № 500040001/2016/00010 від 06.02.2016 року.
Одеська митниця ДФС не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 27 квітня 2016 року по справі № 815/1675/16 та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що судоми першої інстанції під час розгляду справи було неповно з'ясовано обставини справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Українська південна зернова компанія» та китайською компанією «Fuji Industries Limited» укладено контракт від 05.01.2015 року № 05/01-USGC на придбання товару. Найменування та кількість товару, ціна, умови постачання, вартість партії поставки, строк поставки, інші умови обумовлено сторонами в специфікаціях до зазначеного контракту.
На виконання вимог зазначеного контракту на адресу ТОВ «Українська південна зернова компанія» надійшов товар - тканина з синтетичних комплексних волокон, текстильні матеріали, тканина бавовняна.
03.02.2016 року з метою декларування товару ТОВ «Українська південна зернова компанія» подало державному митному органу - Одеській митниці ДФС, тимчасову митну декларацію ТН 500040001/2016/000628 із визначенням митної вартості товару.
06.02.2016 року декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару «полотна трикотажні, із синтетичних волокон, пофарбовані, шириною 1,5 м.» до Одеської митниці ДФС подано митну декларацію (МД) № 500040001/2016/000751.
Митна вартість товару відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначена за першим методом: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) на рівні 2,7261 долара США за кг нетто.
До митного оформлення для підтвердження митної вартості декларантом разом з митною декларацією № 500040001/2016/000751 від 06.02.2016 року були подані: контракт № 05/01-USGC від 05.01.2015 року, інвойс № 15HHD704 від 22.12.2015 року, пакувальний лист № TCLU9113747 від 22.02.2016 року, прайс - лист від 03.12.2015 року № 15HHD704, коносамент № MSCUIS220116 від 22.01.2016 року, сертифікат про походження товару № 15С3301М7039/00151 від 16.12.2015 року, МД країни відправлення № 310120150521345346 від 21.12.2015 року.
Здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості задекларованого товару, відповідачем повідомлено декларанта позивача про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Крім того, декларанту позивача повідомлено, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 5 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На зазначену вимогу митниці про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару декларант позивача електронним листом повідомив про неможливість подання таких документів.
Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500040001/2016/410005/2 від 06.02.2016 року, яким визначено вартість за одиницю товару у розмірі 3,7600 дол. США, загальна сума товару визначена у 78000,07 дол. США. При визначенні митної вартості товарів митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості №6 (а.с. 12-13).
06.02.2016 року Одеською митницею ДФС складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2016/00010 від 06.02.2016 року (а.с. 14-15).
Декларантом ТОВ «Українська південна зернова компанія» подано електронну митну декларацію № 500040001/2016/000755, заповнену з урахуванням вимог рішення про коригування заявленої митної вартості товару №500040001/2016/410005/2 від 06.02.2016 року, з забезпеченням сплати митних платежів фінансовою гарантією та товар позивача було випущено у вільний обіг (а.с. 16-17).
22.03.2016 року позивачем були надані документи на підтвердження заявленої митної вартості з проханням винести письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості № 500040001/2016/410005/2 від 06.02.2016 року. До заяви додані контракт № 05/01- USGC від 05.01.2015 року з інвойсом від 22.12.2015 року, декларація країни відправника від 22.12.2015 року.
25.03.2016 року листом № 1039/10/15-70-62 Відповідач повідомив Позивача, що не знайшов підстав винести письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості № 500040001/2016/410005/2 від 06.02.2016 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500040001/2016/410005/2 від 06.02.2016 року та визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № 500040001/2016/00010 від 06.02.2016 року. Колегія суддів не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 53 МК України обумовлено, що у разі якщо документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Додаткові документи, які було витребувано Митницею, входять до переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, проте позивачем вимоги відповідача щодо надання додаткових документів виконано не було.
Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як зазначив апелянт у своїй апеляційній скарзі, під час здійснення Одеською митницею ДФС і контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 500040001/2016/000751 від 06.02.2016 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) дата митної декларації країни відправлення передує датам інвойсу, пакувального листа, сертифікату про походження товару;
Відповідно до стандартного правила 3.11 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973, дата приєднання України: 15.02.2011, дата набрання чинності для України: 15.09.2011) зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН.
У відповідності до розділу V Додатку до рекомендації № 1 "Формуляр-зразок Організації Об'єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів. Керівні принципи для застосування" (2001) до сектору офіційного контролю відносяться документи, що необхідні для контролю товарів у межах зовнішньоторгових операцій, який здійснюється різними офіційними органами в країнах експорту, імпорту, транзиту. Здійснення контролю є необхідними у цілях, які можуть бути згруповані наступним чином, зокрема, стягнення мит та податків, забезпечення надходжень (експортна декларація товарів, єдині адміністративні документи, вантажна декларація, та інші).
2) у пункті 2 зовнішньоекономічного договору від 05.01.2015 № 05/01-USGC не відображено, які саме складові входять у вартість товару, зазначену Продавцем, у той же час у наданих товаросупровідних документах відсутня інформація щодо таких складових вартості, передбачених умовами поставки CIF (Інкотермс 2010) як маркування, пакування, вартості самої упаковки, страхування та доставки товару до пункту призначення, що унеможливлювало перевірку та співставлений складових заявленої декларантом митної вартості товару.
Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) - це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі, у них зазначені яка з сторін договору-купівлі продажу повинна здійснити необхідні для перевезення та страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, та які витрати несе кожна з сторін. Обрані сторонами умови зовнішньоекономічного договору умови поставки товару визначають те, які витрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплагі за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
В частині 10 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, до яких зокрема, віднесені вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Отже, відсутність в пункті 2 зовнішньоекономічного договору від 05.01.2015 № 05/01-05/01-USGC та у наданих товаросупровідних документах інформації щодо таких складових вартості, передбачених умовами поставки СІF (Інкотермс 2010) як маркування, пакування, вартості самої упаковки, страхування та доставки товару до пункту призначення, виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.
Крім того, як зазначалося вище, на вимогу митниці про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару декларант позивача електронним листом повідомив про неможливість подання таких документів.
Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього. Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Пунктами 2,3 частини 6 статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному; оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Означена позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 02.06.2015р. по справі №21-498а15.
Згідно зі статтею 2442 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Також, у Постанові Верховного суду України від 01.10.2013 року у справі № 21-354а13 вказано, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
В постановах від 15.10.2013 року у справі № 21-270а13, а також від 22.10.2013 року у справі № 21-342а13 Верховний суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості, може бути наявність в системі Держмитслужби інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.
Крім тогою, у постанові від 10.04.2012 року у справі № 21-52а12 Верховний суд України зазначив, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарі.
Аналогічної позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України під час перегляду справ про скасування рішень про коригування митної вартості товарів.
Так, в ухвалах від 30.01.2014 року у справі № К/800/41272/13 та від 17.12.2013 року у справі № К/800/28635/13 Вищий адміністративний суд України зазначає, що аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАІС, яка містить відповідно інформацію.
В Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.08.2013 року у справі № К/800/13142/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Азовтрейдінжінірінг" до Вінницької митниці, встановлено, що з метою митного оформлення товарів позивачем подана до митного органу митна декларація від 17.10.2012 року № 401000003/2012/001569, в якій митна вартість імпортованого товару визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Під час розгляду справи суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що декларантом не були надані до митниці додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а також оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) № 500040001/2016/000751 від 06.02.2016 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підляґає сплаті за ці товари, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що при вчиненні дій щодо визначення митної вартості товару відповідач діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у статті 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення Митниці про корегування митної вартості.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС, - задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року по справі № 815/1675/16, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Українська південна зернова компанія», - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючийсуддя Г.В. Семенюк
суддя В.О. Потапчук
суддя С.І. Жук