29 серпня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/94/16
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Крусяна А.В.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 17.08.2015 року №0000334200,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.08.2015 року №0000334200 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 123 732 376 грн.; визнати незаконною та скасувати нараховану пеню у розмірі 22 622 932,71 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
19.08.2015 року ТОВ «Інтертелеком» отримано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.08.2015 року №0000334200, розрахунок штрафних фінансових санкцій та лист СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС від 17.08.2015 року №822/10/28-08-42/10 з повідомленням про нарахування податковим органом пені.
ТОВ «Інтертелеком» в порядку ст.56 Податкового кодексу України та Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №848 від 25.12.2013 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17 січня 2014 року за №99/24876, оскаржував вище зазначене податкове повідомлення-рішення.
02.11.2015 року ТОВ «Інтертелеком» отримано рішення про результати розгляду первинної скарги від 30.10.2015 року № 24403/10/28-10-10-4-33, згідно якої скаржнику відмовлено у задоволенні скарги. 04 січня 2016 року ТОВ «Інтертелеком» отримано рішення про результати розгляду вторинної скарги від 30.12.2015 року №28159/6/99-99-10-01-04-25, згідно якої скаржнику відмовлено у задоволенні скарги.
ТОВ «Інтертелеком» не погоджується оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням вважає його незаконним, оскільки воно прийняте за результатами перевірки, незаконність призначення якої встановлено постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року по справі №815/3615/15, що набрала законної сили.
Також, позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та рішеннями за результатами розгляду заперечень та скарг ТОВ «Інтертелеком», оскільки вони містять надумані висновки і є такі, що суперечать вимогам діючого податкового законодавства, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та фактичним обставинам справи.
Твердження, викладені в акті перевірки містять у собі грубе нехтування вимогами Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, підписаної 29.10.1982 року, згоду на обов'язковість якої Верховна Рада України надала шляхом прийняття Закону України від 12 вересня 1991 року №1543-XII «Про правонаступництво України», Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, ратифікованої Законом України від 4 липня 2013 року №412-VII та діючого Податкового кодексу України.
При розгляді заперечень податковий орган, знехтував наданими ТОВ «Інтертелеком» листами від 31.15.2015 року, які містять компетентну відповідь публічного аудитора своїх кредиторів компанії BDO Ltd. про правомірність застосування ТОВ «Інтертелеком» понижуючих ставок оподаткування, передбачених Міжнародною Угодою та Міжнародною конвенцією, при обчисленні та сплаті податку з відсотків, виплачених ТОВ «Інтертелеком» на адресу своїх кредиторів.
Усі описані вище обставини свідчать про незаконність та безпідставність оскаржуваного рішення, а також про те, що єдиною причиною для його прийняття стало існування попередньої змови серед працівників органів ДФС України, спрямованої на те, щоб у будь-який спосіб, не дивлячись на вимоги діючого законодавства і існуючі документальні докази, спричинити шкоду позивачу та вчинити на нього тиск.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (т.1 а.с.3-25).
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях до адміністративного позову.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби форми «Р» від 17.08.2015 року №0000334200. Визнано протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» пені у розмірі 22 622 932,71 (двадцять два мільйони шістсот двадцять дві тисячі дев'ятсот тридцять дві гривні) 71 коп. Стягнуто з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39722244) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» (код ЄДРПОУ 30109015) судові витрати у сумі 2 195 329 (два мільйони сто дев'яносто п'ять тисяч триста двадцять дев'ять гривень) 64 коп.
Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України звернулася з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Колегією суддів встановлено, що 30.07.2015 року фахівцями СДПІ з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління ДФС, на підставі наказу №38 від 10.06.2015 року «Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Інтертелеком» та направлень від 10.06.2015 року №28, №29, №30 проведено виїзну позапланову документальну перевірку.
За результатами проведеної перевірки складено акт №17/28/-08-42/30109015 від 30.07.2015 року «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Інтертелеком» з питань підтвердження взаєморозрахунків з контрагентами Gamercy Limited (Республіка Кіпр), Quirino Limited (Республіка Кіпр), за період з 01.04.2011 року по 31.12.2014 рік».
Відповідно до висновку зазначеного акту за ТОВ «Інтертелеком» в тому числі встановлено порушення вимог п.п 153.1.2 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми здійснених виплат доходів нерезидентам Gamercy Limited, Quirino Limited на загальну суму 73 169 грн., п. 103.2 ст.103, п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до неутримання податку на доходи нерезидентів Gamercy Limited, Quirino Limited, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 103 178 332, 00 грн.
За результатами розгляду матеріалів перевірки СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Одесі міжрегіонального головного управління ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 17.08.2015 року №0000334200, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 123 732 376 грн., та нараховано пеню у розмірі 22 622 932,71 грн. Позивач оскаржував зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, яке за результатами розгляду скарг було залишено без змін, що стало підставою звернення позивача до суду із зазначеним адміністративним позовом.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно з пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлює, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Колегією суддів встановлено, що підставою для проведення виїзної позапланової документальної перевірки став наказ СДПІ з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління ДФС № 38 «Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Інтертелеком» (код ЄДРПОУ 30109015) від 10.06.2015 року.
Правомірність прийняття вказаного наказу та дії фахівців СДПІ з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління ДФС щодо проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Інтертелеком», внаслідок яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, були предметом розгляду Одеським окружним адміністративним судом у справі № 815/3615/15.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/3615/15 від 06.07.2015 року, з відміткою про набрання законної сили встановлено, що наказ «Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Інтертелеком» (код ЄДРПОУ 30109015)» № 38 від 10.06.2015 року визнаний протиправним та скасований, а дії Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби щодо проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Інтертелеком» визнані протиправними.
Враховуючи той факт, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення та нарахована пеня прийняті (нараховані) на підставі перевірки, яка була проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення прийняті за результатами такої перевірки не несуть правових наслідків та підлягають скасуванню.
Аналогічна правова позиція виклав Верховний Суд України у постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарантінвест-55» до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій.
Стосовно встановлених в акті перевірки порушень ТОВ «Інтертелеком» вимог п. 103.2 ст.103, п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями колегія суддів зазначає наступне.
Дані правовідносини регулюються Угодою укладеною між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, підписаної 20.10.1982 року (далі по тексту - Міжнародна Угода від 20.10.1982 року), згоду на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, шляхом прийняття Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 року №1543-XII, Конвенцією ратифікованою Законом України від 04.07.2013 року №412-VII між урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі по тексту - Міжнародна Конвенція), та Податковим кодексом України.
Статтею 1 Міжнародної Угоди від 20.10.1982 року встановлено: «Настоящее Соглашение применяется к лицам, которые для целей налогообложения рассматриваются как имеющие постоянное местопребывание в одном или в обоих Договаривающихся Государствах.
Для целей настоящего Соглашения термин «лицо с постоянным местопребыванием в одном Договаривающемся Государстве» означает лицо, которое в соответствии с законодательством этого Государства подлежит налогообложению в нем на основе проживания, местонахождения, наличия фактического руководящего органа или другого аналогичного критерия.
Термин «лицо с постоянным местопребыванием в обоих Договаривающихся Государствах» означает лицо, рассматриваемое для целей налогообложения как имеющее постоянное местопребывание в каждом из Договаривающихся Государств в течение одного и того же периода времени».
Статтею 1 8 Міжнародної Угоди від 20.10.1982 року передбачено, що: «Проценты, получаемые из источников в одном Договаривающемся Государстве лицом с постоянным местопребыванием в другом Договаривающемся Государстве, не подлежат налогообложению в первом Государстве. Термин «проценты» в настоящей статье означает доходы от ссуд, банковских вкладов, государственных займов, долговых обязательств, а также любые иные виды доходов, которые, для целей налогообложения, подлежат такому же режиму, как проценты, в соответствии с законодательством того Договаривающегося Государства, в котором лицо, выплачивающее такие доходы, имеет постоянное местопребывание».
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Міжнародної Конвенції для цілей цієї Конвенції термін «резидент Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-яку її адміністративно-територіальну одиницю чи місцевий орган влади. Цей термін, проте, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі.
Згідно до вимог п.3.2 ст. 3 Податкового кодексу України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Ознайомившись зі змістом Міжнародної Угоди укладеної між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, суд погоджується з позицією позивача, що приписи зазначеної міжнародної угоди не містять вимог щодо наявності у особи з постійним місцезнаходженням у іншій договірній Державі обов'язку бути беніфіціарним (фактичним) отримувачем доходів у зв'язку з чим вважає, що Податковий орган в даному випадку мав керуватися приписами міжнародного договору у відповідності до п. 3.2 ст. 3 Податкового кодексу України.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позиції позивача, що оскільки умовами кредитних договорів встановлено право на отримання доходів у вигляді відсотків лише кредиторами, які не належать до агентів, номінальних власників або посередників, а також не породжують прав та обов'язків щодо третіх осіб, отже Gamercy Limited та Quirino Limited не підпадають під дію абз. 2 п. 103.3 ст. 103 Податкового кодексу України.
Пунктом 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Відповідно до п. 103.3 ст. 103 Податкового кодексу України, доходів у вигляді відсотків (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Пунктом 103.4. ст. 103 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Колегією суддів встановлено, що Gamercy Limited та Quirino Limited є нерезидентами України, які мають право на отримання доходів у вигляді відсотків отриманих із джерел в Україні, а отже підпадають під поняття бенефіціарний отримувач.
Також встановлено та не заперечувалося сторонами під час розгляду справи, що ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» своєчасно надавало до СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС документи, що підтверджують, що Gamercy Limited та Quirino Limited є резидентами Республіки Кіпр, з якою укладено міжнародний договір України, а отже встановлені вище обставини дають підстави вважати, що висновки викладені в акті перевірки щодо порушення ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» вимог п. 103.2 ст.103, п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до неутримання податку на доходи нерезидентів Gamercy Limited, Quirino Limited, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 103 178 332, 00 грн. є безпідставними та необґрунтованими.
Стосовно заявлених позовних вимог про визнання незаконною та скасування нарахованої пені у розмірі 22 622 932,71 грн., колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що така позовна вимога сформована некоректно і фактично зводиться до оскарження дій відповідача щодо нарахування пені.
В даному випадку вбачається наявність ознак протиправних дій з боку податкового органу щодо нарахування зазначеної пені, у зв'язку з чим необхідним є визнання протиправними дії СДПІ з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального ГУ ДФС щодо нарахування ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» пені у розмірі 22 622 932,71 грн.
Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат.
Згідно до вимог ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.
01 вересня 2015 року набрали законної сили зміни до Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких за подачу апеляційної скарги на постанову судовий збір сплачується в розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при подачі адміністративного позову.
Під час подання адміністративного позову ставка судового збору складала 2 195 329,64 грн.
Оскільки ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року апелянту відстрочена сплата судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року до розгляду апеляційної скарги, а за результатами її розгляду апеляційна скарга залишена без задоволення, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 414 862,59 гр. (два мільйона чотириста чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 59 копійок) підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року без змін.
Стягнути зі Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України судовий збір за подачу апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 2 414 862,59 гр. (два мільйона чотириста чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві грн. 59 коп.)
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 31.08.2016 року.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: Н.В.Вербицька
Суддя: А.В.Крусян