Дата документу Справа № 310/2292/16-к
Провадження № 11-кп/778/1162/16 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 310/2292/16-к
Категорія: ст. 185 ч. 3 КК України Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_2
29 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080130000570, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянська Запорізької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
встановила:
До суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою звернувся обвинувачений ОСОБА_7 , в якій просить змінити вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2016 року в частині призначеного йому покарання та ухвалити новий вирок, яким застосувати ст. ст. 69, 75 КК України та звільнити від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, вважаючи, що при призначенні йому покарання суд не врахував положення ст. 65 КК України та призначив йому покарання, яке за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та його особі.
Апелянт зазначив, що він повністю визнав себе винним у скоєному злочині, розкаявся та просив суд його строго не карати, має постійне місце проживання, по якому позитивно характеризується, одружений, частково відшкодував матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_8 у сумі 4 200 грн., залишок матеріальної і моральної шкоди буде відшкодований у найближчий час до набрання вироком суду законної сили, потерпілий не наполягає на суворому покаранні, він допомагав слідству і суду розібратися в ситуації та встановити істину у справі, наміру ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність не має.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 не обирався, строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту його фактичного затримання.
Постановлено стягнути зі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7 600 грн. та у рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.
Вирішена доля речових доказів на підставі ст. 100 КПК України.
У вироку також зазначено, що ОСОБА_7 раніше судимий:
- 29.08.1997 року Бердянським міським судом Запорізької області за ст. 17, ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ч. 3 ст. 213, ст. 42 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений 09.06.2000 року із заміною на виправні роботи з невідбутим строком 1 рік 3 місяці 8 днів;
- 26.01.2001 року Бердянським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 17, ст. 42, ч. 3 ст. 42 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; звільнений 27.07.2002 року по відбуттю строку покарання;
- 16.05.2003 року Бердянським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі; звільнений 10.11.2003 року згідно із законом України про амністію від 11.07.2003 року;
- 16.05.2004 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
- 30.03.2005 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за
ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі; звільнений 20.03.2007 року умовно-достроково з невідбутим строком 6 місяців 28 днів;
- 19.05.2008 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 6 років 3 місяців позбавлення волі; звільнений 23.04.2014 року за відбуттям строку покарання.
Як вказано у вироку суду, 10 лютого 2016 року, приблизно о 01 годині, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, через незачинені двері проник до гаражу, який розташований біля будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав майно, з яким з місця злочину зник та розпорядився ним на свій розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 11 800 гривень.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти скарги обвинуваченого, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного висновку.
Відповідно до норм, передбачених ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами провадження та ніким не оспорюються та є обґрунтованими.
Кваліфікація дій ОСОБА_7 в апеляційній скарзі також не оспорюються і є правильною.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення й попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу та обставини, що пом'якшують покарання, призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, яке, на думку колегії суддів, є достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Так, із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, у тому числі за аналогічні злочини, судимості за які не зняті та не погашені, повторно вчинив тяжкий злочин, завдану шкоду потерпілому не відшкодував.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та його пом'якшення.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2016 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4