21 грудня 2012 р.Справа № 2-а-713/10/2102
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Сімчук Сергій Борисович
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді -ОСОБА_1
судді -ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області на постанову Теплодарського міського суду Одеської області від 16 листопада 2010 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Теплодарського міського суду Одеської області від 16 листопада 2010 року частково задоволено позов та стягнуто з відповідача щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувану постанову суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Судова колегія вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 1, що підтверджується відповідним посвідченням та на нього розповсюджується дія Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Частиною 4 ст.48 вказаного Закону передбачено щорічну допомогу на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідами 1,2 групи, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати.
Рішеннями Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справи про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема, пункту 30 статті 71, яким зупинено дію абзаців 2-7 частини четвертої статті 48 Закону № 796 у частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема, щодо внесення змін до абзаців 2-7 частини четвертої статті 48 Закону № 796 щодо виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 22.05.2008 року відповідач зобов'язаний нараховувати та сплачувати щорічну допомогу на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірах, встановлених ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону від 09.07.2007).
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, вихідним критерієм обрахунку щорічної допомоги на оздоровлення виступає мінімальна заробітна плата.
Законами України про Державний бюджет на певний рік встановлювався розмір мінімальної заробітної плати.
Встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836 та постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідав розміру, встановленому законами України.
Розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законами України, згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до державного бюджету зростав кожен наступний рік.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, а не постанова Кабінету Міністрів України.
Оскільки щорічна допомога на оздоровлення у 2010 році виплачено відповідачем після прийняття вищевказаних рішень Конституційним Судом України, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, у розмірах, передбачених ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі вищевикладеного колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАСУ, суд,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області залишити без задоволення, а постанову Теплодарського міського суду Одеської області від 16 листопада 2010 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3