Дата документу Справа №
Єдиний унікальний № 336/6898/15 головуючий у 1 інстанції Артемова Л.Г.
провадження № 22-ц /778/3065/16 суддя-доповідач Осоцький І.І.
30 серпня 2016 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,
суддів Кухаря С.В, Панкеєва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18 травня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання кредитного договору недійсним,
У вересні 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до суду з вищевказаним позовом до відповідача зазначивши, що 25.12.2013 р. позивач уклав із ОСОБА_3 кредитний договір № 50011537, за яким надав відповідачу грошові кошти у розмірі 118 143,90 грн., що еквівалентно на дату укладання договору сумі у розмірі 14 364,00 доларів США строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою. Цільове призначення кредиту: придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см, рік випуску 2013.
Також позивач надав відповідачу додатковий кредит у сумі 61 294,78 грн., що еквівалентно 3 591,00 доларів США строком на 60 місяців та змінною процентною ставкою з цільовим призначенням - для оплати страхових платежів за договором страхування, укладеного з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на виконання умов кредитного договору.
Починаючи з лютого 2015 р. позичальник почав порушувати умови договорів щодо повернення кредитних коштів, а саме сплати щомісячних платежів, а з лютого 2015 року взагалі припинив здійснювати погашення кредиту. ОСОБА_3 05.05.2015р. направлено відповідно до п. 3.3 укладених угод вимогу про дострокове погашення кредиту за № 50011537, яка отримана нею 18.05.2015р. Загальна заборгованість за кредитним договором та додатковим договором становить 332 687,68 грн., також відповідно до умов договору та вимог закону відповідачу було нараховано штрафні санкції.
Крім того у зв'язку із невиконанням умов договору позивач 2 поніс збитки, що складаються з витрат на вчинення виконавчого напису у сумі 3 900,00 грн. (враховуючи ПДВ) та витрати пов'язані з юридичним супроводом у сумі 12 000,00 грн.
За таких обставин ТОВ «Порше Мобіліті» просило суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати кредиту за кредитним договором № 50011537 від 25.12.2013 р. у розмірі 332 687,68 грн., яка складається із загальної суми заборгованості за Кредитом розміром 268 075,89 грн., штраф у розмірі 27 166,42 грн., пеню у розмірі - 960,70 грн., 3% у розмірі - 1 780,99 грн., збитки у розмірі 15 900,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 443,74 грн., основну суму Додаткового кредиту у розмірі 11 535,59 грн., пеню у розмірі - 347,64 грн., 3% у розмірі - 104,29 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 372,42 грн..
ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання кредитного договору недійсним в частині здійснення розрахунків з прив"язкою до іноземної валюти та зобов"язати ТОВ «Порше Мобіліті» надати відомості щодо фактично сплачених грошових коштів за цим кредитним договором.
В обґрунтування зустрічного позову зазначила, що платіжною одиницею на території України є національна валюта - гривня і грошове зобов'язання має виконуватися саме у гривні. Крім того, відповідно до внесених змін до Закону України «Про захист прав споживачів» у 2011 році заборонено надавати кредити на споживчі цілі у іноземній валюті. Повернення грошових коштів передбачено у доларах США, відсутнє зазначення розміру щомісячних платежів у національній валюті. Крім того загальними умовами кредитування передбачена зміна вартості витрат за договором, зважаючи на зміну курсу валют, за виключенням відсоткової ставки що є несправедливою умовою договору.
Під час укладання кредитного договору були порушені вимоги Закону України «про захист прав споживачів» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому вказані у зустрічному позові положення спірного договору мають бути визнані недійсними.
Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18 травня 2016 року первіснийпозов ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» суму заборгованості за кредитним договором № 50011537 від 25.12.2013 року у розмірі 316 787,68 грн., яка складається з: загальної суми заборгованості за кредитом у розмірі 268 075,89 грн., штрафу у розмірі 27 166,42 грн., пені у розмірі 960,70 грн., 3% річних у розмірі 1 780,99 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 443,74 грн., основної суми додаткового кредиту у розмірі 11 535,59 грн., пені у розмірі 347,64 грн., 3% річних у розмірі 104,29 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 372,42 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судовий збір у розмірі 4 751,82 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання кредитного договору недійсним - відмовлено.
ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, а у задоволені первісного позову відмовити.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 25.12.2013 р. позивач уклав із ОСОБА_3 кредитний договір № 50011537, за яким надав відповідачу грошові кошти у розмірі 118 143,90 грн., що еквівалентно на дату укладання договору сумі у розмірі 14 364,00 доларів США строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою. Цільове призначення кредиту: придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см, рік випуску 2013.
Також позивач надав відповідачу додатковий кредит у сумі 61 294,78 грн., що еквівалентно 3 591,00 доларів США строком на 60 місяців та змінною процентною ставкою з цільовим призначенням - для оплати страхових платежів за договором страхування, укладеного з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на виконання умов кредитного договору.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Починаючи з лютого 2015 р. позичальник почав порушувати умови договорів щодо повернення кредитних коштів, а саме сплати щомісячних платежів, а з лютого 2015 року взагалі припинив здійснювати погашення кредиту. ОСОБА_3 05.05.2015р. направлено відповідно до п. 3.3 укладених угод вимогу про дострокове погашення кредиту за № 50011537, яка отримана нею 18.05.2015р. Загальна заборгованість за кредитним договором та додатковим договором становить 332 687,68 грн., також відповідно до умов договору та вимог закону відповідачу було нараховано штрафні санкції.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин суд обгрунтовно стягнув з відповідача заборгованість зі сплати кредиту за кредитним договором № 50011537 від 25.12.2013 р. у розмірі 332 687,68 грн., яка складається із загальної суми заборгованості за Кредитом розміром 268 075,89 грн., штраф у розмірі 27 166,42 грн., пеню у розмірі - 960,70 грн., 3% у розмірі - 1 780,99 грн., збитки у розмірі 15 900,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 443,74 грн., основну суму Додаткового кредиту у розмірі 11 535,59 грн., пеню у розмірі - 347,64 грн., 3% у розмірі - 104,29 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 372,42 грн..
При цьому суд прийшов до правильного висновку про відмову у стягнення збитків, в якості яких позивачем зазначено витрати на вчинення виконавчого напису та надання правової допомоги, а всього у розмірі - 15 900 грн., оскільки ТОВ «Порше Мобіліті» не доведено, що такі витрати в розумінні положень ст.. 22 ЦК України є збитками.
Також судом обгрунтовно було відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним в частині здійснення розрахунків з прив"язкою до іноземної валюти та зобов"язати ТОВ «Порше Мобіліті» надати відомості щодо фактично сплачених грошових коштів за цим кредитним договором.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1-3,6 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків. При цьому нормами 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як вбачається з договору, укладеного між сторонами, графіку погашення платежів зобов'язання кредитодавця та позичальника визначені у національній валюті України - гривні, які розраховуються шляхом застосування еквіваленту в іноземної валюти.
Слід зазначити, що чинне законодавством України, встановлюючи національну валюту в якості єдиного законного платіжного засобу ти не менше не містить заборони як на визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, так і на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни обмінного курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Таку позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 02.07.2014 р. у справі № 6-79цс14, яка є обов"язковою для всіх судів України згідно вимог норм ст.360-7 ЦПК України, а саме: про те що, істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором внаслідок підвищення курсу іноземної валюти та ріст суми боргу, яку необхідно сплачувати, не є підставою для скасування оспорюваних умов кредитного договору; зазначивши крім того, що положення чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті; при цьому, підписавши Загальні умови кредитування позичальник підтвердив, що кредитор належним чином ознайомив його із інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правилами надання фінансових послуг.
За таких обставин справи рішення суду відповідає вимог норм діючого законодавства, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Доводи апелянта про те, що позичальником кредитних коштів не отримано листи 1-3 додатку до кредитного договору, де розміщені загальні умови кредитування спростовуються підписом останньої на кредитному договорі, у якому зазначено, що договір між сторонами складають цей Кредитний договір, Загальні умови кредитування, Графік погашення кредиту, а також інші документи, що можуть бути укладені або підрисані сторонами у відношенні Кредиту / а.с.14 /, а також підписом ОСОБА_3 на додатку до кредитного договору, де розміщені загальні умови кредитування і зазначено, що цей документ має 4 аркуши, що становить 8 сторін / а.с. 15-22 /.
З доводами апелянта про наявність в кредитному договорі штрафних санкції на одне й теж порушення його умов погодиться неможливо, бо штрафні санкції у кредитному договрі передбачено за окремі випадки порушення умов цього договору, а саме за порушення терміну сплати будь-якого чергового платежу, використання кредиту не за цільовим призначенням, ненадання у встановлені терміни документів, що стосуються користування кредитом, неповідомлення про зміну будь-яких даних щодо позичальника, укладання без згоди кредитора інших позик, кредитів, порук щодо майна, яким забезпечено виконання цього кредитного договору, незабезпечення страхування майна, яким забезпечено кредитний договір( п.,п.5.1, 5.2, 5.3., 5.4, 5.5,8.1,8.2,8.3).
Іншим доводам апелянта надана належні оцінка судом першої інстанції, а тому додаткового обгрунтування вони не потребують.
Керуючись ст., ст. 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18 травня 2016 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: