01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.11.2008 № 38/27
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Верховця А.А.
Тищенко А.І.
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_2 - представник за довіреністю,
від відповідача - Стогній І. Ф.- представник за довіреністю,
від третьої особи - Горніцька І. О. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.03.2008
у справі № 38/27 (Власов Ю.Л.)
за позовом ОСОБА_5
до Закритого акціонерного товариства "Інвестбуд-11"
третя особа відповідача Виробничий кооператив "Горизонт"
про визнання недійсним рішення
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі №38/27 від 20.03.2008р. у позові ОСОБА_5 (надалі - Позивач) до Закритого акціонерного товариства «Інвестбуд-11» (надалі - Відповідач), третя особа: Виробничий кооператив «Горизонт» (надалі - Третя особа) про визнання недійсним рішення правління Відповідача від 10.01.2002р. про оформлення акцій Відповідача виробничому кооперативу «Горизонт» в кількості 42726 шт. на суму 42726,00 грн., було відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2008р. у справі №38/27 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, самі висновки суду, викладені в його рішенні, не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, ст.ст. 92 та ч. 1 ст. 161 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 25, 32 та 47 Закону України «Про господарські товариства», що є підставами для скасування судового рішення.
Зокрема, відмовляючи в позові, суд виходив з того, що переважне право Позивача не було порушено, оскільки норми чинного законодавства України на час прийняття правлінням Відповідача спірного рішення не встановлювали переважних прав акціонерів на купівлю акцій, які реалізуються Відповідачем. Проте, на думку скаржника, такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та порушує вимоги ст. 25 Закону України «Про господарські товариства» - акції ЗАТ розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.
Представник Третьої особи надав суду свій відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами та вимогами Позивача, викладенимb ним в апеляційній скарзі і вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2008р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просить залишити це рішення без змін, а подану на нього Позивачем апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія встановила наступне:
Відповідно до п.1.1. статуту Відповідача Позивач є засновником Відповідача та мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
20.02.2001р. на загальних зборах акціонерів Відповідача було затверджено Положення про придбання та реалізацію власних акцій, відповідно до п.2.1. якого Відповідач має право придбати в акціонерів (за їх згодою) оплачені ними акції для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання.
Згідно з п. п. 3.1., 3.2. вказаного Положення реалізація товариством придбаних акцій здійснюється шляхом їх перепродажу серед працівників товариства. Реалізація товариством придбаних акцій здійснюється на підставі рішення правління Відповідача.
Відповідно до п.3.3. вказаного Положення розповсюдження товариством придбаних акцій серед працівників полягає в укладенні і виконанні товариством цивільно-правових угод, за якими право власності на акції переходить до осіб, що перебувають з товариством у трудових відносинах на момент рішення про розповсюдження акцій.
03.04.2001р. між Відповідачем та Третьою особою був укладений договір №21 купівлі-продажу, відповідно до якого Відповідач бере на себе обов'язок протягом строку дії цього договору здійснити продаж обумовлених цінних паперів на умовах - лімітне замовлення на продаж - замовлення продати цінні папери за ціною, яка не перевищує обумовлену.
Відповідно до п.2.3. договору вид цінних паперів - прості іменні акції Відповідача в кількості 42692 шт. за ціною 42692 грн.
06.04.01р. - 07.05.01р. Третя особа перерахувала на рахунок Відповідача кошти за придбані акції 42728 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, залученими до матеріалів справи.
10.01.2002р. відбулось засідання правління Відповідача, з повісткою дня, в тому числі, про оформлення акцій Відповідача виробничому кооперативу «Горизонт» (Третій особі) на якому було прийняте рішення про продаж акцій Відповідача (42693 шт.) на суму 42693 грн. Третій особі.
12.03.2002р. відбулись загальні збори Відповідача у складі акціонерів, в тому числі Третьої особи з правом голосу 29,97%, на яких був присутній Позивач, який входив до складу лічильної комісії.
Як правильно встановив суд першої інстанції, Позивач працював у Відповідача з 14.06.57р. (наказ №128 від 13.06.57р.) до 30.06.1999р. (наказ №34-к від 29.06.1999р.) та з 01.02.2005р. (наказ №4-к від 02.02.2005р.) до 31.03.2005р.(наказ №15-к від 31.03.2005р.), що підтверджується довідкою Відповідача від 06.03.08р. та трудовою книжкою Позивача.
Отже, Позивач на час продажу акцій Третій особі, а саме: в 2001 - 2002 роках, не перебував в трудових відносинах з Відповідачем, даний факт підтверджується записом в трудовій книжці Позивача.
Суд першої інстанції при прийняті оспорюваного рішення прийшов до висновку, що акції Відповідача розповсюджуються за рішенням правління Відповідача серед його працівників, що перебувають з Відповідачем у трудових відносинах.
Отже, на момент прийняття Відповідачем спірного рішення (10.01.2002р.), а також на час звернення до суду Позивач не перебував з Відповідачем в трудових відносинах та не являвся працівником Відповідача. Таким чином, господарський суд міста Києва встановив, що спірним рішенням Відповідача права та законні інтереси Позивача як працівника порушені не були, у зв'язку з цим у задоволенні позову було відмовлено.
Разом з тим, апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції не застосував наслідків пропуску строку позовної давності по даному спору, про що Третьою особою під час розгляду справи в суді першої інстанції було зроблено відповідну заяву про застосування наслідків пропуску такого строку, яке є підставою для відмови у позові, з огляду на таке.
З 01.01.2004р. набрав чинності ЦК України, відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень якого щодо цивільних відносини, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В той же час, частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вказувалось вище, 12.03.2002р. відбулись загальні збори Відповідача у складі акціонерів, в тому числі Третьої особи з право голосу 29,97%, на яких був присутній Позивач, який входив до складу лічильної комісії.
Після реєстрації акціонерів, президією ЗАТ «Інвестбуд-11» було оголошено кількість зареєстрованих акціонерів, які з'явилися на загальні збори товариства і мають право голосу.
Згідно Протоколу №5 від 12.03.2002р. на загальних зборах ЗАТ «Інвестбуд-11» було зареєстровано фізичних осіб - акціонерів 55 чол., з правом голосу акцій (голосів), що становить 71912 голоси, або 50,53%, юридичні особи-представники компаній ЗАТ «Київінвестбуд» -Ярощерук С.Й. з правом голосу, що становить 0,35% (500 акцій) та представник ВК «Горизонт» -Модлінський М.О., з правом голосу, що становить 29,97% (42692 акцій). Загальна кількість акціонерів становила 115104 голоси, а саме 80,82%.
Крім того, як випливає з даного протоколу, Позивач як особа, яка була обрана в лічильну комісію, голосувала «за» склад спостережної ради, де було вибрано представника ВК «Горизонт» - Мадлінського М.О., до складу спостережної ради. Даний факт підтверджується ст. 4 Протоколу №5 від 12.03.2002р.
Таким чином, судова колегія констатує, що Позивач дізнався про порушення свого права саме 12.03.2002р., приймаючи участь в загальних зборах, що є підстави вважати що строк позовної давності Позивачем був пропущений.
З огляду на викладене, судова колегія констатує, що Позивачем при зверненні до суду було порушено загальний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, достатніх підстав вважати, що він був пропущений з поважних причин, у колегії суддів не має, а тому, у позові необхідно відмовити.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, Позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2008р. у справі № 38/27 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5- без задоволення.
2. Матеріали справи № 38/27 повернути до Господарського суду м. Києва
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Верховець А.А.
Тищенко А.І.