01 вересня 2016 року м. Київ К/800/23308/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши дотримання ст.ст.17, 20, 210, 211, 212 КАС України та відповідність вимогам ст. 213 КАС України касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суд від 01 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суд від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на вказане судове рішення, в результаті вивчення якої встановлено її невідповідність ст. 213 КАС України, оскільки до скарги не додано копії оскаржуваної ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суд від 01 квітня 2016 року.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 213 КАС України до касаційної скарги, крім іншого, додається й документ про сплату судового збору.
Так, згідно з п.п. 5 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду, зокрема, касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, яка з 01 січня 2016 року встановлена в розмірі 1378 грн.
Однак, позивачем до касаційної скарги документу про сплату судового збору (Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача: 31210255700007, код ЄДРПОУ: 38004897, Код банку отримувача: 820019, Банк отримувач ГУ ДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходу бюджету: 22030005 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075), символ звітності: 255") або копії документа в підтвердження звільнення від його сплати додано не було.
Разом з тим, в касаційній скарзі позивач, посилаючись й на скрутне матеріальне становище, просив звільнити його від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Втім, заявлене клопотання не містить вагомих доводів (підтверджених документально) неможливості сплати судового збору, а отже є необґрунтованим й задоволенню не підлягає.
У касаційній скарзі позивач вказує також на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 та пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Так, пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Отже, це законодавче положення поширюється лише на вимогу, яка визначена пунктом 4 частини 4 статті 105 КАС України (стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю).
Згідно ж з пунктом 9 частини 1 статті 5 вказаного Закону від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, однак, до скарги не додано будь-яких доказів в підтвердження наявності у позивача передбаченого цим пунктом статусу.
Згідно із ч.3 ст.214 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст.213 цього Кодексу, застосовуються правила ст.108 цього Кодексу, які передбачають, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись стст.213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суд від 01 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суд від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху та надати строк до 23 вересня 2016 року для усунення недоліків.
У разі невиконання вимог суду касаційна скарга буде визнана неподаною та повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С.