2-А-508/2009
25 травня 2009 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Кляшторного В.С., при секретарі Керопян В.Ф., з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача - УПФУ - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскарження бездіяльності Управління пенсійного фонду України, зобов'язання здіснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми соціальної допомоги,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскарження бездіяльності Управління пенсійного фонду України, зобов'язання здіснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми соціальної допомоги.
В позові вказала, що вона відповідно до ст.. 1 Закону України від 18.11.2004 року № 2196-IV «Про соціальний захист дітей війни» є «дитиною війни», про що свідчить відмітка в її пенсійному посвідченні.
Відповідно до ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно п.2 ст. 3 зазначеного Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Однак, Верховною Радою України 20.12.2005 року був прийнятий Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та 19.12.2006 року був прийнятий Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була призупинена дія ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено збільшення пенсії на 30 відсотків.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, було визнано неконституційними положення ст.. 77, 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та «Про державний бюджет України на 2007 рік» та вирішено поновити пільги для дітей війни.
У зв'язку з зазначеним, позивачка 22.12.2008 року звернулась до УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя з заявою про перерахунок пенсії та виплати надбавки до пенсії у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.
На заяву позивачка отримала відповідь, що УПФУ не заперечує проти перерахунку пенсії та виплати суми заборгованості, однак з причин того, що не прийняті відповідні державні та урядові рішення щодо його впровадження, у УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя відсутні відповідні розпорядчі документи, які визначають порядок та механізм перерахунку, а остаточне рішення буде прийнято після отримання УПФУ відповідних документів.
До теперішнього часу позивачка остаточної відповіді не отримала, у зв'язку з чим звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та невиплати в повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, зобов'язати УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити надбавку до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, підтвердила зазначені в позові обставини, наполягала на задоволенні позову.
Представник відповідача - Управляння Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя ОСОБА_2 позов не визнала, пояснила суду, що позивачка по-перше безпідставно пропустила строк звернення до суду з адміністративним позовом., Крім того, у відповідності до ст. 7 Закону 2195 фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Ст.. 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений законодавством України. Пенсійний фонд діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року №1261. Відповідно до п. 15 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворенні в установленому порядку його територіальні управління. Реалізація нормативних приписів і пенсійниїх програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України. Бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Пункт 9 Положення передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають. Враховуючи, що фінансування виплат Законом 2195 проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, підстави для виплати сум підвищення за липень-грудень 2007 року з коштів Пенсійного фонду відсутні. З 01.01.2008 року з введенням в дію Закону України ”Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” було визначено, що дітям-війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі зазначено представник відповідача вважає, що в позові необхідно відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та давши оцінку доказам у їх сукупності, суд вважає необхідним задовольнити позов частково, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка народилась 28.11.1939 року та є пенсіонером за віком, що підтверджується її паспортом та пенсійним посвідченням, копії яких є у справі.
Позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, отримує пенсію за віком та має правовий статус дитини війни, що надає йому права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про пенсійне забезпечення", постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" №497 від 11 квітня 2000 року, пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затверджене указом Президента України №121/2001 від 01 березня 2001 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державного управління, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" /в редакції, що діяла до набрання сили Законами України "Про державний бюджет України на 2006 рік", "Про державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" / дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансування забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік", дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинена.
Згідно п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік.
Ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно п.41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена у наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
З огляду на те, що п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік", п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", п.41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якими передбачений менший розмір виплат дітям війни, відповідач проводив відповідні виплати позивачу згідно з вищезазначеним порядком та розміром.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнані такими, що є неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік": пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону; стаття 111, за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Згідно п.8 постанови КМУ №530 від 28 травня 2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня-48,1 грн., з 01 липня -48,2 грн., з 01 жовтня -49,8 грн.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Таким чином, при розрахунку розміру надбавки до пенсії як дитині війни слід керуватися ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
До основних прав і свобод громадянина ст.46 Конституції України зокрема відносить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Суд керується вимогами ст.8 КАС України, згідно якої суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Крім того, згідно ст.17 п.1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції "Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність механізму і грошових коштів на виплату надбавки до пенсії не позбавляє дитину війни права на отримання такої надбавки. Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено обмеження прав наявністю фінансування.
Право позивача на отримання надбавки до пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя.
Ст.99 КАС України встановлений річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
Ст.100 КАС України передбачає, що пропуск зазначеного строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Приймаючи до уваги, що позивачем пропущений строк звернення до суду за захистом прав за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, відповідач у своїй заяві наполягає на тому, щоб суд не поновлював цей строк, судом не встановлено, що зазначений строк пропущено позивачем з поважних причин, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині поновлення строку для звернення до суду за захистом своїх прав і зобов'язання відповідача вчинити дії щодо перерахунку суми надбавки до пенсії за вказаний період задоволенню не підлягають.
Оскільки Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя проявило бездіяльність щодо законодавчо визначеного обов'язку вчинити дії, пов'язані з перерахунком надбавки до пенсії дитині війни, суд не може здійснювати розрахунок суми надбавки до пенсії позивачки, оскільки це відноситься до повноважень відповідача, а лише має право зобов'язати його вчинити дії щодо перерахунку допомоги відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
На підставі викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя - протиправними та зобов'язання перерахувати та виплатити позивачу надбавку до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня 2008 року (винесення вищезазначеного рішення Конституційним Судом України) по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Керуючись ст.158-163 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В іншій частині позову у задоволенні відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, та поданням після цього, протягом 20 днів, апеляційної скарги або в порядку ст. 187 КАС України.
Суддя В.С. Кляшторний