30 серпня 2016 р. Справа № 815/1777/16
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Потапчук В.О.
судді - Жук С.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Боржемського С.І. про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.06.2015 року ВП № 47920478 та про відкриття виконавчого провадження від 23.12.2015 року ВП № 49698933, -
встановиЛА:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Боржемського С.І. про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.06.2015 року ВП № 47920478 та про відкриття виконавчого провадження від 23.12.2015 року ВП № 49698933.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Боржемського С.І. від 23.12.2015 року про відкриття виконавчого провадження № 49698933. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Боржемського С.І. № В-8/129 від 30.06.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору.
Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 26 травня 2016 року по справі № 815/1777/16.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що головним державним виконавцем першого Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ С.І. Боржемським 23 червня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 47920478 з виконання виконавчого напису № 884, виданого 10.06.29015 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу про вилучення у ОСОБА_6 на користь TOB «Український лізинговий фонд» автомобіля Citroen C-Elysee 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вищевказаною постановою позивачу був встановлений термін самостійного виконання виконавчого документу в строк до 30.06.2015 року (а.с. 13).
У зв'язку з невиконанням в самостійному порядку у наданий строк боржником виконавчого напису № 884, державним виконавцем першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 30 червня 2015 року було винесено постанову № В-8/129 про стягнення з боржника (ОСОБА_4.) виконавчого збору в розмірі 15150 грн. 00 коп. (а.с. 14).
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2015 року № 979/5 «Про реорганізацію та утворення відділів державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та наказу Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17 липня 2015 року №. 367/03-06 «Про проведення певних заходів щодо реорганізації відділів державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та утворення на їх базі нових відділів» виконавчі провадження підлягали передачі до новоутвореного Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.
У зв'язку з вищенаведеним постановою Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 15.09.2015 року матеріали виконавчого провадження № 47920478 з примусового виконання виконавчого напису № 884 були передані від першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції до Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (а.с. 15).
20.10.2015 року постановою головного державного виконавця Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ С.І. Боржемським прийнято до виконання виконавче провадження № 47920478 з примусового виконання виконавчого напису № 884 від 10.06.2015 року (а.с. 16).
14.12.2015 року постановою № В-8/129 головного державного виконавця Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ постанови про стягнення виконавчого збору та витрат з виконавчого провадження № 129 виведені в окреме виконавче провадження (а.с. 17).
Постановою головного державного виконавця Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ С.І. Боржемським від 23.12.2015 року відкрито виконавче провадження за №49698933 з виконання постанови №В-8/129 виданої 14.12.2015 року про стягнення з ОСОБА_4, на користь Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ, виконавчого збору та витрат у розмірі 15192, 72 грн. (а.с. 18).
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідачем незаконно нараховано виконавчий збір, у зв'язку з чим відповідно незаконно 23.12.2015 року відкрито виконавче провадження про стягнення виконавчого збору та витрат, оскільки про існування постанови про відкриття виконавчого провадження № 47920478 від 23.06.2015 року з виконання виконавчого напису № 884, виданого 10.06.2015 року, а також про існування інших матеріалів за даним виконавчим провадженням дізналася лише 05.04.2016 року
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Боржемського С.І. від 23.12.2015 року про відкриття виконавчого провадження № 49698933 та визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Боржемського С.І. № В-8/129 від 30.06.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі написи нотаріусів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Частиною 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Як зазначалося вище, головним державним виконавцем першого Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ С.І. Боржемським 23 червня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 47920478 з виконання виконавчого напису № 884, виданого 10.06.29015 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу про вилучення ОСОБА_4 на користь TOB «Український лізинговий фонд» автомобіля Citroen C-Elysee 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вищевказаною постановою позивачу був встановлений термін самостійного виконання виконавчого документу в строк до 30.06.2015 року (а.с. 13).
Частинами 1, 6 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Таким чином, як випливає із наведених вище норм, постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про стягнення виконавчого збору мають бути доведені до відома сторін виконавчого провадження: стягувача та боржника.
При цьому обов'язковою умовою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, про який його має бути повідомлено шляхом вручення постанови про відкриття виконавчого провадження.
З огляду на викладене, можна дійти висновку, що лише за обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження та належне повідомлення його про необхідність самостійно виконати рішення у визначений строк і, відповідно, за умови невиконання рішення у цей строк, у державного виконавця виникають правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно Постанови Пленуму ВАСУ №5 від 21.05.2012р. "Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.10р. №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" при розгляді справ із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції, статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Законом України від 17.06.97р. №475/97-ВР), КАС України, законами України від 24.03.98р. №202/98-ВР «Про державну виконавчу службу», від 21.04.99р. №606-XII «Про виконавче провадження» (у редакції Закону від 04.11.10р. №2677-VI), іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.
Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, у виконавчому документі зазначено дві адреси, а саме: адреса, за якою позивач зареєстрована: 65025, АДРЕСА_1 та адреса: 65123, АДРЕСА_2, за якою мешкає її чоловік (а.с. 19).
31.03.2016 року, за адресою: м. Одеса, вул. Кримська, 84, Позивачем була отримана постанова від 23.12.2015 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № В-8/129 про стягнення з неї на користь Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ виконавчого збору та витрат у розмірі 15 192,72 грн.
Того ж дня позивач звернулася до Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 49698933 та постановою № В-8/129 (а.с. 21).
05.04.2016 року чоловіку позивача - ОСОБА_7 була надана можливість ознайомитись з матеріалами виконавчих проваджень № 47920478 та № 49698933, внаслідок чого, як зазначає позивач, вона дізналася про існування постанови від 23 червня 2015 року про відкриття виконавчого провадження № 47920478 з виконання виконавчого напису № 884, виданого 10.06.2015 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу та відповідно про існування постанови від 30.06.2015 року про стягнення з неї виконавчого збору.
Ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції відповідачем не було надано доказів щодо направлення на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії постанови від 23 червня 2015 року про відкриття виконавчого провадження № 47920478 з виконання виконавчого напису № 884 від 10.06.2015 року.
У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження наявні копії реєстру про відправку рекомендованої кореспонденції Відділу від 30.11.2015 року про направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.06.2015 ВП№47920478 за адресою: АДРЕСА_3. Також копію реєстру про відправку рекомендованої кореспонденції від 22.01.2016 про надсилання боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.12.2015 за ВП№49698933 за адресою: АДРЕСА_4.
Разом з тим, до апеляційної скарги додані реєстри, які свідчать про відправку поштової кореспонденції станом на 11.11.2015р. та на 22.01.2016р. Крім того, в порушення вищенаведених норм Закону позивач не була повідомлена про відкриття виконавчого провадження № 47920478 з виконання виконавчого напису № 884 від 10 червня 2015 року, у зв'язку з чим я була позбавлена можливості добровільно виконати виконавчий документ.
Як зазначає позивач, про наявність постанови від 23 червня 2015 року про відкриття виконавчого провадження № 47920478 з виконання виконавчого напису № 884 вона дізналася лише 05.04.2016 року, тобто вже після встановленого строку для добровільного виконання.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не були виконані вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 червня 2015 року у встановлений для добровільного виконання строк з незалежним від неї обставин, її право на добровільне виконання було порушене.
Також, судом встановлено, що 15.10.2015 року позивачем було повернуто TOB «Український лізинговий фонд» автомобіль Citroen C-Elysee 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, про що свідчить акт повернення (вилучення) майна фінансового лізингу за Договором фінансового лізингу № 1882/09/13-В від 09.09.2013 року у зв'язку з відмовою (розірванням) за ініціативою Лізингодавця, складений у м. Одесі 15.10.2015 року (а.с. 20).
Тобто, позивач виконала вимоги стягувача добровільно, навіть не знаючи про існування виконавчого провадження.
Суд також зазначає, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово. Така практика вбачається з п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.03р. №14 "Про практику розгляду судами скарг та рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження". Зазначена правова позиція також висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду від 06.06.2013 року по справі №К/9991/48179/12.
Отже, відповідно до вищенаведених норм виконавчий збір в даному випадку повинен був стягуватись в разі, якщо рішення було виконано примусово та вираховуватись від фактично стягненої державним виконавцем суми.
Оскільки примусове виконання рішення фактично не здійснювалось, постанови відповідача від 23.12.2015 року про відкриття виконавчого провадження № 49698933 та від 30.06.2015 року № В-8/129 про стягнення з боржника виконавчого збору підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.06.2015 року ВП № 47920478 та про відкриття виконавчого провадження від 23.12.2015 року ВП № 49698933 належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року по справі № 815/1777/16, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючийсуддя Г.В. Семенюк
суддя В.О. Потапчук
суддя С.І. Жук