Дата документу Справа № 314/2559/16-к
25 серпня 2016 року місто Запоріжжя
11-кп/778/1405/16
Апеляційний суд Запорізької області у складі суддів:
ОСОБА_1 - доповідача і головуючого, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі -
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
адвоката ОСОБА_6 - захисника засудженого ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,
за апеляційними скаргами -
прокурора ОСОБА_8 , який приймав участь у розгляді справи,
засудженого ОСОБА_7 ,
здійснив судове провадження в суді апеляційної інстанції з перегляду ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 липня 2016 року відносно ОСОБА_7 (головуюча в суді 1 інст. - суддя ОСОБА_9 , справа №314/2559/16-к, провадження №1-в/314/2813/2016).
Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд установив:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі у Софієвській виправній колонії (№55) УДПтС України в Запорізькій області на підставі вироку Апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2004, залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 31 березня 2005 року,
яким його визнано винуватим у вчинені злочинів, передбачених пунктами 1, 13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.185 КК України. Початок строку відбування цього покарання обчислено з 22 листопада 2001 року.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 липня 2016 року частково задоволено клопотання ОСОБА_7 і йому зараховано строк попереднього ув'язнення з 22 листопада 2001 року по 31 березня 2005 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч.5 ст.72 КК України.
В апеляційних скаргах:
прокурор просить скасувати ухвалу суду і постановити нову, якою відмовити засудженому у застосуванні положень ч.5 ст.72 КК України, оскільки довічне позбавлення волі «це окремий вид покарання»;
засуджений вважає, що положення ч.5 ст.72 КК України щодо нього повинні бути застосовані до дня отримання ним ухвали Верховного Суду України, тобто до 11 листопада 2005 року.
При здійсненні апеляційного розгляду:
досліджені матеріали кримінального провадження на підставі, яких була постановлена оскаржувана ухвала;
прокурор ОСОБА_5 підтримала доводи апеляційної скарги прокурора, який приймав участь у розгляді справи;
засуджений і його захисник просили залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора і задовольнити апеляційну скаргу засудженого.
За наслідками розгляду здійсненого провадження в суді апеляційної інстанції суд залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду без зміни виходячи з такого.
При здійсненні правозастосовної діяльності суд апеляційної інстанції враховує:
правові висновки, викладені в ухвалах Конституційного Суду України (серед багатьох інших: від 31.03.2010, № 15-у/2010, від 05.10.2010, № 61-у/2010) згідно яким -
офіційне тлумачення і застосування правових норм є різними видами юридичної діяльності. Офіційним тлумаченням вважається діяльність компетентного органу державної влади щодо з'ясування і роз'яснення волі законодавця, матеріалізованої в нормі права (усвідомлення та роз'яснення смислу норм права з метою найбільш правильної їх реалізації). Правозастосовна діяльність полягає в індивідуалізації правових норм щодо конкретних суб'єктів і конкретних випадків, тобто в установленні фактичних обставин справи і підборі правових норм, які відповідають цим обставинам;
правовий висновок Верховного Суду України, викладений в ухвалі Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 червня 2015 р. у справі N 5-8кс15, згідно якому -
правозастосування - це здійснювана в процедурно-процесуальному порядку діяльність суду, яка полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб'єктів і конкретних життєвих випадків у акті застосування норм права. Таким чином, правозастосування має місце лише тоді, коли норма права реально втілена у певному судовому рішенні, а конкретні життєві обставини оцінені з розгляду саме цієї норми.
Здійснюючі правозастосування, апеляційний суд враховує:
положення ч.1 ст.58 Конституції України, згідно з якими -
закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи;
положення ч.1 ст.5 КК України, згідно з якими -
закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість;
положення пунктів 11 і 12 ст.51, ч.1 ст.63, ч.1 ст.64 КК України за якими -
покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, або довічно, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк;
положення ч.5 ст.72 КК України, згідно з якими -
зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі;
За наслідками здійсненого провадження в суді апеляційної інстанції, суд, виходячи з системного аналізу наведених правових норм і у їх системному зв'язку, доходить до висновку, що з прийняттям змін до статті 72 КК України про зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення -
це правило повинно застосовуватися незалежно від строкового позбавлення волі чи довічного.
Саме такий висновок апеляційного суду буде відповідним рішенню Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Корбелі проти Угорщини" (від 19 вересня 2008 року), згідно з яким -
як би чітко не було спроектоване законодавче положення, у будь-якій системі права, включаючи кримінальне право, є такий неуникненний елемент як судове тлумачення. Завжди буде існувати потреба у поясненні сумнівних положень закону та в їх пристосуванні до змінних обставин життя.
Законодавець, вносячи 26 листопада 2015 р. за N 838-VIII зміни до статті 72 КК України в частині зарахування судом строку попереднього ув'язнення не надав чіткої відповіді з питання зарахування судом строку попереднього ув'язнення у випадках призначення особі позбавлення волі - строкового чи довічного.
Повертаючись до матеріалів цього провадження однозначно вбачається, що попереднє ув'язнення було застосовано до особи в межах того самого кримінального провадження у якому їй було призначено позбавлення волі. При цьому, з урахуванням вищенаведеного, не має значення який був призначений вид позбавлення волі - строковий чи довічний.
Виконання виписів ч.5 ст.72 КК України до осіб, яким призначено довічне позбавлення волі має правові наслідки, зокрема, для розв'язання питань -
застосування заходів заохочення в порядку, передбаченому частинами 5,6 ст.151 Кримінально-виконавчого кодексу України;
помилування з урахуванням вимог ст.87 КК України і Положення про порядок здійснення помилування, затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 2015 року №223/2015.
На право засуджених до довічного позбавлення волі на такі можливі їх звернення, - звертається увага і у рішенні, ухваленому Європейським судом з прав людини 11 липня 2006 року у справі "Рів'єр проти Франції".
З урахуванням викладеного апеляційний суд:
погоджується з висновком суду про те, що лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про не застосування судами ч.5 ст.72 КК України до довічного позбавлення волі, носить лише рекомендаційний характер;
не погоджується з доводами клопотання, апеляційної скарги засудженого про застосування положень ч.5 ст.72 КК України до дня вручення йому судового рішення Верховного Суду України. Днем набрання вироком законної сили є день прийняття вищестоящим судом рішення про залишення вироку без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями ч.5 ст.72 КК України, 372, 376, 404, 405, 407, 408, 409, 418, 419, 426 КПК України, апеляційний суд постановив:
ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 липня 2016 року відносно ОСОБА_7 залишити без зміни, а апеляційні скарги прокурора ОСОБА_8 , який приймав участь у розгляді справи і засудженого ОСОБА_7 без задоволення.
Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його оголошення.
Касаційна скарга на рішення апеляційної інстанції може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його оголошення, засудженим з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3