23 серпня 2016 р.м.ОдесаСправа № 496/5894/15-а
Категорія: 10.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Драніков С.М.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Танасогло Т.М.,
суддів - Бойка А.В.,
- Яковлєва О.В.,
при секретарі - Осавуляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Біляївському районі Одеської області на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 21 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Біляївському районі Одеської області, третя особа С/Х ТОВ «Агрофірма імені С.М.Кірова» про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії -,
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Біляївському районі Одеської (далі-ВВДФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Біляївському районі Одеської області), третя особа С/Х ТОВ «Агрофірма імені С.М.Кірова» про визнання протиправними дії щодо відмови в призначенні страхових виплат та одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, в зв'язку з нещасним випадком, та отриманням трудового каліцтва на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ВВДФСС в Біляївському районі Одеської області від 27 серпня 2015 року № 251 та від 23 листопада 2015 року № 313 йому неправомірно відмовлено в призначені страхових виплат.
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 21 квітня 2016 року адміністративний позов задоволений.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ВВДФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Біляївському районі Одеської області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ВВДФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Біляївському районі Одеської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
19 серпня 2015 року та 18 листопада 2015 року позивач звернувся до ВВДФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Біляївському районі Одеської області із заявами про призначення страхових виплат та одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, в зв'язку з нещасним випадком, та отриманням трудового каліцтва на виробництві, яке трапилося в жовтні 1992 року.
До вищевказаних заяв позивачем були подані наступні документи: копія довідки МСЕК виданої 08 липня 1997 року; копія висновку МСЕК про ступінь втрати працездатності виданого 08 липня 1997 року; копія трудової книжки колгоспника виданої 11 квітня 1960 року; копія трудової книжки виданої 30 липня 1970 року; копія довідки про середню заробітну плату (доходу) від 10 вересня 2015 року; копія акта № 7 за формою Н-1 від 29 грудня 1992 року; копія довідки з агрофірми імені С.М.Кірова від 10 вересня 2015 року; копія довідки про розмір пенсії та виду пенсії від 18 листопада 2015 року; копія довіреності.
27 серпня 2015 року та 23 листопада 2015 року ВВДФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Біляївському районі Одеської області було відмовлено у задоволенні заяв про страхові виплати та одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правильності прийнятого ним рішення.
Колегія суддів вважає цей висновок суду першої інстанції правомірним та таким, що відповідає вимогам КАС України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Біляївському районі Одеської області вказується на те, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Оскільки в Акті №7 від 29 грудня 1992 року чітко зазначено, що нещасний випадок стався після закінчення робочого дня, то відносно ОСОБА_2 претензії до відділення Фонду безпідставні.
Колегія суддів не приймає до уваги ці доводи апелянта зважаючи на наступне.
Згідно п. 3. ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 01 січня 2015 року загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України:
-п.10.ст.1 страхові випадки: за соціальним страхуванням від нещасних випадків - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці; за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг;
-п.2.ст.2 Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальне страхування, застосовуються норми міжнародного договору.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Біляївському районі Одеської області №313 від 23 листопада 2015 року позивачу було відмовлено в призначенні страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з посиланням на п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232, згідно якого травма отримана позивачем під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі не вважається нещасним випадком на виробництві.
Колегія суддів вважає це рішення відповідача неправомірним з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 16 жовтня 1992 року позивач, після закінчення робочого дня, повертався додому по вул. Леніна в селі Усатово, де його в 16 год. 15 хв. було збито автомобілем КРАЗ 255, державний номер НОМЕР_1, який належить автобазі «Одесстранстрой», за кермом якого був водій ОСОБА_4
Потерпілого відразу ж доставлено в місцеву лікарню №1 м.Одеси. Діагноз - ампутація лівої ноги вище колінного суглоба та рвана рана лівої пахової області, шок 2 ступеню.
В результаті, за наслідками цієї дорожньо-транспортної події 29 грудня 1992 року був складений Акт №7 за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві завірений директором совхоза ім. Кірова ОСОБА_5
Дослідивши даний Акт, колегія суддів, з урахуванням вищевказаних норм законодавства, дійшла висновку, що він являється підтвердженням факту отримання позивачем травми від нещасного випадку на виробництві.
До того ж, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що даний акт був скасований в судовому порядку.
Додатковим підтвердженням факту отримання позивачем травми від нещасного випадку на виробництві, також є довідки МСЕК №030388, якою встановлено причину інвалідності «трудовое увечье» та №017508 серія 2-18 АА про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, якою встановлено, що ОСОБА_6 отримав «трудовое увечье».
До того ж, згідно ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:
1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;
3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;
6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.
З вищевикладеного вбачається, що нормами діючого законодавства встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності.
При цьому, відповідачем до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин передбачених п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232 та ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які б могли бути підставою для відмови позивачу у страхових виплатах та одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Доводи апелянта про те, що нещасний випадок стався після закінчення робочого дня колегія суддів до уваги не приймає, оскільки наявність в матеріалах справи Акту №7 від 29 грудня 1992 року про нещасний випадок на виробництві оформленого за формою Н-1, спростовує ці доводи.
Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_2 їздив на роботу та з роботи на власному велосипеді.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 затверджений Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.
Згідно п. 5 загальних питань порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві не заперечується право застосовування іншого(власного) транспортного засобу.
У відповідача немає доказу того, що позивач використовував свій транспортний засіб, який не використовувався в інтересах підприємства.
Саме оформлення акту форми Н-1 є доказом того, що відповідачу дозволялось (в інтересах підприємства) їздити на власному транспорті на роботу та з роботи.
За таких обставин, оскільки відповідачем не доведено правомірності прийнятих оскаржуваних рішень, колегія суддів дійшла до висновку, що дії відповідача щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 страхових виплат та одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, в зв'язку з нещасним випадком та отриманням трудового каліцтва на виробництві є неправомірними, таким чином позивач є особою, яка повинна отримувати страхові виплати та допомогу по загальнообов'язковому державного соціального страхуванню.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Біляївському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Біляївського районного суду Одеської області від 21 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).
Головуючий: Т.М. Танасогло
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Яковлєв