31 серпня 2016 року м. Київ К/800/12083/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Васильченко Н. В., Горбатюка С. А.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року,
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області ( далі - Управління), в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області
Малія К.А. від 23 червня 2015 року № 146 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності;
закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В мотивування позову зазначав, що за результатами проведення позапланової перевірки дотримання Житлово-будівельним кооперативом "Грандбуд" вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, 11 червня 2015 року посадовими особами Управління сформовано акт та протокол про адміністративне правопорушення.
На підставі матеріалів перевірки начальником Управління прийнято постанову від 23 червня 2015 року № 146, у відповідності до якої позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 96-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень.
Посилаючись на свою відсутність під час складення протоколу та неможливість надати пояснення, позивач вважає необґрунтованою постанову, оскільки технічний нагляд здійснювався ним належним чином відповідно до договору та нормативних актів, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову начальника управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Малія К. А. № 146 від 23 червня 2015 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 96-1 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень.
В решті позову - відмовлено.
У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення.
ОСОБА_1 у своїх запереченнях зазначає на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва в кримінальному провадженні № 42015150010000007 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України за фактом шахрайських дій забудовника житлового комплексу "Набережний квартал" по вулиці Мостобудівників, 18 міста Миколаєва, на підставі статті 36 Кримінального процесуального кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 408 прокурором Прокуратури міста Миколаєва прийнято постанову від 17 березня 2015 року, якою призначено позапланову перевірку дотримання особою, відповідальною за здійснення технічного нагляду - ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності під час будівництва об'єкту "Багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями (1 секція) по вулиці Мостобудівельників, 18 в місті Миколаєві".
Відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 на підставі наказу від 30 березня 2015 року № 214 та на підставі постанови прокурора Прокуратури міста Миколаєва від 17 березня 2015 року, посадовими особами Управління проведено позапланову перевірку, за результатами якої складено акт від 11 червня 2015 року, в якому відображено порушення позивачем умов містобудівного законодавства, у зв'язку з чим складено протокол про адміністративне правопорушення.
Перевірка відбувалася у відсутності позивача, а тому копія акту направлена йому поштою, про що свідчить перелік в акті осіб залучених до перевірки та відмітка про направлення поштою 12 червня 2015 року.
Розглянувши матеріали позапланової перевірки, 23 червня 2015 року начальником Управління прийнято постанову № 146, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та визнано позивача винним у у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 96-1 КУпАП.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що на час прийняття прокурором рішення про проведення позапланової перевірки, втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України "Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами" № 408 від 13 серпня 2014 року, на яку він посилався як на підставу призначення перевірки.
Таку позицію Ленінського районного суду міста Миколаєва підтримав і Одеський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає обґрунтованими та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України встановлено, що основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме:
- здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань;
- виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури;
- внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань.
Поняття державного архітектурно-будівельного контролю міститься у частині першій статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та означає сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
За змістом статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: контролю органами державної фіскальної служби; валютного контролю; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду; державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації;при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Поняття державного нагляду (контролю) міститься у статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та означає діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Отже, державний нагляд (контроль) повинен здійснюватися уповноваженими органами центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів в межах повноважень передбачених законом.
З постанови прокурора Прокуратури міста Миколаєва від 17 березня 2015 року про призначення перевірки вбачається, що нормативною підставою для прийняття рішення слугувала стаття 36 КПК України та постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 408.
Однак, вищевказана постанова Кабінету Міністрів України "Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами" від 13 серпня 2014 року № 408 була видана на виконання встановлених статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами.
Так, у пункті 2 цієї постанови зазначалося, що надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
За такого правового врегулювання, зміст вищенаведеної правової норми свідчить про те, що позапланова перевірка може бути проведена виключно за рішенням суду, а не посадової особи прокуратури, тобто у даному випадку, для призначення позапланової перевірки прокурор мав звернутися до слідчого судді з відповідним клопотанням.
Слід зауважити, що на час прийняття прокурором постанови про призначення перевірки, а саме у березні 2015 року, даний підзаконний акт втратив свою чинність, як і Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".
Разом з цим, на час прийняття відповідачем спірного рішення діяв Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, у пункті 8 Прикінцевих положень якого містився припис, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Отже, незважаючи на результати позапланової перевірки, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відбулось з порушенням вимог законодавства.
Доводи відповідача стосовно порушень, які були встановлені та відображені в акті перевірки від 11 червня 2015 року не можуть бути прийняті до уваги, оскільки результати проведеної перевірки здобуті з порушенням законодавства.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. В. Васильченко
С. А. Горбатюк