Дата документу Справа № 333/6007/14-к
Провадження №11-кп/778/955/16 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Єдиний унікальний №333/6007/14-к
Категорія: ст. 187 ч. 2 КК України Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_2
30 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120140800400002249, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
встановила:
До суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою звернувся обвинувачений ОСОБА_7 , в якій просить вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2016 року скасувати, посилаючись на наступні обставини:
- у пред'явленому обвинуваченні він свою вину не визнає, а визнає свою вину у крадіжці, вчиненій таємно;
- обвинувачення не може ґрунтуватись лише на показаннях потерпілого та одного свідка, який навіть не був на місці злочину та який навіть приблизно не міг бачити хто та як наносив удари ОСОБА_9 ;
- органи слідства сфальсифікували матеріали провадження, оскільки немає свідка ОСОБА_10 , який нібито бачив, що він та ОСОБА_11 били потерпілого ОСОБА_9 , чого насправді не було;
- барсетку схопив він, при цьому він навіть не бачив, хто та як бив ОСОБА_9 , та коли він схопив барсетку, ОСОБА_9 не міг бачити цього, так як лежав на землі обличчям донизу та його голова була повернута в інший бік;
- те, що суд взяв за основу обвинувачення, є фальсифікацією;
- суд не взяв до уваги та не долучив до справи показання свідка ОСОБА_10 , який казав зовсім інше, оскільки стороні обвинувачення це невигідно;
- протягом усього судового процесу суд брав до уваги лише обвинувальні показання за ч. 2 ст. 187 КК України, а показання свідків, які виступали у суді на їх боці, до справи не долучив.
У запереченнях на скаргу обвинуваченого потерпілий ОСОБА_9 вважає вирок суду об'єктивним та справедливим.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання обвинуваченому зарахований строк його попереднього ув'язнення за період з 04 січня 2016 року по 29 березня 2016 року впродовж 86 днів з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, що становить 172 дні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого до набрання вироком законної сили залишений у виді тримання під вартою.
Цивільний позов потерпілого залишений без розгляду.
Постановлено судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 1191 від 23.07.2014 року в розмірі 245 грн. 70 коп. - віднести на рахунок держави.
Вирішена доля речових доказів на підставі ст. 100 КПК України.
У вироку також зазначено, що ОСОБА_7 раніше судимий:
- 06.09.2010 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України до 1 року позбавлення;
- 22.06.2011 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 та ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі.
Як вказано у вироку суду, 30.05.2014 року, приблизно о 23.00 годині, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_11 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, знаходячись в арці будинку АДРЕСА_2 , маючи умисел на напад з метою заволодіння майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, діючи умисно, підійшли до ОСОБА_9 та нанесли йому не менше восьми травматичних ударів в обличчя та тулуб, чим спричинили потерпілому тілесні ушкодження, які кваліфікуються як легкі та такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. В результаті ударів потерпілий втратив рівновагу та впав на землю, після чого ОСОБА_11 шляхом ривку з рук ОСОБА_9 заволодів барсеткою, в якій знаходилось майно, грошові кошти та документи, після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, з місця скоєння злочину втекли та розпорядилися викраденим майном на власний розсуд.
В результаті протиправних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, потерпілому ОСОБА_9 був спричинений матеріальний збиток на загальну суму 2 257 грн. 10 коп.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційної скарги, обвинуваченого, захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити і перекваліфікувати дії обвинуваченого на ч. 2 ст. 185 КК України, прокурора, який заперечував проти скарги обвинуваченого, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного висновку.
Відповідно до норм, передбачених ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами провадження та є обґрунтованими.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника про те, що в діях обвинуваченого відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, а його дії мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він разом з ОСОБА_11 , матеріали щодо якого були виділені в окреме провадження, а на даний час вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.12.2015 року щодо нього набрав законної сили 24.02.2016 року, не нападали на потерпілого з метою заволодіння його майном, а він лише таємно, після того, як ОСОБА_11 побив потерпілого, викрав у нього барсетку, в якій знаходилось майно, грошові кошти та документи, є необґрунтованими та спростовуються показами потерпілого, свідка, та іншими дослідженими у судовому засідання доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_9 у суді першої інстанції пояснив, що 30.05.2014 року, близько 23 години, він в арці будинку АДРЕСА_2 , чекав коли закінчиться злива. В арці крім нього знаходились ще двоє хлопців, а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , які спілкувались між собою та поглядали в його сторону. Перечекавши в арці 15 хвилин, він мав намір пробігти під дощем до зупинки та сісти на маршрутний автобус, але як тільки він повернувся, щоб йти, йому ОСОБА_11 наніс удар у обличчя, від якого він впав, а ОСОБА_11 та ОСОБА_7 продовжували вдвох бити його руками та ногами після чого ОСОБА_11 вирвав барсетку, яку він тримав, та зник. ОСОБА_7 наніс ще декілька ударів та також втік.
Свідок ОСОБА_12 у суді першої інстанції пояснив, що 30.05.2014 року він зупинив свій автомобіль біля арки, що розташована в будинку АДРЕСА_2 , та побачив, що в арці двоє чоловіків б'ють третього, це були ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_9 . Обвинувачений ОСОБА_11 вирвав з рук потерпілого щось схоже на барсетку та втік в глиб арки, ОСОБА_7 наніс ще декілька ударів і побіг у ту ж сторону, що і ОСОБА_11 .
Згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання від 25.06.2014 року потерпілий ОСОБА_9 впізнав у ОСОБА_7 особу, яка вчинила на нього напад (т.3 а.п. 82-85).
Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 19.07.2014 року (з диском відеозапису) потерпілий ОСОБА_9 пояснював обставини нападу на нього ОСОБА_11 та ОСОБА_7 (т.3 а.п. 39-41).
Згідно з висновками судово-медичних експертиз № 2998-д та 2997 від 28.07.2014 року, потерпілому ОСОБА_9 було нанесено не менше восьми травматичних дій, внаслідок яких він отримав відкритий перелам носу, рану на спинці носу, синці навколо обох очей, крововилив на оболонці правого ока, які в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та рани в області правої щоки, над верхньою правою губою та крововиливи під нігтьовими пластинами пальців, які в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпосередньо дослідивши зазначені докази, дав їм належну оцінку та обґрунтовано дійшов висновку про вчинення ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_11 , щодо якого обвинувальний вирок набрав законної сили 24.02.2016 року, нападу на потерпілого з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу.
Таким чином, дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187 КК Українисудом першої інстанції кваліфіковані вірно.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення й попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, і призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, яке, на думку колегії суддів, є достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку суду першої інстанції в частині кваліфікації дій ОСОБА_7 та пом'якшення призначеного йому покарання.
Проте, оскільки суд відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахував обвинуваченому ОСОБА_7 у строк відбування призначеного покарання, строк його попереднього ув'язнення за період з 04.01.2016 року по 29.03.2016 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а він після ухвалення вироку до розгляду апеляційної скарги, продовжував перебувати під вартою, в строк відбування ним призначеного судом першої інстанції покарання слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення за період з 29.03.2016 року по 30.08.2016 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2016 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 у строк відбування покарання, строк його попереднього ув'язнення за період з 29.03.2016 року по 30.08.2016 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4